Упродовж останніх років, навіть десятиліть, Україна була на передовій протидії інформаційним атакам РФ. Прокремлівська дезінформація про Україну націлена на аудиторію в Росії, в Україні та в третіх країнах, включно із Заходом. Так, аналіз російської дезінформації показує, що основним наративом являється дегуманізація українців, показати українську владу сучасними послідовниками нацизму. Найчастіше російські ЗМІ брешуть про Україну те, що влада в ній належить "спадкоємцям нацизму", саме Україна "винна" в конфлікті з Росією і катастрофі рейсу MH17. Окремий блок дезінформації російських ЗМІ спрямований на представлення подій Революції Гідності та змін після них як "провалу".
Російська пропаганда у залежності від розвитку подій в Україні створювала різноманітні наративи. Найголовніші з них:
-Україна-failed state. Теми суспільного та територіального розколу України, неможливості її існування в межах визнаних кордонів. Україна не може підтримувати своє існування як самовтійна життєздатна політична та економічна одиниця;
-українцям потрібна нова алада. Українську владу, ворожу до РФ, треба делегітимізувати й сприяти її зміні у будь-який час;
-Україна - країна жебраків, хаосу та радикалів;
-українські військові - злочинці. Сюжети про обстріли "мирных жителей Донбасса"залишаються у фаворі російських телеканалів;
-Нато воює в Україні;
-Україна - русофобська. Поширеними залишаються протиставлення російськомовних та радикалів;
-Україна - антисемітська. Тема антисемітизму активно використовувалася РФ для обгрунтування необхдності "воссоединения Крыма с Россией";
-Україна порушує Мінські домовленості. Головна теза - українська влада саботує, зриває й не збирається виконувати Мінські домовленості;
-т.зв. ЛДНР - легытимны держави;
-Рф не причетна до подій в Україні. Російські ЗМІ зображують РФ виключно як миротворчу державу;
-на тимчасово окупованих територіях краще, ніж в Україні. Російські медіа працюють над тим, щоб цей символ не сприймався як провал.
Основними каналами поширення прокремлівських месседжів являються державні та приватні телеканали. Наприклад "Первый канал", "Россия 1", "Россия 24", "НТВ", ТНТ, LifeNews та інші. На думку експертів, російське телебачення приваблює красивою картинкою та великим вибором розважвльних програм із емоційним поданням інформації. Російські ЗМІ спроможні це робити завдяки великим бюджетвм, зокрема державним дотаціям.
Вплив російських каналів на український інформаційний простір суттєво знизився завдяки обмеженню трансляції 77 з 82 каналів у кабельних мережах України.
Ще одним каналом поширення кремлівської інформаціїв Україні є найрізноманітніші російські веб-сайти, у т.ч. сторінки інформагенств та друкованих ЗМІ (tass.ru, ria.ru, kommersant.ru та інші). Нині українці уже мало звертаються до таких джерел. Утім, деякі українські журналісти досі їх використовують як перщоджерела інформації. У гонитві за оперативністю працівники українських інформагенств можуть писати новини на основі повідомлень прес-служби Кремля, не чекаючи офіційного прес-релізу українських державних органів.
Тпроянські коні.
На кремлівській "частині поля" грають і деякі укрїнські ЗМІ, що їх за певними ознаками вважають проросійськими. Наразі немає прямих підтверджень того, що деякі з провідних українських ЗМІ можуть отримувати фінансування з РФ. Проте, на думку експертів, повідомлення і дискурси, які транслююються через окремі канали , друковані ЗМІ й веб-сайти, дозволяють припускати: або журналісти отримують пряму оплату з РФ за поширення таких поглядів, або власники цих медіа мають спільну з Кремлем точку зору. Серед таких ЗМІ експерти видіяляють телеканали Інтер, Україна, 112 канал, NewsOne, газету "Вести", веб-сайт "Страна.ua". Так телеканал NewsOne транслює російські меседжі."112 канал" дотримується журналістських стандартів, але він надає майданчик для виступів проросійських експертів та політиків і поширення їхніх меседжів. Таким чином, стратегія РФ в останні роки - створення в Україні медіамайданчиків, які міркують під українські медіамайданчики, під українські опозиційні медіамайданчики, але які при цьому так чи інакше відпрацьовують порядок денний, що веде до торпедування української держави.
Інформаційна війна РФ на території України породила багато нових ресурсів на тимчасово окупованих територіях: телеканали "Первый республиканский", "Новороссия", "Донецкое время", "Голос республики", "Донецкая республика" та інші. А також багато веб сайтів, які поширюють повідомлення т.зв. ватажків ЛДНР. Особливість цих медіа полягає в тому, що на відміну від українських чи російських ЗМІ, вони можуть навіть не намагатися дотримуватися журналістських стандартів. Саме вони дуже часто поширюють відверту пропаганду.
Дуже важливим елементом структури поширення пропаганди РФ є соціальні мережі та блоги. Серед них це заборонені ВКонтакте, Одноклассники. Щоб дізнаватися новини, українці частіше використовують Facebook, Twitter. Проте, у ДНР є інтерес до LiveJournal. Соцмережами російська пропаганда поширюється за допомогою тематичних груп і пабліків, через ботів.
Важливим каналом для ведення інформацыйної війни стала соцмережа YouTube. Завдяки "вірусним відео" будь-яка ідея може поширюватися у кілька разів швидше. До таких відео належать не лише спеціально зняті ролики , а й "нарізані" сюжети з пропагандистських програм "Вечер с Владимиром Соловьевым", маніпулятивні меседжі А. Шарія.
В інформаційній війні використовуються також і заяви українських політиків, позиція яких вигідна Кремлю. Таким чином виходить, що надаючи медійний майданчик своїм політикам, українські ЗМІ створюють "Правильну картинку" для РФ.
Як боротися із проросійською пропагандою.
-Ефективніше координувати дії державних інституцій, які займаютья темою інформаційної безпеки, інформаційної політики;
-покращити рівень роботи на міжнародні аудиторії . Підвищити рівень професійності державних каналів донесення інформації для міжнародних аудиторій. Забезпечити можливість грантової підтримки комунікаційних зусиль;
-пам'ятати, що будь-яка брехня рано чи пізно відкривається. Не копіювати російських підходів до пропаганди та дезінформації. Говорити правду та комунікувати відверто- звертаючи увагу як на позитивні так і негативні аспекти тих чи інщих процесів, які відбуваються в Україні;
-запровадити режим найбільшого сприяння міжнародним журналістам, які працюють в Україні;
-запрвадити грантову підтримку для міжнародних журналістських та експертних проектів, які планують роботу в Україні;
-створити мережу, що об'єднає редакторів ключових європейських меліа й українських журналістів та експертів і забезпечити системніший зв'язок між ними. Створити спільні групи для обміну інформацією між представниками ключових іноземних ЗМІ, які працюють із українською чи російськими ттемами;
-провадити системний моніторинг російських медіа та поширювати результати цього моніторингу серед інституцій, що долучені до роботи центру стратегічних комунікацій;
-провадити системний моніторинг інформаційних вкидів російських, проросійських меседжів через національні медіа;
-моніторити дотримання законодавства України про фінансову прозорість медіа. Застосовувати санкції до тих, хто порушує закон;
-здійснювати фінансовий та фіскальний контроль за сайтами, запідозреними в поширенні неправдивої інформації або дискурсу під впливом країни-агрнсора;
-вести активнішу комунікацію з громадянами східних та південних областей України. Сприяти виробництву інформаційних продуктів для громадян, які мешкають на тимчасово окупованих територіях.
Треба захистити українські засоби масової інформації і ставити захист не лише на фронті, а й в інформаційному просторі. Тому що гібридна війна - це і звичайна війна, і інформаційна. Тому вона і називається гібридною.
За необхідне, знизити кількість проросійських каналів. Ініціюються різноманітні телемости. Медведчук не злазить з екранів телевізорів. Якихось ще півроку тому його ніхто не міг побачити по телебаченню, навіть на тих телеканалах які він нібито контролював. Він почав виходити в ефір зараз. Щоб інформаційну війну зупинити, нам треба приймати закон про прозорість медіа.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma