Загалом ситуація з цифровізацією нашої країни, на скромну думку автора, виглядає так: в країнах Західної Європи, Північної Америки та Східної Азії, що є лідерами в ІТ секторі, впровадження ІТ-рішень здебільшого призначене для оптимізації використання поточної нецифрової інфраструктури. В нашій же країні питання рухається у зворотному напрямку - лобістам цифровізації здається, що опісля впровадження цифрових рішень, звичайна інфраструктура "підтягнеться" :)
А може не "здається", а цьому сприяють декілька факторів:
- перший, і дуже важливий - ІТ в Україні здебільшого скеровано на надання послуг замовникам, що виражається в аутстафі персоналу українських ІТ компаній в компанії клієнта на дистанційній основі;
З одного боку це є плюс, бо українські програмісти змушені занурюватися в бізнес-моделі західного світу. Але тут є розриви - бізнес-процеси західного світу оперують зовсім іншим виміром нецифрової інфраструктури, ніж це є в нашій країні. Тому просте перенесення рішень на наші умови не завжди може гарантувати подібний ефект впровадження, ніж це є в тій же Данії, наприклад.
З іншого боку це суттєвий мінус, бо сприяє "вимиванню" мізків з економіки України, бо молоді люди, які здебільшого і є працівниками українських ІТ компаній, створюють рішення для економіки інших країн. І, шляхом перетікання кращих "мізків" до аутстафінгового ІТ, а щоб ефективно працювати в ІТ, потрібно мати "інженерне" мислення, країна в найближчій перспективі може стикнутися з недостачею інженерів в інших галузях економіки, зокрема і щодо критичної інфраструктури: енергетики, водного та комунального господарства. Цікаво, як будуть працювати ІТ компанії, якщо будуть проблеми з електропостачанням.
- другий, не менш важливий фактор: як показує досвід, на даний час не існує абсолютно однозначних підходів та практик в розробці ІТ рішень. Значна частина ІТ проєктів, тією чи іншою мірою, виявляються провальними та припиняють своє існування, інша частина проєктів, навіть якщо й завершується, за часом та вкладеним капіталом можуть суттєво перевищувати початкові оцінки. Тобто, загалом за класичною схемою 20 на 80, тільки одна п'ята частина ІТ проєктів, дійсно завершується та починає приносити прибутки. Але наразі в розвинутих країнах першого світу прибутки від цих 20 відсотків перевищують видатки на усі сто відсотків проєктів і стартапів, що є причиною буму ІТ.
Властиво ця ситуація, що загалом відома українських ІТ компаніям, і спричиняє їх життєдіяльність за аутстафінговою моделлю - наданню сервісних послуг західним компаніям шляхом орендування працівників, як найменш ризикованій схемі ІТ бізнесу. Тобто, попри ілюзії населення, українські ІТ компанії не те що самі не генерують ІТ рішень, навіть рішень рівня російської "1C:Бухгалтерії" чи "Касперський Антивірус", чи навіть білоруських "World of Tanks", а навіть по мінімуму беруться за реалізацію аутсорсингових проєктів (проєкти, в яких компанія має реалізувати технічне рішення за візією клієнта за відсутності (або мінімального) технічного втручання зі сторони клієнта), як ризикованих - гроші можна вкласти, а проєкт не "вистрілить".
Тому доволі дивним є такий "бум" та увага нашої "держави" до цифрових рішень. Як слідує з вищеописаного, розробка ІТ рішень є доволі "ризикованим" видом бізнесу, якщо його розглядати з точки зору вкладених коштів - отриманого результату. Потрібно набити "гулі" в реалізації проєктів, щоб дійсно пропонувати рішення, які будуть мінімізувати ці ризики. Загалом, в західних ІТ-консалтингових компаніях рішення візіонують особи, що двадцять-тридцять років в індустрії, з відповідною освітою кращих західних університетів, за плечима яких з десяток як успішних, так і провальних проєктів та які, окрім того, розуміють бізнес, для якого формують пропозиції. Чи це є в наших ІТ-компаніях? Загалом, питання риторичне :)
З іншого боку, ІТ рішення на Заході чи в навіть в Китаї, слідують за розвитком нецифрової інфраструктури, як частина загального бізнесу компанії, де ризики мінімізуються шляхом перерозподілу між різними частинами бізнесу.
Інший варіант мінімізації ризиків проєкту - це залучення "світових вільних коштів", які зараз є внаслідок локдауна багатьох галузей життєдіяльності: туристичного бізнесу, авіаперевезень, індустрії розваг, ...
Розробка рішень, що не підтримані серйозною експертизою, набитими "шишками" та інвестиційними чи перерозподіленими коштами є дуже ризиковою діяльністю, якщо "інвесторами" не виступає населення країни :) Кожен може зробити висновки самостійно.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma