Для України є лише один знак закінчення війни за незалежність, її -надцятого епізоду в історії: РоSSія йде з України; Путін виходить із України. Інших ознак, методів чи процесів у цій реальності просто не існує. Для України тобто. Хто це бачить і розуміє, прямо і ясно, може не читати далі.
Україна бачить вихід Путіна: так, це кінець війни - aбo початок кінця. Будь-які слова, будь-які обіцянки, будь-які підписання – без виходу Путіна, за фактом, це лише слова та папери. До закінчення війни вони не мають відношення. Сперечатися зі мною не треба: сперечайтеся з історією: 1920 - 2026... Для тих хто ще не знає чому caмe так, розгадка буде наприкінці.
Про це ми говоритимемо далі і докладніше. Але спочатку: щось змінилося. І це реально: війна Путіна вступила в останню, вирішальну стадію. Після того, як спроби змусити Україну прийняти його умови (і до цього доклали руку деякі "друзі" - яких тепер треба пам'ятати як мінімум два покоління) провалилися, зрозумілo - і стало прямо на очах у світу, що далі нічого немає - тільки старий, перевірений застій тa колапс.
Звірячий терор проти мирного населення сьогодні – це визнання та розписка у банкрутстві, на очах у всього світу. За фасадом нічого не стоїть - і ніколи не стояло.
Це – досягнення українського народу. Це чергова, і важлива віха на шляху до національної мети. Відбити перший звірячий напад ворога. Зберегти силу та терпіння щоб вистояти. І нарешті, привести ворога до останньої межі. Звідси залишився один етап - але він може бути найважчим.
Ця проста реальність, істина доведена та показана Часом визначає посил цієї статті: війна, для України, закінчиться тільки коли вона змусить Путіна піти. Тому що ніхто більше цього для України не зробить - і більше того, не робитиме. Утім, не для України навіть: для майбутнього. Свого до того ж. Для свого, власного майбутнього мало хто робитиме все, що необхідно робити, сьогодні. Така правда і реальність цього моменту нашої спільної історії. Про це стаття.
Україна граничить із чотирма країнами-членами НАТО. До сьогодні принаймні НАТО підтримує Україну в захисті від агресії.
Хто підтримує Україну із її сусідів?
2022: Як мінімум три з чотирьох.
2026: Менше двох.
Ця видимість цілком реальна і вона серйозна: Путін працює, наполегливо і чесно сказати продуктивно, над зменшенням - а далі, відрізанням України від підтримки та допомоги Заходу
Це не провина України. Але це треба бачити та розуміти. Зайвого часу Україна не має.
Путін намагається розхитати західні суспільства різними способами: це не дивно, адже сьогодні під загрозою опинилося саме існування його режиму, який ще кілька років тому здавався непохитним і вічним.
На цьому тлі слід зазначити, що вічною, дурною помилкою багатьох західних ліберальних урядів є гра з популізмом та поступки на його користь. Це ознака слабкості. Це не працює. Але в лінивому світі політики де панує настрій «давайте відтягнемо це ще на один день», це може сприйматися як єдиний можливий вибір. Крим 2014 року, Брекзит, Байден: все це вказує на один і той самий спосіб мислення, і все це призвело до поганих наслідків - або до катастроф.
Реальність перед нашими очима: не можна посилатися на необізнаність чи невинність. Ні: у наш час це має бути вибір, свідомий тa обдуманий.
Важний висновок: майбутнє союзів і коаліцій, наприклад, НАТО, залишається неясним. Саме сьогодні, у ці дні визначається основа для наступної фази історії людства: тут немає жодного пафосу, лише гола реальність. Україні потрібні близькі надійні союзники, які повністю розуміють ситуацію і готові діяти. Це стане основою: реальною та практичною для того, що залишиться від нормального майбутнього. Майбутнього, спільного для всіх - без надійної основи, яким воно може бути?
Реальність, історію не можна обдурити жодними мудро-креативними словами. Скільки вже пробували.
2. Краснов не союзник – навіть не партнер, України
Вісімнадцять місяців переговорів із Путіним. Червона доріжка. Нульові результати. Реальність не бреше: Краснов не буде тиснути на Путіна, щоб той пішов на мир.
Чергова "дуже приємна розмова" - після одного терористичного нападу на Київ і безпосередньо перед іншим. Краснов не є партнером «Укірані» навіть у найвіддаленішому сенсі. Цілком можливо (див. нижче), що він якимось чином перебуває під контролем Путіна.
Financial Times: Путін очікує, що тиск США змусить Україну прийняти його умови в 2027.
3. Деякі західні політики не розуміють – aбo змушують себе не розуміти суть протистояння
Рішення "Путін погодився на мир" у реальності цього всесвіту просто не існує. Якщо Путін не вийшов з України, він повернеться ще - й спробує взяти більше.
Це ж цілком очевидно, чи не так? То хто ж цього не розуміє, і чому? Відповідь досить проста, якщо подивитися на це з іншої еволюційної точки зору. Деякі види, і люди, занадто звикають до свого комфорту. Вони звикають до нього, а потім очікують, що цей комфорт триватиме вічно. Вони не хочуть стикатися з реальністю, коли вона змінюється, і тоді намагаються з усіх сил ігнорувати ті аспекти, які не вписуються в їхній комфорт. У цьому немає нічого нового. Лінива нерішучість - це не мудрість, а симптом. Але про це вже наговорили до нудоти. Звісно, усі це знають. Наразі це не схоже на наївну помилку або пастку, ні: це вибір. Ми знаємо, що нічого не робитимемо - принаймні доти, доки це не вдарить нас по голові, і то сильно. І нас це влаштовує. Тут немає ніякої клятої долі, ніяких пророцтв, лише граблі: дія та її наслідок. Просто й суто механічно, з еволюційної точки зору.
Не треба нити і стогнати. Не треба відводити боягузливі очі убік. Історія вже записала все. I пояснень вона не сприймає.
Ми не обговорюватимемо хто вирішив що не буде робити а хто - виграти на цьому якісь горішки. На кону стоїть майбутнє – спільне, для всіх. Боягузливі слова та пояснення для нього не мають жодного значення.
4. Україна не має альтернативних маршрутів - і зайвого часу
З нашого аналізу ситуації випливає вельми ясно що не можна "показувати і доводити" Путіну: це просто втрата часу - тобто подарунок ворогові. Сьогодні,просто ніяких переваг для України, але багато реальних втрат. Не час, а дія, швидкість та інтенсивність працюють на Україну у ці дні. Немає зайвих днів – і навіть годин.
Не треба обіцяти ми збільшимо, словами. І ще раз, нема кому обіцяти тa показувати словами. Збільшити треба вчора - й у реальності. Так воно зрозуміліше.
Україна не може чекати на слова, обіцянки та папери. Слова про "мир" можна підтвердити лише одним способом: виходом із України.
В України не залишилося зайвого часу, а у її ворога – простору для дій. Заморожувати цей стан, дозволяти ворогові час і простір для підготовки нових атак небезпечніше, ніж діяти швидко тa рішуче.
1. Відірвати населення країни-агресора від війни. Цей процес уже розпочався: треба більше та інтенсивніше.
2. Знищення економічної бази війни зокрема нафтогазової.
3. Знищення стратегічного потенціалу: для агресора не мoжe залишитися місця у майбутньому як гравця який може впливати на стан світу.
4. Знищення агресорів в Україні: всіх, кожного тотально.
Україна в найближчому і близькому майбутньому матиме два вікна можливостей, щоб привести національний проект до якнайшвидшого завершення.
1. Вибори, середина вересня цього року (два місяці).
Чим складнішою буде ситуація в країні-агресорі на момент виборів, тим сильніше це позначиться після оголошення їх формальних (вкрадених) результатів на підтримці Путіна та його війни. Продовжувати війну в соціальному відношенні, що змінилося - від тихої підтримки якщо нас не зачіпає до актового неприйняття або ненависті (у разі мобілізації) матиме великий вплив на здатність країни-агресора продовжувати війну.
Це елементарна "що гірше, то краще для України" арифметика. Будь-які затримки та подарунки тут вийдуть прямою та конкретною шкодою та втратою для України.
2. Осінь – зима 2026
Якщо Путін вирішить тягнути війну після виборів, його становище на початок осені буде гіршим - на порядок щонайменше, ніж сьогодні.
Не знижувати тиск, не давати перепочинків, методижне, послідовне знищення може дати максимальні результати. Рахунок може піти вже на тижні та дні. Якщо не відвертати і не робити пауз. Важливо.
Висновок: у жодні ігри Україна грати більше не може. Коли агресор буде готовий до справжнього миру, він це покаже.
А аж до цього моменту, Хло намагатиметься виграти час. Цей подарунок йому давати категорично не можна.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma