Думаю, що багато хто пам’ятає з 2019 року ту сцену, коли ЗЕкоМанда десь зібралася і оголосили про перемогу на виборах. Доки щасливе збіговисько скакало під якоюсь хєрнею, щор на них сипалася зверху, доки ЗЄлюпа втішалася, широко роззявлюючи свою слиняву пащеку, я звернув увагу на ЗЄлєнку. ЗЄлєнка була явно нашугана. І не дивно – вона значно розумніша за ЗЄлюпу (хоча би тому, що пише недолугі тексти, які ЗЄлюпа потім озвучує), і саме тому зрозуміла, що стати президентом країни – це не пострибати з голою сракою на якомусь кацапському корпоративі. Там за таке дадуть грошей, а тут – дадуть по сраці. Якщо не по голові.
Потім ЗЄлєнка розслабилась і щось почала белькотіти про скумбрію по вісім, розщеперювати ноги перед фотоапаратом і їздити за рахунок бюджету по різних країнах. Зкурвилась кінцево, короче кажучи. І все з причини того, що у ЗЄлюпи був достатньо високий рейтинг, і всі злочини ЗЕгнид сприймалися більше як жарти. Часом – не дуже доречні (як, наприклад, підвищення тарифів), але – як жарти. Бо ЗЕбілам дуже кортіло поіржати.
Тепер і сама ЗЄлюпа, своїм куцим умішком, зрозуміла – що щось пішло не так. Спочатку воно зрозуміло це, коли завдяки народу зупинили орду кацапів, на яких ЗЕчмо чекало в Києві, щоби підписати обумовлену в Омані капітуляцію. Під хвилю патріотизму довелося вигадати для бидла версію про запеклі бої на Банковій, тиждень на мівіні в бункері та інші страждання боневтіка. Проте, на Заході ЗЄлюпу зустрічали як ватажка нескорених і завалювали грошима та іншими ніштяками. Чотирижди ухилянт вдягнувся у фліску і почав себе вести так, ніби щойно виліз з шанців. Фубля…
Втім, публіка на Заході виявилася більш вибагливою за глядачів «КВН» та «95 кварталу», тим більш, коли почали випливати факти про мілліарди вкрадених ЗЕпацюками грошей, тонни гуманітарки та безглуздість поведінки всієї ЗЕкоМанди. Злочинні дії якої та не менш злочинна бездіяльність все далі штовхали Україну до поразки (що й було задумано ЗЕкомандою під мудрим керівництвом з кацапстану). Тому з’являтися в товаристві ЗЄлюпи стало немодно, а після того, як ЗЄлюпа передав всі захоплені ним повноваження завгоспу з ОПи, то й шкідливо для репутації. І Зелені почали здогадуватися, що Fortuna non penis, in manus non recipe. Найбільш розумні з них почали тікати з країни, бо сильно почало смердіти для них палею, мотузкою та багаттям і конфіскацією…
Але, тут є ще чимале питання. Що лише не робила ЗЄлюпа, аби Україна пішла на капітуляцію перед ерефією… Навіть тцк з бусифікацією, старанно злизана з методики кацапської мобілізації, не спричинилися до зросту рейтінгу команди довбойобів. Виборці ЗЄлюпи, які не втекли раніше, масовано топилися у Тисі, замість того, аби поповнювати гарматним м’ясом (на кшталт кацапського взірця) шанці фронта. Єдине, чого досягла таким чином ЗЄлюпа – майже знищила будь яку мотивацію воювати проти агресора. Коли дивишся на чотирижди ухилянта в ролі головнокомандуючого, коли кєнти ЗЄлюпи, розіжравшися на народних грошах, цинічно розповідають, що вони мають такі жирні сраки, що жоден снайпер і за кілька кілометрів, є лише одне бажання – перевішати всю ту недоумкувату сволоту, яка допустила до влади тих безсоромних хробаків. Терпіли демократично перемогли патріотів, і тепер, коли більшість з патріотів загинули, нав’язують свій огидний терпілізм всій Україні.
«Неначасі» з одного боку, «осьповернутьсяхлопцізфронту» з другого – дві сторони однієї медалі. Обидві тези висловлюють любителі халяви, які не хочуть і ворухнутися, чекаючи на героя, який за них все зробить, а вони з радістю почнуть користуватися всіма відвойованими благами. Ні, так не буде. Сто років тому, точно так же чекали на героя, зголосилися на обіцяний рай, а через десять років жерли своїх дітей… Проходили, знаємо. Але, нажаль, надто мало хто думає головою. Все більше – сракою. Або – шлунком. І це дає можливості всіляким фраєрам під красиві обіцянки про «кінець епохи бідності», «травневі шашлики» гребти з бюджету, як не в себе.
Чесно кажучи, я і раніше був невисокої думки про населення, що обирало собі керманичами комуністів, перефарбованих чи ні, брехунів та інших потвор, але тепер я бачу, що «народ» не народ, а НАСЕЛЕННЯ, що складається більшою частиною з дебілізованих істот. Які зовсім не мають критичного мислення, історичної пам’яті та дуже вподобаючих існування терпілами, замість того, щоби бути господарями свого життя та своєї країни.
Що робити? Я не знаю. Слава Богу, мені недовго залишилося дивитися на все це дебілоідне блядство. А колись хотілося жити в справедливому суспільстві… Хотілося…
Залишилася слабенька надія на те, що таки спитають у ЗЕгнид, де ті поділи гроші, хто винен в смертях громадян, втраті майна, у зіпсованому житті, у втрачених роках розвитку країни. Надія, як відомо, вмирає останньою.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma