Для боротьби з пропагандою не потрібні окремі інституції. Але це має бути системно розподілена робота. Зокрема те, що стосується війни та військових справ – тут мають працювати фахівці з військової пропаганди та контрпропаганди. Для того ж, щоб боротися з фейками, потрібно самим їх не розповсюджувати, а також виховувати критичне мислення у громадян. Натомість я не бачу, щоб політики були зацікавлені в цьому.
Перш за все треба належним чином застосовувати чинне законодавство. Визнання Криму російським, заяви, що «Донецьк і Луганськ – це не Україна» – є кримінально караними злочинами відповідно до статті 110 Кримінального кодексу України, незалежно від того, хто саме висловлює таку думку і яким способом цю думку публічно поширюють. Другим напрямком є роз’яснювальна і освітня робота щодо медіаграмотності. Третім – створення якісної правдивої інформації про події і широке розповсюдження такої інформації. Зміни до законодавства для цього не потрібні, або потрібні лише в певних незначних обсягах.
В Україні за необхідне ефективно впливати на ті ЗМІ, які у своїй інформаційній політиці використовують відверту ворожу пропаганду?
Всі прекрасно розуміють, що одні й ті ж проросійські мережі розповсюджують одні й ті самі медіа, які мають свою конкретно спрямовану політику. Чому? Бо таким медіа відповідні розпорядження дає їхній власник, а у нього є відповідні політичні інтереси чи отримав таке замовлення, тобто продав частинку ефіру комусь. Тому тут потрібно шукати і викривати джерела фінансування таких медіа, зокрема тих, що афілійовані з Росією. Тоді штрафувати і закривати.
Так, Стенфордська інтернет-обсерваторія опублікувала результати дослідження операцій розвідки Росії в інтернеті, проведеного на основі даних, наданих Фесбуком — White Paper "Potemkin Pages and Personas". Експерти вивчили тактики, які агенти російської розвідки з "Главного управления Генерального штаба Вооружённых сил Российской Федерации", використовували в інтернеті за останні роки, щоб формувати вигідне для Росії інтернет-середовище. У своїй агресивній кампанії дезінформації проти України (з 2014 року) російський уряд часто використовує суперечливі повідомлення, які, тим не менше, переслідують одну загальну мету: послабити Україну та залишити її під контролем Росії. Серед багатьох часто протилежних векторів операцій розвідки Росії в Україні, дослідники виділили дезінформацію, спрямовану на зменшення легітимності влади у Києві; зниження рівня довіри до ЗСУ (з використанням для цього частини громадських організацій); для переконання українських громадян у тому, що у їхньої батьківщини "немає майбутнього" і тому необхідно емігрувати (в першу чергу, в Польщу). Загальною метою було знищення рівня підтримки влади та підсилення суперечок між східною та західною частинами країни.
Сучасна російська пропаганда взяла за основу радянську методику, але змінила інструменти, використовує технології і соціальні мережі. Росія користується теорією реверсивного контролю: коли за допомогою фейків та маніпуляцій Україну змушують прийняти рішення, яке буде на користь Росії.
СРСР намагався переконати, що соціалізм кращий за капіталізм (зробити це було справді важко). Зараз Росія пішла іншим шляхом: посіяти зневіру, невпевненість у своїх силах та демократії, довести до паралічу рішень.
Історія опинилася в центрі найновішої агресії Росії проти України. Щоб надати цій агресії сенс, щоб зробити її «зрозумілою» для певного кола людей, Кремль розповідає цим людям історії про історію. Так мертві стали керувати живими, а минуле – майбутнім.
З масиву інформації російських наративів ключовими є:
- «Україна — це невдала тінь Росії».
- «Україна — це штучний проєкт Заходу».
- «Крим, Донбас і південний схід України — це Росія».
- «СРСР – потужна імперія, Сталін — герой».
- «Усі українські націоналісти були фашистами».
- «Україна забула про перемогу над нацизмом».
Основні характеристики російської історичної пропаганди в Україні:
- історія як виправдання сучасної агресії РФ;
- розмиття хронології, змішування історичних постатей, періодів та подій;
- привабливість у соціальних мережах, адже російська історична пропаганда використовує меми, жарти, пісні та відео. також присутня мова ворожнечі;
- абсурдність, яка підкріплена “фактами”, що ускладнює аргументовану відповідь та спростування.
Тому що наратив може бути правдивим, але ця правда подана під кутом, вигідним Росії. Російська історична пропаганда – це не завжди тільки «дезінформація» та «фейкові новини». Все значно складніше. Вона використовує суміш фактів і вигадок, знань і маніпуляцій. У новому її вигляді це спроба утвердити свій наратив і знецінити наратив опонента за допомогою спрощених і однозначних тез, часто підкріплених сильними емоціями
Також наративи не лише нівелюють “систему координат”, що притаманно європейському інформаційному просторі, а продовжують насаджувати конкретні ідеї. Скажімо, “в 12 столітті територія нинішньої України називалась “Русь”, що правда. Також був період, коли назви “Русь” та “Україна” використовувались одночасно. Росія стверджує, що вона є наступницею Русі. Важливо показати, чому Русь — не Росія.
Це дослідження не відповідає на пропаганду пропагандою, а дає відповідь професійних істориків, які розбирають і пояснюють, де була маніпуляція, що є правдою.
Масована кампанія кремлівської дезінформації у світі почалась водночас із російським вторгненням в Україну. Раніше були проведені дезінформаційні кампанії, орієнтовані на аудиторію всередині Росії, і мали місце поодинокі випадки дезінформації, націлені за межі Росії. Водночас, масовий експорт дезінформації Кремля за межі Росії, десятками мов, використовуючи сотні та тисячі каналів, є новим з 2014 року. Відтоді гібридна інформаційна війна триває щодня. Таким чином, початковий бліцкриг перетворився на постійну кампанію тривалої агресії.
Мета цієї кампанії дуже проста: послабити і дестабілізувати Захід на всіх рівнях. Ці рівні — це міжурядові організації, такі як НАТО та ЄС, окремі держави, регіональні адміністрації, керівні коаліції, політичні партії, і аж до груп у суспільстві. Владімір Путін не може зробити Росію більш конкурентоспроможною на світовій арені, тому послаблення противників Росії — єдиний спосіб, коли Кремль може посилити свій вплив.
Є чотири лінії оборони, які можуть бути задіяні урядами, політиками, громадськими організаціями, аналітичними центрами, медіа та підприємцями:
1. Зафіксувати загрози. За це має відповідати держава. Також на цьому етапі можуть підключатись громадські організації та аналітичні центри. Це необхідний перший крок, без якого неможливо зробити подальші кроки належним чином.
Ідеальний результат цієї діяльності полягає в тому, щоб дізнатися, якими каналами поширюють дезінформацію, скільки повідомлень на день поширюють, на яку аудиторію ціляться і скільки людей переконують. Для цього нам потрібно мати надзвичайно надійну структуру моніторингу як для традиційних, так і для нових медіа. Також потрібно буде регулярно проводити опитування, які б оцінили ефективність дезінформаційних вкидів.
2. Інформувати про загрози. Складно протистояти дезінформації самостійно. Через це потрібна підтримка та розуміння від різних стейкхолдерів. Важливо адаптувати повідомлення для різних аудиторій, адже пересічні громадяни не читають аналітичні праці.
Потрібно мати дуже високий рівень обізнаності населення, а також ефективний моніторинг інформаційного простору в реальному часі та експертні знання про потенційні претензії на дезінформацію. Все це не збудувати за одну ніч. Треба пам’ятати, що зусиль уряду недостатньо. Важливо також взаємодіяти з іншими аудиторіями, які мають вирішальне значення у боротьбі з дезінформацією — політиками, журналістами та науковцями.
3. Працювати зі слабкостями, які використовує агресор. Потрібно відкрито говорити про суспільні проблеми (конфлікти на національному чи расовому підґрунті тощо), запускати програми з медіаграмотності, забезпечувати прозорість баз даних, перевіряти покупців реклами в соцмережах.
Кремлівська дезінформація рідко прагне створити нові точки розбрату в суспільстві; натомість вона експлуатує ті слабкі місця, які вже існують. Намагання пом'якшити ці слабкі місця — один із способів зробити наше суспільство менш вразливим у інформаційній війні.
4. Реагувати на дії агресора. Необхідно називати та нагадувати суспільству про тих, хто допоміг у розповсюдженні неправдивої інформації. Також потрібно впроваджувати санкції проти осіб чи компаній, які розповсюджують дезінформацію.
Західні країни та політики повинні обмежувати доступ до «медіа», що поширюють дезінформації. Потрібно не давати їм змоги діяти: не видавати акредитацій на заходи та пресконференції, не публікувати через них жодних заяв для них та не відповідати на їх запитання. Ці обмеження дозволять суспільству зрозуміти, що ці «медіа» не є засобами масової інформації, якими вони хочуть здаватись, а зброєю в інформаційній війні.
Країни Заходу мають усі необхідні інструменти для того, аби виграти інформаційну війну; ми їх просто не використовуємо. Наразі Росія краща за нас лише завдяки її нещадній рішучості і цілковитій відсутності моралі. Росіяни діють, тоді як ми ведемо, здавалося б, нескінченні дискусії про те, чи слід діяти, і якщо так, то як саме. Це не повинно бути так. Якщо ми вирішимо, що хочемо виграти цю війну, ми її виграємо. Це лише питання політичної волі, а не знань чи можливостей.
МЕРЕЖІ ТРОЛІВ
Троль — це обліковий запис, який поширює інформацію, пропаганду, або ж активно сіє сумніви, недовіру у інших користувачів.
Росія має принаймні 7 відомих ферм тролів. Найвідоміша із них — Агенція інтернет-досліджень (IRA) в Санкт-Петербурзі. Ця ферма брала активну участь у виборах США і для цього використувала Twitter, Facebook та Instagram.
Часто дуже важко довести, хто стоїть за анонімним акаунтом в соцмережах, адже соцмережі неохоче діляться даними про користувачів.
Twitter спочатку заперечував, що російські тролі втручалися в вибори. Однак, коли проблема набула розголосу у ЗМІ, а у Конгресі США почались слухання у справі Facebook та Cambridge Analytica, компанія надала Конгресу список із 200 облікових записів, що були тролями. Пізніше Twitter оприлюднив ще 1800 даних облікових записів. Зрештою, у червні 2018 року опублікували дані ще 2800 облікових записів. Усі вони були частиною мережі IRA.
Усі акаунти тролів із опублікованих списків були видалені, тому агентство негайно почало створювати нову армію. Цей факт може стати у пригоді: майже у всіх нових акаунтів у цій мережі дата створення — після червня 2018 року. Восени 2019 року Twitter провів ще одну чистку, але менш масову. IRA намагається поповнити ряди, тому багато ботів, які зареєстровані у вересні-жовтні 2019.
Ось кілька прикладів пропагандистських меседжів, що розповсюджуються російськими тролями:
- українці — неонацисти;
- малайзійський рейс МH17 був збитий Україною;
- українці спровокували інцидент біля Керченської протоки.
Російські тролі особливо активні у дискусіях навколо чутливих та нагальних тем. Приклади: black lives matter (про права афроамерканців), жовті жилети у Франції, крайні праві політичні партії і рухи тощо. Тролі також активно підтримують сепаратизм. Водночас, до сепаратизму вдома Росія ставиться вкрай негативно і всіляк його придушує.
У активності тролів та ботів спостерігаємо сплески, коли мережу задіюють для реагування на гарячі події. Серед таких випадків — збиття малазійського рейсу MH-17 (рекордна активність).
ЯК РОЗПІЗНАТИ ТРОЛІВ
Всі акаунти у мережі тролів споріднюють кілька характерних рис:
- вони мають величезну кількість фоловерів (переважно боти), навіть якщо обліковий запис є відносно новим;
- акаунти часто є анонімними або ж ім'я не схоже на справжнє чи придумане;
- серед їх фоловерів — такі ж анонімні акаунти із придуманими іменами.
Лайфхаки, що дозволяють визначати ботів та тролів:
- боти в мережі зазвичай фоловлять та ретвітять одне одного. Вони можуть бути навіть з різних країн, але говорити однією мовою (англійською, голандською тощо);
- Локацію акаунтів можна визначити за допомогою додатку GeoCreepy;
- Перевірте, чи акаунти із таким іменем є в інших соцмережах — Facebook, Instagram;
- стежте за годинами активності акаунтів. Якщо вони зареєстровані у США, але твітять вдень за московським часом — це вже підозріло.
Найважче працювати із абсурдними фейками на кшталт відомого матеріалу про снігурів. Вони мають великий вплив на суспільство, але їх же найбільш проблематично спростовувати, бо аудиторія, на яку вони розраховані, не надто сприймає раціональні аргументи.
Основною рисою пропаганди є мова ворожнечі — приниження гідності особи або цілої спільноти через посилання до її приналежності до певного етносу, професійної групи тощо. Так, Росія намагається спростувати саму ідею української державності та подати Україну як "failed state" в інформаційному просторі.
Що впливає на те, що користувач бачить в мережах? Мають значення перші 15 хвилин. Якщо пост набирає популярності в цей часовий проміжок, то алгоритм показуватиме його постійно.
ЯК ПРАЦЮВАТИ З ДАНИМИ
Правда має кілька прошарків, тому задача фактчекера — ставити питання, які будуть відкривати ці прошарки. Можна почати із перевірки фактів.
ДЖЕРЕЛА НАДІЙНИХ ДАНИХ:
- Держстат
- Органи влади (НБУ, Мінфін, ВРУ)
- Міжнародні організації (Світовий Банк, ВООЗ, МВФ, ООН)
- Міжнародні рейтинги (Doing Business, Global Competitiveness Report, Corruption Perceptions Index)
- Соціологічні опитування (КМІС, Дем. Ініціативи, Центр Разумкова, «Рейтинг»)
- Євростат
- Звіти або аналітика світових компаній (British Petrolium)
- Дані органів влади та статистичних служб інших країн
ЯК РОБИТИ ФАКТЧЕК? СХЕМА ПРОСТА: ДУМАЄМО-ШУКАЄМО-АНАЛІЗУЄМО
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma