2025 рік сформував два ключові вектори, які безпосередньо визначатимуть подальший розвиток подій у 2026-му — зовнішньополітичний і внутрішній.
Перший і визначальний — переговорний процес. Саме результати мирних домовленостей стають головним чинником, який впливає не лише на дипломатію, а й на характер бойових дій.
Сполучені Штати чітко дають зрозуміти й Україні, і Росії, що виступають за припинення активної фази бойових дій. Це основний вектор, який буде впливати й на ситуацію на фронті, і на внутрішню політику у 2026 році.
Другим ключовим зовнішнім зрушенням є підписання договору про спільне використання надр, яке, на мою думку, є стратегічним проривом.
Це не просто економічна угода. Це політичні та економічні гарантії існування української держави. Вона формуватиме економіку України і її зовнішньополітичний вектор на десятиліття вперед.
Йдеться не лише про відновлення економіки, а й про розвиток вітчизняного ВПК, видобувної та переробної галузей, що напряму впливає на обороноздатність країни.
Кінець року позначився двома подіями, які матимуть довгий післясмак. Перша — антикорупційне розслідування НАБУ («Мідас»).
Друга — відставка Андрія Єрмака. Хоча формально він залишив посаду, його «тінь» ще певний час впливатиме на політичні процеси. Українська система входить у фазу переналаштування після Єрмака, і цей процес не буде миттєвим.
антикорупційний скандал навколо справи «Мідас» мав значно ширший ефект, ніж персональні відставки — ключовою подією 2025 року.
Йдеться не лише про відставку Андрія Єрмака та низки міністрів, а й про фактор дипломатичного тиску.
Сполучені Штати використали цю ситуацію як інструмент тиску на Україну. Корупційні ризики безпосередньо враховуються при ухваленні рішень щодо макроекономічної та військово-технічної допомоги.
Водночас одним із ключових внутрішніх здобутків року те, що владі не вдалося підпорядкувати антикорупційні інституції.
Основний успіх, на мою думку, це те, що не вдалося зробити НАБУ і САП ручними структурами. Це створює запобіжник від авторитарного дрейфу і мінімізує корупційні ризики в майбутньому.
Саме цей фактор, безпосередньо впливає і на формування нової управлінської команди, і на політичні симпатії виборців.
Окремо варто звернути увагу на штучне нагнітання протистояння між США, ЄС та Україною, яке активно просувають російські спецслужби.
Водночас Європа усвідомлює, що український фактор — це гарантія безпеки для самого ЄС, і не зацікавлена у швидкому завершенні війни на умовах Росії.
Потрібно називати речі своїми іменами - Європа не готова за нас воювати. Пропозиції Каллас полягають у тому, щоб готувати українських військових, фінансова підтримка України й відповідно українського ВПК. Це не гарантії безпеки.
Пропозиції Європи не відповідають інтересам України. Натомість США пропонують дієві гарантії безпеки для України.
Натомість американські гарантії безпеки є фактичною копією 5-ї статті НАТО. Там в першу чергу мовиться про військову частину гарантій територіальної цілісності України. При тому, що варто зауважити, Трамп робить акцент на тому, що це має бути не тільки гарантії від США, а й від Європи. Втім, те, що ми бачимо з боку Європи, не відповідає українським інтересам. Про це варто говорити.
Натомість у нас акцент виключно на критиці політики США. З США цілком зрозуміла ситуація. Вони не зацікавлені в подальшому існуванні Росії в такому вигляді якому вона є. Власне, тому й гарантії дають на 10 років. Таким чином вони дають чітко зрозуміти, що в України є історичні перспективи повернення територій. За цей час в Росії багато чого може змінитись у звʼязку з фізіологічними процесами. Зокрема, смерть російського диктатора.
У глобальному вимірі відзначу системну політику США щодо ізоляції Росії, зокрема через послаблення її позицій на пострадянському просторі та в країнах «осі зла».
США поступово стискають Російську Федерацію, позбавляючи її стратегічних союзників і можливості впливу на світовій арені. Це визначатиме і 2026 рік.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma