Enigma Enigma

Богдан Кривень

2019-12-10 21:05:43 eye-2 2548   — comment 0

​Газові війни в Нормандії

 

Майже тиждень Україна жила в очікуванні нормандського «дива» (перемоги, зради). І дива як і очікувалось не сталось.

 

Не те, що це добре чи погано, просто іншого не могло бути в принципі. Тим, хто очікував перемоги і настання миру, і тим хто очікував перехід червоних ліній і зради - однаково потрібно переглянути своє бачення принципів функціонування міжнародної політики в сучасному непростому світі. Бо всі ви є, в більшій чи меншій мірі об’єктом маніпуляцій. Щоб зрозуміти це, потрібно зрозуміти основну мету зустрічі.

 

Зустріч в Нормандії була не зустріччю по врегулюванні воєнного конфлікту в Україні. Вірніше не зовсім це було основним питанням зустрічі, модерованій канцлером Меркель. Метою зустрічі був газ. Путіна цікавило лише питання газу.

Якщо пригадуєте, то за декілька днів до зустрічі Зеленський озвучив таку думку, що зустріч передбачається непростою, будуть підняті ряд складних питань, тому ми беремо з собою на зустріч також міністра енергетики Ержель та виконавчого директора Нафтогазу Вітренко.

І о чудо, Путін, також перейнявся складністю зустрічі і потягнув з собою в Європу голову Газпрому Міллера і міністра енергетики Новака.

 

І все це під модерацію давньої шанувальниці газового дурману – газову принцесу пані Меркель.

Вловили?


Підсумки роботи Нормандської четвірки були оприлюдненні в політичній площині, що для сторін зустрічі була не те щоб другорядною, а такою, як би то сказати м’якше – більш публічною площиною, в якій на сьогодні ключа вирішення як такого немає.

І майже ні слова про газові домовленості. Як відомо з відкритих джерел, сторони планували підписати багаторічний контракт про транзит газу в Європу. Називались терміни у 10 років. Росія планувала запропонувати Україні знижку на газ у розмірі 25%. І ще, ніби наші норманські лицарі вирішили, що якось не комільфо Росії платити свої судові борги грошима, нехай заплатить Україні газом за Стокгольмський арбітраж. Мені цікаво, запропонована Росією знижка, а саме маржа знижки, враховує цей борг?:))

Але виглядає на те, що щось не зрослось. Кобелев після зустрічі сказав, що по газу домовленості не досягнули. Росіяни взагалі уникали розмов на цю тему і лише Сурков, кажуть, гнув матом.

Щось мені підсказує, що не обійшлось тут без янкі, які щиро здивувались від такої приті Меркель і Макрона і блискавично прилетіла «ответочка» з-за океану. Конгрес США заложив в оборонний бюджет 2020 року введення санкцій проти російських газопроводів «Північний потік 2» та «Турецький потік» з цікавим формулюванням: - «з ціллю забезпечити енергетичну безпеку Європи». А також не менш цікавим «Оскільки наші суперники намагаються підірвати міжнародний порядок і посилити свій вплив, оборонний бюджет на 2020 рік включає міри, шо направлені на підтримку конкурентоздатної воєнної переваги Америки і підтримку наших союзників і партнерів».

 

Виглядає на те, що домовленості по газу в нормандській зустрічі не були досягненні або були досягненні не в повній мірі. І не в малій мірі тут приклались янкі, що не може не радувати.
Також виглядає на те, що, хто не сліпий, той мав принаймні вже сьогодні побачити сутність походження сучасних військових конфліктів у світі, в тому числі і в Україні. Газ і війна на сході – це як два вершники апокаліпсису. І це вже практично ніхто не скриває.

 

Тепер про політичну складову.
Мінські Угоди підписані у 2015 році – це угоди які ніколи ніким не виконувались в повній мірі і ніколи не планувались виконуватись і ніколи не будуть виконані. З моменту підписання цих угод і до сьогоднішнього дня всі підписанти лише створюють публічну видимість їх виконання, навіть не так – публічну видимість бажання їх виконання.

 

Не буду вдаватись в деталі для чого потрібно було чого часу підписання таких угод. Двома словами, Мінські Угоди це переведення гарячої фази війни у холодну. Після катастрофи під Дебальцево, це була крайня необхідність для України, яка стояла на межі прірви. Тому тут знімаю шляпу перед тими, хто тоді таким чином зупинив гарячу фазу війни. Зокрема і перед Порошенком.

 

Хто має коротку память нагадаю. що писав у своїх мемуарах Орланд: «Порошенко з Путіним постійно підвищували голос один на одного. Російський президент був так рознервувався, що став погрожувати остаточно розчавити військо свого візаві. Це виказало, що російські війська на Сході України є. Путін спохватився та взяв себе в руки».

«Я швидко зрозумів, що Путін хоче виграти час і відтермінувати припинення вогню на якомога пізніший час, щоб дати змогу сепаратистам оточити українську армію та завоювати додаткові позиції. Разом з Анґелою Меркель ми пропонуємо відновити переговори у вужчому форматі, відмовитися від вечері та якнайшвидше взятися до роботи».

Це уривок для тих, хто буде піддаватись на маніпуляції Портнова і інших про підписані мінські угоди Порошенком.

 

Далі. Виконання будь-якої з сторін умов Мінських угод фактично веде до капітуляції цієї сторони яка їх виконає. І це всі розуміють.
Для всіх Мінські Угоди, це публічна політична площина з частково замороженим конфліктом. І як Порошенко не збирався виконувати Мінські Угоди, так думаю і Зеленський не буде їх виконувати. Бо це політична смерть, миттєва.

 

Хтось скаже але дійшли згоди по різним політичним питанням. Якої згоди? Розведення військ у трьох точках? Обмін полоненими? Їх до цього часу взагалі обмінювали без таких зустрічей. Це ті питання заради яких збираються політичні лідери?

 

Вам не смішно, коли після зустрічі Путін говорить про те, що Україна повинна ввести зміни у свою Конституцію. А Зеленський, після тієї ж зустрічі, говорить, що ніяких конституційних змін не буде. Що Зеленський говорить, що домовились про обмін полоненими «всіх на всіх», а Путін про обмін «всіх встановлених на всіх встановлених». І так далі. Це очевидно говорить про те, що ніяких чітких політичних домовленостей не існує. Кожна сторона імплантує результати зустрічі у своїй, зручній для неї площині.

 

По факту, буде обмін полоненими у якомусь обумовленому форматі, розведуть війська у трьох точках. І на цьому крапка. І ми далі будемо отримувати важкі звістки з фронту. Про загиблих чи поранених. Єдине, що може тішити, що їх буде в сотні разів менше ніж було до підписання тих самих мінських угод. Це війна, в якій ми зараз знаходимось. І ми не в стані одноособово змінити це. Зеленський очевидно це вже зрозумів. Залишилось надіятись, що це зрозуміли і інші.

 

Підсумовуючи - нема зради чи перемоги. Їх і не могло бути. Немає чарівної палички, через помах якої, завтра всі стануть жити мирно і поставлять в дула своїх автоматів ромашки. Є реальність, у якій нам потрібно жити і піднімати цю країну. Так, як це на прикладі показує Ізраїль.

 

А реальність сувора. Ніхто не збирається нам подарувати мир. Мета Путіна не мир. Мета Путіна не купити Зеленського чи кого там іншого. Мета Путіна дестабілізувати Україну. Натравлювати всіх на всіх. Травити Порошенка, травити Зеленського. Усіх. Максимально. В ідеалі ще - спихнути ДНР і ЛНР оптом Україні. Зробити все, щоб тут бабахнуло справжнє громадянське протистояння у формі громадянської війни. Щоб потім сказати Заходу «Я ж казав. Вони такі. Вони без нашого патронаті ніяк.».
І ми всі великі «молодці». Ми старанно працюємо на мету Путіна, всіляко наближуючи той час, як свого часу німці у 1918 році подивившись на весь наш кривавий бардак семиотаманшини, махнули рукою, сказали «та ну вас…з вашою отаманщиною» і розвернулись додому. Не хотілось б такої історичної паралелі.

 

Ще багато хто закидає про шкідливість протестів владі в такий час. Відповім. Влада для того і є, щоб народ міг і мав можливість та бажання, у випадку чого дати хороший підсрачник. Якщо це по ділу. Коли Порошенко був при владі він їх отримував від опозиції заслужено і незаслужено. І в теперішнього Президента немає магічного імунітету від такого ж, від сьогоднішньої опозиції. Насправді, з огляду на історію Януковича – це хороший мотиватор для будь-якої влади в Україні.

 

І ще, дивлячись на ці безкінечні протистояння порохоботів і зелеботів не перестаєш дивуватись відсутністю логіки і здорового глузду. Чому? Дуже просто. Змоделюйте собі ситуацію, при якій з саміту в Нормандії, при тих самих результатах, приїхав б Порошенко, а не Зеленський. Так от, скажу, що ті, що кричать «яку ми досягнули перемогу і який Зеленський молодчинка» – зараз б казали – «барига нас зливає, торгівля на крові». А ті що говорять, що «Зеленський програє, поступається і продасть нас» – зараз б казали – «що це дипломатична перемога, Путіна давлять санкціями».

Розумієте про що я? Місця перебування ваших ідолів – формують вашу світоглядну позицію. Це неправильно. Світоглядну позицію повинні формувати цілі та методи досягнення цілей, а не місце сидіння.

 

Я не знаю як там буде в Зеленського і тим паче не знаю, що там у нього в голові. Я підтримував Порошенка і надалі вважаю його найкращим Президентом якого мала країна. Але я також бачу і позитивні кроки Зеленського. І вони мені до вподоби. Хоча бачу і негативні.

І наостанок, ще декілька слів по зустрічі в Нормандії:

 

Путін. Очевидно він дуже хворий. Йому складно ходити. Він немов має серйозні проблеми зі спиною. Звісно він буде чіплятись за владу навіть якби впав у кому. Але те, що ми бачимо, говорить про те, що ближчим часом можливо різне. Як там анекдот про Гітлера, гадалку і найбільше єврейське свято?))
Головне, нам усім пам’ятати просте правило зі школи, яке тут працює – «від перестановки доданків сума не змінюється». Хто б там не був в Росії – цей конфлікт у нас надовго. Але ми переможемо, коли будемо єдині.

 


Зеленський. Складно. Це явно не так як він собі уявляв. Він виглядає виснаженим. В тому цейтноті допускає разом з командою багато помилок. Повністю програв інформаційно цей період. Є об’єктом жартів європейських шаржистів. Але що не забереш – старається і в нього получається.

Однак курчат будемо рахувати по осені. Тому поживемо-побачимо. Що там з газом. З обміном полоненими. З зрадою. З перемогою. І усім іншим.

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma