Автор «Бандерівець-східняк»
16 жовтня 2023 року
Дещо розповім про виїзд з окупації (досі до кінця не усвідомлюю, що ми це зробили).
З Луганська я і частина родини виїхали ще в 2014. Склалося так, що я повернулася в Луг. До повномасштабної їздила в Київ щороку, сприймала його як свій другий дім.
В окупації їхав дах. Дуже сумувала за Києвом, не витримувала оточення рашистами. Не знайшла сил взяти паспорт рф – починали шантажувати в отриманні ліків (у мене пухлина мозку і епілепсія). На остаточне рішення виїзду вплинуло і те, що з'явилась величезна моральна підтримка.
Здавалось, що ми робимо щось неможливе. Підготовка тривала 4 міс. Інформаційна - тг канали, де зливають «правильні відповіді» для фільтрації. Далі - пошук транспорту (нас не брали з 5 котами), житла щодобово в БНР – робити паузи, щоб відпочити мені через стан здоров’я і котам.
Окрема тема - чистка смартфонів, які росня ретельно перевіряє. Просто скинути до заводських налаштувань не можна. Ми декілька тижнів прокачували ліві акаунти соц. мереж, штучні переписки. А щоб не запалить, що у мене є ТВІ, недостатньо просто видалити застосунок і почистити кеш.
«Пригода» почалась з поїздки Луганськ-БНР. Котам купили +1 місце в автобусі. На виїзді з Луг - моя перша фільтрація. Хлопець уникнув її, бо мав рф паспорт. Я знала, що якщо не візьму цей паспорт, то мені буде складніше на фільтраціях. Але тих, кого примусили взяти, не засуджую.
Наш багаж на двох – 2 рюкзака, 5 переносок. Родичі, водії, орендодавці – всі, хто нас бачив казали, що в нас нічого не вийде. Перебіг подій значно ускладнював мій стан здоров’я. На виїзді з Луг (Ізварине) неможна казати, що ти їдеш в Україну. Треба брехати, що їдеш на рашку.
Брехати так, щоб ти міг цю історію чимось підтвердити. Тут мене врятувала моя пухлина, мед. документи типу я їду в БНР на лікування + в телефоні заздалегідь підготовлені переписки з клініками. «Бесіду» проводять ФСБшники з нагрудною камерою, знімаючи весь процес.
Також треба правильно розкласти речі – шо мені, шо хлопцю. Його на 1-й фільтрації не перевіряли. Тому в його рюкзаку були «палевні речі», які вказують на те, що я їду не на лікування. Там же була готівка гривнями. Обмінять гроші в Луг непросто, це робили під час підготовки.
В Ізвариному мене повели в кабінет. З самого початку сказали підписати згоду на поліграф (заздалегідь знала, що його не буде, це просто залякування). Підписала також папери, що я «за СВО», «проти нацистського київського режиму». Далі – анкета з 35 провокативних запитань.
Потім – «розмова» (придурки і провокації) по анкеті, фото з мене в профіль та анфас на білому фоні, перша перевірка смартфона, речей. Я навалювала про те, як я підтримую СВО і як я проти України. Заздалегідь випила заспокійливі. Краще не думати що буде, якщо їм щось не сподобається.
Котів взяти в кабінет на першу фільтрацію не дозволили, тож хлопець сам ніс 25кг рюкзак і 5 переносок від КПП до автобуса. Далі – 10 год дороги до БНР. Добратись від автобуса до хати в БНР з котами теж не легко, таксі не погоджуються. За хату через котів теж заплатили Х2.
Друга фільтрація на Колотилівці - ретельна перевірка кожної кишені, телефонів, "бесіда" (агресивні наїзди, спроби познущатися). Ми приїхали вранці і були ~25 в черзі на проходження, мали б ночувати в полі до наступного дня. Через водія таксі купили 3 чергу, тому чекали ~5год.
Телефони на фільтрації забирають, відносять в кабінку, до чогось підключають і перевіряють. Вони можуть вибірково дзвонити/писати від твого лиця будь-яким твоїм контактам. Придурки бувають в стилі "тєбє жє 25 лєт как єта у тєбя нєт інстаграма??? У всєх в твайом возрастє он єсть".
Росня може шантажувати тим, що для людини важливо. Якщо це мама з дітьми – можуть розділити дітей від батьків і тримати окремо в кабінеті. Одній жінці повезло і їй віддали дитину тоді, коли вона почала в істериці ридати. Після фільтрації – виходиш на тропу в поле, пішки в Україну.
Людей пропускають групами. Ми відстали від своєї, оскільки нас на вулиці примусили діставати з переноски кожного кота, перевіряти їх. Тому «Дорогу Життя» через мінне поле ми проходили вже самі. В полі була повна тиша, причому не така, яка заспокоює, а якась смертельна тиша.
Йти по тропі можна лише прямо. Праворуч і ліворуч окопи, протитанкові міни і розтяжки. По обидва боки тропи валялась купа кинутих людьми речей – від білизни і пляшок води до рюкзаків, тачок на колесах (вони не витримували і ламалися, дорога не для звичайних коліс).
Пересувались ми наступним чином – несли уперед те, що фізично могли нести, частину речей/котів залишали лежати серед тропи, потім повертались за ними. І отак потрошки. На 2,5 км пішло ~3 год. Від втоми я буквально падала на землю. Було повністю байдуже, що я вся брудна, в землі.
Тупий момент – не розрахували воду. Я допивала пляшки, які кидали на узбіччі попередні біженці. Було байдуже, що ця вода може бути брудною. Почувалася не людиною. Іноді ми намагалися знайти сили, щоб жартувати, сперечались чи дійдемо до "отого куща", чи впадемо без сил раніше.
Середина поля - не видно кінця і краю з обох сторін. Якось мій хлопець поставив переноску дуже близько до палки з розтяжкою, я злякалась Ми знали, що на цій тропі часто відбуваються обстріли. Під час обстрілів людям нічого не залишається, як йти вперед Нам повезло – обстрілу не було.
Наприкінці поля на нас чекали наші волонтери та військові. За 300м до КПП ми черговий раз кинули речі, сіли на них відпочити. Моментально до нас прибіг український військовий. Він був шокований нашим вантажем, і відразу, нічого не запитавши, схопив максимум речей, поніс їх на КПП.
«Ми всі на вас вже чекаємо» сказав. Нас зустріли дуже турботливо. Після рашистів це було дивне відчуття контрасту. Підбігли волонтери, дали чистої води. Нас розмістили в автобусі. Він повіз до Краснопілля на перевірки СБУ, поліції. Там є і укриття, бо обстріли там не рідкість.
Військові тягалися з нашими речами. Я переймалась, що ми з котами в автобус не вліземо. Мене заспокоювали, сказали що зараз обережно вмістять всіх котів біля мене. Поки їхали, деякі люди плакали. Я ледь втрималася, коли почула українську пісню по радіо (не зовсім стрималась).
В Краснопіллі нас урочисто привітали з тим, що ми добрались в вільну Україну, запропонували гарячу їжу, душ чи просто полежати на ліжку (там всі про це тіко мріяли). Лиш після цього детально розповіли про проходження перевірки. Вони проходили без напруги і навіть з жартами.
Після перевірок, навіть у ком. Годину, діє безкоштовний трансфер до Сум, Харкова, безкоштовне розселення в гуртожиток. До Києва є безкоштовний потяг. Але щоб не заважати людям котами, ми викупили купе. Наші коти – окрема тема. Ми вже готувались, що хтось з котів це не переживе. Вижили всі.
Усвідомлення того, що мене більше не оточують рашисти, що в магазинах ціни в гривнях і лунає українська мова – це не те, що приходить миттєво. Воно потрохи доходить до мене і зараз. Звісно в тред не влізе все, та і зібрати це все в купу досі важко.
До запитань я відкрита.
пК
Скажіть, а чому не достатньо скинути телефон до заводських налаштувань чи просто видалити акк? Я пам'ятаю, дехто тут коли видалявся, всі знали, що людина поїхала на окуповані.
Б-с
Тому що кацапня не відчепиться, якщо побачить натурально чистий телефон. Придурки, просто через те шо інсти нема, типу вона популярна і має у тебе бути. А з чистим то крандець буде)))
Чтл
Ви молодець і безстрашна. Хотіла поцікавитися стосовно того як ви попали на те поле і перейшли на територію України. Рашисти там не чергують? Чи ви з території БНР перейшли, трішки не зрозуміла.
Б-с
Гум. коридор Колотилівка, недалеко від БНР у бік Сум. Біля поля проходять фільтрацію, після якої рашисти випускають в поле (це "сіра зона" між рашкою і Україною, єдиний варіант перетнути цей кордон). Коридор тіко в один бік звісно.
Ей пріл
Дякую тобі, що наважилася розповісти цю історію. Як наша СБУ реагувала на все, що ви казали на фільтраціях? На паспорт хлопця? Як вони взагалі налаштовані до людей з окупації?
Б-с
Так, тут не влізло. Паспорти, сімки і будь-які документи видані в окупації/рф віддаються назавжди СБУ. Щодо цього від СБУ без претензій, всі розуміють що оці люди які зараз проходять такий шлях в Україну, точно не брали той паспорт за своєю згодою та бажанням, а брали під погрозами.
ЖБ
Поки читала, ледь серце не стало.
Співчуваю Вам пані, що довелось це пережити. Жах.
Б-с
Тепер це для мене вже в минулому, але, на жаль, багатьом людям це ще доведеться і доводиться переживати зараз. Дякую за вашу увагу.
Жтнс
Ти це зробила. З котами! Фантастика. Ти фантастична.
Б-с
Це так. І кожен, хто це повторив чи планує повторити. Бо там переходять люди і з маленькими дітьми (бачила у жінки дитину віком прям до 2міс), і інвалідів якось переносять - бо ми сильні).
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma