Багато які з подорожей починаються із зацікавлення культурою незвіданого краю. Літературою, мистецтвом, музикою. Наприклад, що ми знаємо про Ісландію, окрім того, що це батьківщина фіордів, вулканів й льодовиків з назвами, які неможливо вимовити з першого разу, а також співачки Бйорк і гурту Sigur Ros?
У будь-якому разі, книга Андрія Гладія "Ісландія. Північні дні опівночі" теж починається з любові до музики, хоча й фінської, але потім історія вирівнюється. "Саме та Північ в моєму колись юнацькому розумінні починалась десь на берегах Балтійського моря в Польщі, - згадує автор. - З перспективи мешканця Запоріжжя або в ширшому розумінні - Північного Причорномор'я, де влітку й взимку можна спостерігати субтропічні риси підсоння, навіть південний берег Балтійського моря видавався далекою Північчю. Саме та Північ мені уявлялась як густі соснові засніжені післяльодовикові праліси, які тихо дрімають серед зимової ночі зі скрипучим морозом під небом, розмальованим рожево-зеленим північним сяйвом. Десь серед тих глухих лісів мешкають таємничі народи, котрі досі замість письма використовують руни, полюють на дичину і грають музику на зразок фінського гурту Теnhi. Саме з прослуховування гуди цього гурту в мене виникло глибше зацікавлення Північчю, особливо Фінляндією".
Тож це книжка про незвідані ісландські стежки та потаємні місцини, недосяжні для ока мандрівників. Разом з автором ми прогуляємося водоспадами й льодовиками, помилуємося північним сяйвом і фіордами, спостерігатимемо за зміною пір року, пізнаємо ісландську мову та інші дивовижі острова, загубленого серед вод Атлантичного океану та рунистої мряковини Півночі. Ну, а музику вищезгаданих ісландських виконавців – для створення відповідного настрою – на ранок доведеться вже шукати (і слухати) самотужки.
Андрій Гладій. Ісландія. Північні дні опівночі. – К.: Віхола, 2023
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma