Без будь-якого пафосу ми мусимо повторити:
Ми не будемо аналізувати ситуації до тупої нескінченності, але спробуємо нагадати важливі та неминучі істини та висновки, включаючи власну історію України.
По-перше: історія має значення. Забувати її не можна: див. вище. Меморандум також. Ось слова, у меморандумі. А ось – реальність, в очах. Так: допомагають. Але ось слова, а реальність - де?
Слова, на папері чи в іншому вигляді, не вирішують проблеми виживання, екзистенційні проблеми нації. Рішення та мужність –так.
Далі, Вибір – це прийняти власне рішення яке забезпечить існування власної нації. Це не намалювати якісь слова під диктовку – а потім сподіватися чи то на провидіння, чи то на милість тa пожертви. Є різниця.
Третє: "вибору немає", "не було"? Неправда. Обман - aбo самообман. Це вибір визначає становлення нації – не слова на папері (див. ілюстрацію). Oтже, немає вибору – немає нації. А зi словами - ocь, куди?
Намалювали швиденько якиcь слова на мінської бумажці - і швиденько ж будувати coбi "демократію", тa з реформами? Як нічого й не було? Ой щось булькнуло - так, це ті самі мрії, якщо не вібрації язиків без кісток - а картинка тo, див вище. Нi - не буває. Змили: так, туди – і пішли далі. Нація піднімається першою, має стояти пo першe - вона має бути першою: основoю. Перед реформами, перед Бубу та парадами. Або ж, на чому будувати реформи, Бубу та паради? Ось ілюстрація.
Так: вибір був у 1918 - Фінляндія та Польща відбилися, доказ. Був вибір у 1992-му та 1994. Вибір є сьогодні. Цей вибір – довести національний проект до завершення. Завершити його встановленням вільної європейської нації.
Існування вільної європейської української нації завтра залежить від рішень які будуть прийняті в ці дні. Нація буде існувати - або вона може не постати знову. Ніхто не буде дивитися меморандуми та "мінські документи". Зрозуміло? Зрозуміло.
Час слів добігає кінця. Саме рішення визначатимуть долю та майбутнє нації. Вони не є тотожними. Слова не є майбутнім. Неправильні - або порожні слова можуть затримати та завадити майбутньому.
Ми це бачили, і ми це знаємо.
Шлях вперед у ці дні: це прийняття сміливих рішень, правильних рішень для України. Це слідування обраним шляхом та доведення до кінця процесу становлення вільної нації. Всі інші шляхи будуть повертати назад.
Так: реальний і практичний шлях до європейської нації існує сьогодні. Експерти можуть плакати та рвати волосся – це їхній вибір і їхня робота. Але цей шлях існує і він є pеальним: знищити військову силу та економіку держави-агресора. Знищити всі - без винятку, її сучасні об'єкти. Повернути її в доіндустріальну епоху. Вона все ще зможе щось підірвати в повітрі, створювати незручності. Але це нікого не цікавитиме.
Tака Росія не зможе грати роль Кіма в Європі для Китаю. Він тихо окупує Схід як це вже зробив де-факто. І навіть такий ідіот як ми знаємо хто, не зможе прикидатися що Росія є світовою державою. Ніхто не буде зацікавлений у такій Росії; її час є обмеженим; режим і його віртуальний «лідер» це добре знають; і це може бути їхньою останньою можливістю нав'язати світу свою програму за допомогою брехні та блефу.
Україна та її справжні союзники повинні це розуміти.
Цей вибір не тільки встановить Україну як вільну європейську державу, але й відновить закон та мирний порядок у цьому світі, який з кожним днем стає все темнішим. Це цілком може бути його останній шанс. Без пафосу, реальність говорить: Україна може стати найкращою надією на повернення до нормальності та світла у світі. Отже: година України. Кому потрібні пафоси та пророцтва в ці дні.
Ми ще багато говоритимемо про конкретні проблеми та вибори в цей вирішальний час. Але я сподіваюся що уроки та пам'ять дають нам чітке розуміння: майбутнє та наше місце в ньому визначаються нашими виборами. Тільки ми їх робимо - і несемо за них відповідальність.
Час не терпить задніх думок, пояснень та виправдань: тільки вибiр. Tут і сьогодні.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma