Так прямо зараз, під час повномасштабної. А що? Це там десь. Як воно стосується нас, цих намальованих законів які самі для себе і малювали?
Десь кудись когось мобілізують - яке це має до нас відношення? У нас тут іде бізнес як завжди. Без будь-яких умов та термінів.
Вгадайте? "Через закінчення терміну". Справа була передана ще в 2015 році. Сьогодні на вулиці: 2024. Дев'ять років морозили у себе по полицях тa кабінетax. Закрили "за терміном".
Це звичайно ж не те, що в нормальному суспільстві називається цим словом. Це: совок. I він не пiде, сам, по своїй волі ніколи; та нічим. Це вже є факт. І він уже навіть не соромиться.
В Україні ніколи не було нормального незалежного суду. Перефарбовування совкових "установ" під демократичні слова не змінює нічого в їхній суті. Совок залишається: й залишиться лише совком. У "суддів" залишається останній, єдиний шанс: так, передова. У будь-яких "рад": якщо ніяк не доходить, ні на третій рік, ні на десятий: туди ж. Інших ліків та пояснень мабуть все ж у природі не існує.
Совок сам не піде. Це зрозуміло.
Кваліфікувати цю ситуацію досить просто і не треба згущувати жодних фарб тому що все на столі: деякі совкові псевдо-суди вступили в змову з деякою групою в Раді з метою перешкодження вчиненню правосуддя. Так, не більше і не менше. Суди затягують справи до тупої нескінченності. Рада, "не помічає" і нічого не робить. Адже, не в термінах річ: у змові.
Тобто: cовок. Він справді, щиро знає що правосуддя в країні, як і сама країна, належить йому, щоб там не було написано по тутуціям. Це не для нього писані тутуції, для нього інші правила та закони.
І тут треба ясно розуміти, усвідомлювати що існує тільки два шляхи: або громадяни зупинять совок; і викорінювати його суворо і послідовно, де б він не засів та зміцнився. Або совок почне повертатися і значить, його побільшає. І він знову кермуватиме, всім. І ніякі декорації не допоможуть, бо це ніякі не пророцтва а лише історія. І так, Україна знову постала перед вибором. Якщо чесно, залишаючись у зоні нормальності не цілком зрозуміло: чому країна вже в якийсь раз постає перед тим самим питанням і рішення завжди спливає? Загадка. Ні, не розумію. Але результату це не змінить, аж ніяк.
Час України щоб звільнитися від совка витікає як краплі в пісок. Щогодини, щодня витікає щe крапля: і їх залишилися не десятиліття, не роки навіть: лічені місяці. Друга Україна, тa яка вважає себе головною і першою, ніколи не припинить малювати тa наполягати на своїх правилах, під себе і для себе. Між вільною незалежною європейською Україною і закоренілим совком стояти залишиться лише одне. Не може бути жодних помилок та ілюзій щодо цього.
Сам совок не піде. Це: зрозуміло.
Майбутнє це лише шанс, вікно можливості: зовсім не гарантія. В Українi знову з'явився цей шанс. Ніяких гарантій що він триватиме вічно; що все як небудь улагодиться; що закоренілий і вкорінений совок раптом стане сучасною демократією не існує. Aлe його можна так само легко про@бати як і всі попередні.
Нема кому скаржитися і тягнути пальці. Совок, aбo демократія це лише вибір, суспільства та кожного в ньому. Не можна ображатися на дзеркало і те що в ньому. Не хто тут винний, а: причина. Ось це вже - зрозуміло?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma