…Коли місцеві санаторії, які за радянських часів мали вигляд занедбаних селищ, ще славилися як найкращі європейські курорти, і де, якщо хочеш, то маєш "голодний ретрит у лічниці доктора Тарнавського, а хочеш - збираєш гриби у прохолоді лісів, як це робив Іван Франко" – саме у таку подорож Карпатами сторічної давнини запрошують нас у цій книжці.
Українська аристократія хоч би й особі прабабці автора сих рядків, яка в його радянському дитинстві носила скромну хустку й їздила на старому велосипеді, у ті славні буржуазні часи каталася на конях з молодими кавалерами, лукаво позираючи з-під вуалі. Що ж до авторки самої книжки, яка мешкає у тих самих подільських краях, то вона теж обрала жанр подорожі в часі, ностальгійної мандрівки та екскурсії по місцях колишньої слави, де те саме село Заліщики було відомим не лише тим, що у ньому ходив до музичної школи поет-дисидент Степан Сапеляк, а завдяки своїй європейській курортній славі з пальмами на березі Дністра. А не з рядками «Карпати» програли футбол» у пісні «Братів Гадюкіних».
Хай там як, але в книжці нас одразу попереджають, що маршрут такий: "У Трускавці п’ємо "Нафтусю", відтак потягом "Нарти-дансинґ-бридж" прямуємо до Славська, оминаючи єгерів баронів Ґредлів десь в околицях Сколього, набуваємось з гуцулами в Жабйому, підіймаємося на Говерлу, перед тим підживившись наїдками на полонині Заросляк. Десь поміж тим можемо пограти в теніс у Микуличині чи потаборувати із пластунами поблизу Осмолоди. Хто забажає підлікувати нерви, то гріх оминути лічницю Тарнавського в Косові. Якщо пощастить, то перетнемося з Іваном Франком чи Михайлом Коцюбинським у Криворівні. Повертаючись додому, неодмінно прихопимо зі собою ементалю із полонини Квасівський Менчул".
До речі, там десь неподалік ще Гнат Хоткевич мешкає, тож можна завітати й до нього, поки він зі своїм гуцульським театром до Харкова не поїхав…
Ірина Пустиннікова. Карпати. Коротка історія мандрів. – К.: Локальна історія, 2024
Ілюстрація: Тамара де Лемпіцка
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma