Блогери разом з ухилянтами формують паралельну реальність у глибокому тилу, поки українські військові тримають передову, виборюючи право на існування держави. У глибокому тилу сформувалася окрема, паралельна реальність - "диванний фронт". Це світ, де «експертами» з війни стають ті, хто бачив її лише в тік-тоці, а «захисниками прав військових» - ті, хто жодного разу не ризикнув доїхати навіть до найближчого прифронтового блокпоста.
Останні тижні в українському інфопросторі спостерігається дивна тенденція: представники так званої «світської тусовки» та блогери, які заробляють на ресторани та нові авто, раптом стають рупорами «окопної правди». Вони тягають за собою «ручних ветеранів», які справно розповідають про те, що держава для них нічого не робить. Це вигідно обом: одні отримують хайп і перегляди, інші - ілюзію причетності до великої справи, не виходячи із зони комфорту.
Але ключове питання, яке варто поставити цій аудиторії: хто реально розуміє ті питання, що зараз є у військових, їх реальні потреби.
Найгірше, що можна зробити для такої публічної особи - це її ігнорувати. Але алгоритми «рулють», і аудиторія, яка шукає виправдання своєму небажанню воювати, знаходить цих блогерів сама. Байдужість стає прибутковою для одних, створюючи ідеальний симбіоз: одна блогерка намагається оживити навіть двомісячну тему, аби лише бути в тренді, інший - споживає цей контент, аби заспокоїти власну совість. Мовляв, «дивіться, навіть ветерани кажуть, що воювати немає сенсу» або «держава все одно нас зрадила».
Ця маніпуляція працює безвідмовно. Людина, яка ухиляється від мобілізації, шукає будь-яку логічну конструкцію, яка б виправдала її страх чи небажання. І блогер, який із затишної студії, парку, автівки в Києві чи Одесі розповідає про «зраду», стає для неї моральним авторитетом.
Їм не потрібно їхати на передок. Це далеко. Це дорого. Це ризиковано.
Навіщо ризикувати життям заради якогось «маленького питання», яке тягнеться роками, якщо можна просто красиво поговорити про щось вдома, зробивши ідеальний макіяж і поправивши світло в камері, а потім піти на море?
Робота на ворога у форматі «чесного інтерв'ю» стала публічною нормою у нас. І що цікаво, вони розповідають про тиск, концлагер, неповагу і самі не несуть ніякою відповідальності, бо ми ж демократія.
Найбільша проблема в тому, що ця діяльність об'єктивно працює на ворога. Коли ухилянт бачить, що «успішні люди» в тилу ставлять під сумнів доцільність боротьби, він отримує бажане алібі для своєї пасивності. Він перестає відчувати провину, натомість відчуває себе частиною «мислячої меншості», яка бачить "справжню картину".
Вони не задають питань тим, хто реально на нулі. Вони не пишуть інтерв'ю з військовими, що тримають позиції під обстрілами. Це незручно: там немає гарної кави, там холодно, страшно, а питання там надто незручні. Набагато зручніше знайти одного-двох демобілізованих, які з різних причин ображені на систему, і зробити їх обличчям «всього війська». Не виникає питання, на які гроші живе цей ветеран, а точніше на кого працює.
Це класична підміна понять, яка стає нормою. Реальні проблеми армії - це те, що вирішується на рівні держави, це те, про що треба кричати у владних кабінетах. Але замість цього ми бачимо потік контенту, спрямований на ще більшу деморалізацію саме тих, хто боїться йти до військомату.
Інформаційний простір під час війни має бути дзеркалом суспільства, а не яскравою афішею для виправдання боягузтва. Коли ми сприймаємо думку, а скоріше припущення блогера, який жодного дня не був на війні, як істину в останній інстанції, ми девальвуємо подвиг тих, хто там є.
Тому іноді найкраще, що можна зробити для таких публічних осіб - це нарешті їх проігнорувати. Вимкнути їхній ефір, припинити давати їм охоплення і згадати, що справжні новини з фронту пишуться не в теплих студіях, а в окопах та штабах на передку. Бо саме там сьогодні вирішується, чи буде в цих блогерів можливість завтра знову говорити про «зраду», попиваючи каву в безпечному тилу.
Дякую ЗСУ!
Дякую за увагу!
Сергій Сарафанюк, Одеса
#зрада #спотворенареальність #інформаційнавійна #Одеса #СергійСарафанюк
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma