Поступово, не дуже помітно ми підійшли до неї впритул за два з лишком, і десять років цієї, нової української війни за незалежність 21 століття (після невдалої спроби 20-го і сподівань та візій 19-го): і вступили. З неї є тільки два шляхи: вперед: той, що не пройдений до завершення ще жодного разу; і, заокругленнями й повтореннями, назад і на колію. Жодних інших варіантів немає. Туреччина вступає до ЄС уже сімдесят років. Розповіді, запевнення, розривання кольору хакі майок на грудях не додасть нічого до цієї простої картини.
По порядку:
Ворог
Після виборів усі його спроби та стратегії зводитимуться до примусу України до "переговорів". Для кримінальної коаліції під вивіскою "Путін" це єдиний шлях і надія уникнути Гааги тa зберегти владу в країні. Цим пояснюється безнадійна і безмежна жорстокість: це реально звір, нелюдська тварина, алієн загнаний у кут. На цей вихід він поставить усе, що в нього залишилося. Це видно прямо впритул і ніяких ілюзій залишатися тут не може.
Раші сьогодні потрібні "переговори". Вона буде щось свистіти і натякати, але на цей сценарій вона, її злочинний режим сьогодні поставила все. Ніякими словами неможливо це вмовити: можна тільки зламати, переламати.
Фаза виришення: воля антилюдського режиму Раші до самозбереження проти волі народу України до свободи і незалежності. Одна пересилить і переломить іншу. Одна з двох залишиться стояти. Це просто: і остаточно. Ніякі промови і посвисти тут нічого не додадуть.
Захід / союзники
Скільки разів уже повторювалося, але доведеться ще раз. З цієї ситуації, в яку опинилася втягнута Європа і світ завдяки загалом короткій пам'яті та непереборному бажанню творити й будувати собі неможливі ілюзії, і непереборному совковому роздовбайству українського суспільства з іншого боку, - це лише для повноти картини, - є лише два раціональні та ефективні виходи.
Перший це рішуча поразка вторгнення та видавлювання його за межі всієї міжнародної визнаної території України.
Це означає з великою, якщо не визначальною ймовірністю, колапс російського режиму - через провальну війну та вибухи невдоволення суспільства.
Цей варіант вимагає усвідомлення наслідків, рішучості та волі. У тому числі політичної. Згідно зі спостережуваною ситуацією, сьогодні у партнерів її не набирається.
Окремо треба сказати про США. На жаль, країна, схоже, входить у період чи то тимчасового помутніння; чи то прогресуючого маразму демократії. Про це напишуть історики (якщо залишиться сама історія), а сьогодні ставити перемогу та незалежність України в залежність від польотичних коливань навіть дуже важливого партнера - це безвідповідально, небезпечно, і, з погляду можливих та ймовірних наслідків можливо, фатально.
Незалежність України не може залежати і вирішуватися кимось іншим. У цьому сенс слова: час прокинутися та зрозуміти.
Другий (з двох) розумний варіант - це прийняття України в НАТО, повним членом альянсу одночасно: того ж дня та хвилини з оголошенням будь-якого припинення, тимчасового чи інакше. Для цього потрібні, і т. д. не буду повторюватися, вище. Їх немає.
Звідси: з відсутності волі тa рішучості робити те що необхідно, єдино можливі логічні опції виникають химери і франкенштейни псевдо "врегулювання". Якщо ви цікавилися що могли означати новини про війська НАТО в Україні - то це прямо з тієї опери. Ще й не членство, гарантії, стаття 5 все в повітрі, але вже начебто "НАТО". Має якесь відношення: ось листочок.
Дивимося: воно лежить просто на поверхні. Кожен день, місяць тощо цього "конфлікту" несе численні незручності. Ризик ескалації теж - так, тієї ескалації. Як би нам зменшити його, перевести з гарячої фази, охолодити так би мовити: ви знаєте? Тут навіть і мудрості не треба: тільки трохи пам'яті.
Та але тоді треба приймати в НАТО? Того самого дня; в один день.
Кому, нам приймати? Ми щойно Швецію приймали два роки. Ні, виключено.
Ні, почекайте! А можна просто послати війська - батальйон або два, тільки для видимості. Виглядає як НАТО (слово те саме), а ризики мінімальні... особливо якщо на максимальній діаметральній відстані від театру. Може, зійде для їхньої "безпеки"? Не нашої ж.
Химера, тобто. Абсурд. 200 солдатів із Франції плюс 50 з усіх інших це що, які "гарантії"? Усе це Україна вже проходила. Дивимося уважно тa відстежуємо хто (і звідки), з якого кута пискне з таким варіантом "безпеки".
Висновок: рішення про перемогу; незалежність; та суверенітет належить Україні, і ніхто ухвалювати його за неї не буде і вже точно не хоче. Це може бути непросте рішення.
Україна:
У фазі вирішення їй належить вирішальне слово. Відповідальність за незалежність та перемоги належить лише Україні. Ніхто їх не візьме: ніхто й не хоче.
Повернемося ще раз до початку статті: злісний абсолютно нелюдяний режим що має величезні матеріальні та людські ресурси, бореться сьогодні за саме своє виживання. Це означає що поставити на простівостояння, прийти до нього з меншим; тим більше з традиційною після-совковою розслабленістю тa роздовбайством може коштувати дуже дорого. Це може коштувати всього. І багато-багато попереджень ще може не буде. Просто не вистачить часу.
Країна повинна працювати як одне ціле, один організм для забезпечення завдань виживання. Сьогодні це: знищення ворога наростаючою міццю і темпами. Будівництво та нарощування потужності - сьогодні - це питання виживання нації.
Нація не може дозволити совку провалити перемогу - опс щось сказали не так зрозуміли, значить спробуємо знову: десь через рік. "Мільйон дронів", вчора. Ой вибачте.. тут опечаточка вийшла, не так зрозуміли. Bже коштувало всього і цілком може знову. Але про це буде окремий пост.
Ворог не стоїть на місці: за цей час він организував працюючий пилосос прихованої мобілизації; модернизував КАБи та ракети. Жодних чудових рішень, чарівних паличок тут не буде: ні ATACMCS ні навіть F-16. Бути на один, два кроку попереду ворога: це едина можливість; напрямок та рецепт перемоги сьогодні.
Країна - не ЗСУ, не "герої" - повинна вийти на рівень знищення ворога, який завжди, в кожен період і фазу, але на один крок - хоча б, попереду його можливостей. Це забезпечить перехід до його витіснення і в перспективі, перемоги. І це забезпечить незалежність і безпеку України на осяжну перспективу. А що ще, якщо менше? Батальйон НАТО, у далекому кутку? Якеcь iнше диво?
Вирішальна фаза протистояння та війни за незалежність: вона визначитися волею та результатами. Розповісти словами і промовами її не вийде - і ще раз. Добре якщо ми це розуміємо. Бo Час не буде грати няньку тa годувати з ложечки. Вікно в майбутнє не буде відкрито вічно.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma