«Кожен громадянин
зобов’язаний померти за вітчизну,
але ніхто не зобов’язаний
брехати заради неї»
Монтеск'є
Одразу ж хочу зауважити, що в цьому пості я не переслідую якихось політичних мотивів. Єдиний мій мотив на сьогодні – це безпека України та її майбутнього, її дітей. І маю надію, що громадяни України нарешті зроблять висновки із цієї страшної кризи, яка накопичувалася роками, яка десятиліттями електризувала суспільство.
Події останніх днів не потребують якихось особливих коментарів. Сказано практично все. Крім одного: рано чи пізно, але всі кризи, як і війни, закінчуються, і у фінальній частині обов’язково (обов’язково!) спливає те, що найбільше хотіли б приховати активні учасники кожної кризи чи війни.
У свідомості Німеччини по сей день маячить Бухенвальд. В Росії прикладають чимало зусиль, аби хоч якось замаскувати десятки своїх бухенвальдів, розкиданих по Сибіру, примітивною говорильнею про «революціонную цєлєсообразность»… Кожна війна, кожна радикальна криза розкриває гнійні рани в організмі кожного суспільства. Погортайте сторінки історії і переконайтесь. І вже від ступені розвитку суспільства залежить – лікувати відкриті рани чи продовжувати маскувати їх казками та міфами.
Те ж само належить пережити і нам. І це просто необхідно усвідомити, аби достойно вийти із кризи і йти далі.
Ну не обов’язково, щось на кшталт Бухенвальду, може я й переборщив трохи з прикладом. Але.
Аналізуючи причини цієї кризи, історики в майбутньому обов’язково звернуть увагу на події, які передували цій кризі. Можливо й не дуже помітні та малозначущі, як нам сьогодні здається.
Ну, для прикладу, транспаранти з Мураєвим по всій Україні і то з таким досить цікавим текстом: «Это наша земля». Хтось їх замовляв, хтось писав і малював, хтось розповсюджував і хтось таки все це фінансував…
Або от мене завжди цікавило, чому людина, яка має купу грошей, вкидає ці гроші в трійко телевізійних каналів, які не дають жодної копійки прибутків, в купу депутатів усіх рівнів, які ніколи й не обіцяли якихось дивідендів цій людині. Ця людина сама іде в депутати і викидає на це силу силенну грошей, в той час, коли заводи цієї людини, які постійно приносили реальні і чималі прибутки, буквально задихаються від недостатнього фінансування. А потім і банкрутують… Ну от чому ця людина, дбаючи про народ загалом, пускає з торбами працівників своїх підприємств? Чому ця людина взяті з підприємств гроші не вкладає їх в розробку нових, більш досконалих технологій виробництва чи нових, більш досконалих автомобілів та автобусів, а кидає їх на вентилятор?
Пам’ятається, після Помаранчевої революції, коли Україна буквально ожила в надії, посипалися ідеї піднесення економіки. А серед цих ідей промайнув і проект судноплавного каналу по українському Поліссю від Київського моря до Західного Бугу, а вже звідти, разом із поляками, до Балтійського моря. Цей канал мав з’єднати і оживити собою колись такі потужні річки, як Стир та Горинь…
От хтось сьогодні, дивлячись на Стир, може припустити, що по цій річці, ще й не так давно, ходили кораблі до Колок, Луцька і Берестечка? Отож. І загляньте в колодязі. А звідти, проблема питної води – це казка далекого-далекого майбутнього?
Але почалися зовсім не дитячі бої за газову трубу… Потім почали з натхненням будувати Межигір’я… І про грандіозні, а може й перспективні, проекти вже й забули.
Що там говорити про нещодавнє колись, якщо про ось зовсім недавнє забули. Хтось може сьогодні пригадати проекти суднохідного степового каналу від Бердянська до Дніпра? Ентузіасти цей проект не з пальця ж висмоктали. Адже цей проект, крім транспортної артерії, передбачав і доставку води в засушливий і абсолютно безводний Приазовський степ. За хорошої розробки, передбачалося оживити й степові річки, які практично зникли із мапи України. Але.
Знову ж таки це каверзне «але», яке закрило собою всі економічні проекти. Бо нам конче було будувати, і то швидкими темпами, «стіну Яценюка», яка мала прикрити нас своєю потугою від російського агресора…
Ось сьогодні ми вже говоримо про нестачу питної води і киваємо на глобальне потепління. Киваємо на когось і на щось, а самі, тим часом, захламляємо і нищимо свої власні водні артерії. Артерії.
Огляньмося навколо і подумаймо, чи є сьогоднішня криза, яка будь-якої миті може перерости у катастрофу, громом серед ясного неба?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma