І Білорусії - і він цілком передбачуваний, чи не так? Кишенькові "комісії" призначають "переможців" і все котиться своїм совковим шляхом що з нагоди переходить у диктатурні методи та репресії. Все зрозуміло як і те що ні в які Європи та процвітання такі шляхи не ведуть.
У 2006 р. грузинські генерали хвалилися наліпками НАТО, прапори ЄС висіли у всіх адміністрацій ( до речі: може щось нагадує?). Сьогодні календар показує майже 2025 тобто: менше двох десятиліть це все що знадобилося щоб скотитися з мрій про НАТО до де-факто, Венесуели. Але і те не межа: якщо не ходити далеко, сама Україна раніше впоралася за рекордні 8 (2005 - 2013).
Це говориться не щоб знову дорікнути а тільки як ясне і абсолютно недвозначне попередження, обіцянка і гарантія Україні і для неї:
Що тут ще не ясно? Кому? Скільки ще треба прикладів та дослідів? Але все ж не доходить, за фактом?
Як можна не помічати? Годи, як в 2006 Грузії командири всіх рівнів і звань з наклейками всіх кольорів марширують під фанфарами НАТО, але коли вломилося якесь неголене совкове чмо - i все нормально, комісії розберуться?
Які «комісії»? Де НАТО а де, совок? І дурень хто, той хто розігрує тут щире нерозуміння, або кому намагаються повісити тупу совкову локшину на ті самі втомлені вуха?
Де пояснення очевидно совкових методів тa практик в українській армії кінця 2024 р.? Який це має стосунок до «НАТО» - i хто персонально несе відповідальність?
Ну що, помахали руками, написали до газети та проїхали? Може, якись комісії розберуться і зроблять висновки, як вони завжди робили? А за вікном махають і хочуть щось сказати Білорусія 2019, Венесуела та Грузія 2024, і ще десяток-другий весен i революцій, у cтанах тa сходах? Але це ж не про нас, правда?
Намалювати конячку писаної демократії попереду совкового за суттю і сутністю воза тa сподіватися/вірити що вона привезе в Європу? Не привезе. Не вивезе. Не буває.
Сучасну європейську демократію доведеться будувати, руками і головами: загалом, з нуля. А якщо малювати, чекати тa сподіватися, то довго. Ну дуже: може покоління. А може завжди. Немає жодних обіцянок ні гарантій.
Кидати слова ще треба якісь реформи, тут і там, і знову по тридцять-десятому колу на четверте десятиліття незалежності вже безглуздо. Або суспільство знайде можливість забезпечити тa завершити проєкти реальної незалежності і реального припинення совка- або все знову повернеться назад і прямо в нього. Це все варіанти для України сьогодні. Ніяких чудес aбo сюрпризів уже не буде.
Це є фактoм історії та логіки і розуміти це сьогодні треба абсолютно ясно.
У Польщі, Солідарність. У Балтії, Балтійський шлях. Усвідомлена та сконцентрована воля громадян - це основа та запорука майбутнього.
У Білорусії, Казахстані, ще десятці інших станів, Венесуелі, Грузії - і Україні: нічого. Основи немає - де, основа? «Депутати», які пиляють і пзд-ть - це надійна основа? Блоги? Активісти активно напрацьовуваючи на тепле містечко у якого-небудь пиляка? Де, основа?
Думай Україна. І досліди і приклади, прямо перед очима. І чудеса з сюрпризами, скасовуються безстроково. Зрозуміло.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma