Радимо прочитати та оцінти цікаве дослідження Iryna Kosyk - студентки магістратури НКЦВО МАУП Мадрид
Молода українка в доступній формі демонструє нам, які загрози для людстава можуть спричинити «інформаційний вибух» і темпи зростання інформації, лаконічно та зрозуміло для широкої аудиторії читачів Ірина Косик розповідає про глобалізаційні процеси і їх вплив на інформаційну безпеку, а також про кіберпростір як новий вимір геополітичного суперництва.
( Зверніть увагу - це лише контрольна робота. А тепер уявіть, якою буде дисертація☝?).
Міжнародне об'єднання Українських Націоналістів пишається нашими активістами і прихильниками у столиці Іспанії. ??????
Однією з основних особливостей нашого часу є стрімке зростання всіх видів інформації. Польський письменник-фантаст С. Лем назвав це явище «інформаційний вибухом». Під ним він розумів лавиноподібне збільшення кількості публікацій у наукових журналах, яке призвело до страшних прогнозів кінця науки як такої.
Не так давно вчені підрахували, що сучасна людина за тиждень отримує стільки інформації, скільки людина середньовіччя отримувала за все життя. Людська психіка має певні обмеження. Експериментально доведено, що мозок звичайної людини здатен сприймати і безпомилково обробляти інформацію зі швидкістю не більше 25 біт на секунду (в одному слові середньої довжини міститься якраз 25 біт). При такій швидкості поглинання інформації людина за життя може прочитати не більше трьох тисяч книг. І то – за умови, що буде щодня освоювати по 50 сторінок. Мало того, що ми не встигаємо вивчити велику частину інформації, яка накопичується, вона ще й швидко старіє і вимагає заміни. Вперше над цим фактом задумалися вчені у 70-х роках минулого століття. Тоді і почав використовуватись термін «інформаційний вибух».
У XXI столітті це поняття набуває нового значення. Ми живемо в інформаційну епоху. Сьогодні інформація –це найдорожчий ресурс, яким володіє людство. За умови вмілого її маніпулювання, в руках виконавця зосереджується необмежений вплив на конкретного індивіда, чи на велику соціальну масу. Навіть війни між державами ведуться вже не стільки традиційними методами, а за допомогою нових інформаційних технологій.
За умов глобальної інтеграції і жорсткої міжнародної конкуренції головною ареною зіткнень і боротьби національних інтересів держав стає інформаційний простір. За сучасних умов інформаційна складова стає найважливішою ланкою в системі національної безпеки кожної держави.
Поняття «інформаційний вибух» та темпи зростання інформації
Сучасне суспільство поступово стає все більш інформаційним, не тільки через те, що воно насичується інформацією та інформаційними технологіями, а й тому, що його соціальний і економічний розвиток залежать від володіння адекватною інформацією та від уміння правильно користуватися нею. Головну роль у такому суспільстві відіграє інформація, причому точна, доступна і своєчасна. На цій підставі інформація перетворилася на третій вид ресурсів, поряд із речовиною і енергією. Все це привело до того, що в усьому світі відбувся так званий інформаційний вибух.
Інформаційний вибух — швидке збільшення кількості публікацій або об'єму даних і його наслідки. Зростання кількості доступних даних ускладнює процес управління інформацією, що призводить до інформаційного перевантаження. За п'ять попередніх років людством було вироблено інформації більше, ніж за всю попередню історію. Обсяг інформації в світі зростає щорічно на 30 %. Сучасна революція в інформаційних технологіях характеризується тим, що на 7 млрд осіб припадає більше 6 млрд телефонів і ця цифра постійно і стрімко зростає.
Темпи зростання обсягів інформації в нашому житті підрахував доктор Мартін Гілберт та його команда з Університету Південної Каліфорнії. Вони використовували складну формулу для обчислення середньої кількості інформації, яку зберігають чи передають у світі за допомогою кожного засобу комунікації, від комп’ютера до паперової книги. Науковці дослідили 60 категорій цифрових і аналогових технологій, використовуваних від 1986 до 2007 року. Ключовий момент переходу від аналогових до цифрових технологій стався 2002 року, й зараз 94% інформації зберігається в цифрових форматах (2000 року – лише 25%). Як виявилось, зараз кожен із нас зберігає в комп’ютері, на носіях інформації і на магнітній стрічці кредитної картки інформацію, що дорівнює вмістові 600 тисяч книжок. Використовуючи за одиницю виміру 85-сторінкову газету, науковці встановили, що 1986 року пересічна людина отримувала близько 40 таких «газет» інформації щодня, у 2007-му ж цей показник зріс до 174.
Обсяги інформації, що передається двосторонніми телекомунікаційними технологіями (інтернет, телефонні мережі), зростали в цей період на 28% щороку, тоді як інформаційні потоки, що передаються телевізійними та радіомовними каналами – лише на 6%. Загальна ж кількість створених людиною даних у світі оцінюється науковцями в 295 екзабайт. Це в 315 разів більше, ніж піщинок на Землі, та водночас це число становить менш ніж 1% тієї кількості інформації, що міститься в ДНК однієї людини. Потужність комп’ютерів, які обробляють інформацію, подвоюється кожні 18 місяців, телекомунікаційних засобів – кожні два роки. Мало того, що ми не встигаємо вивчити велику частину інформації, яка накопичується, вона ще й швидко старіє і вимагає заміни. Вперше над цим фактом задумалися вчені у 70-х роках минулого століття. Тоді і з'явився термін «інформаційний вибух». У наш час термін «інформаційний вибух» прижився, і його почали розглядати під ще одним кутом – 99,9% світових знань непотрібні для середньої людини. Більшості із нас за все життя можуть ніколи не знадобитися технологічні інструкції якогось підприємства або основи езотерики.
Головною причиною появи нікому не потрібної інформації є зростаюча кількість безпосередніх творців контенту – інтернет-юзерів. Сьогодні практично будь-яка людина може опублікувати «свою» інформацію для всього світу завдяки соціальним мережам, форумам, блогам і т.д. І тут перед нами виникає питання: а яка якість цієї інформації.
Для людей з великим інтернет-досвідом неврологи придумали свою назву – «цифрові аборигени». Вони прослуховують аудіозаписи і радіостанції, переглядають телепередачі і новинні стрічки, перескакуючи з одного на інше, не дочитуючи, не додивляючись, не дослухавши до кінця. У Японії виділяють таке захворювання як «Синдром Кароші», назва якого пов'язана зі смертю молодого співробітника великого видавництва у 1969-му році від перевтоми. Випадок був далеко не єдиним, кількість смертей росла, тому з 1987-го року Міністерство праці Японії веде статистику проявів синдрому.
Глобалізаційні процеси і їх вплив на інформаційну безпеку
Проблеми організації інформаційної безпеки набули першорядного значення у забезпеченні життєздатності сучасних націй і держав з переходом цивілізації до інформаційного етапу її розвитку. Цей етап характеризується зростаючою роллю інформаційних ресурсів, і особливо їх найвищого рівня організації – наукової інформації, до рівня одного із найважливіших факторів життєздатності соціальних структур нинішнього високотехнологічного суспільства. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується високою роллю інформаційних процесів, в яких товарним продуктом є не матеріальні об’єкти, а інформація; при цьому факт, що наука стала виробничою силою, вимагає якнайінтенсивніше вводити в оборот цей продукт.
Будучи невід’ємною складовою і основоположною умовою сучасних еволюційних процесів, сучасна інформація, згідно з властивою їй природою наскрізного проникнення через кордони й відстані, приносить у всі кінці світу сучасні технології інформаційного виробництва. Цим самим розширюються можливості різних країн, різних регіонів світового інформаційного ринку включитись у виробництво інформаційного товару. За характеристикою дослідників, це – глобальний товар із новими властивостями необмеженого відтворення та накопичення, необмеженого за частотою використання. Суспільна значимість інформаційних продуктів перебуває переважно за межами традиційних джерел вартості і ґрунтується не на застосуванні людської фізичної праці та використанні енергозатратних технологій, а на реалізації інтектуального потенціалу працівника, що базується на використанні визначених ним обсягів інформації відповідних інформаційних баз та електронних інформаційних технологій. Процеси глобалізації, що базуються на загальноцивілізаційній інформаційній базі, проявляють і суттєві негативні тенденції в своєму розвитку. Вони є результатом цілеспрямованого використання наявних інформаційних ресурсів у шкідливому для людства чи певних його частин напрямі, або ж пояснюються нерівномірністю розвитку країн світу і, як наслідок, нерівномірністю входження в глобальний інформаційний простір суб’єктів його використання. У даному випадку під суб’єктами маються на увазі не лише державні, національні суспільні утворення, а й корпоративні об’єднання, а також всі інші активні учасники процесу глобальної інформатизації.
На базі аналізу практики сьогодення умовно суб’єктів глобального інформаційного простору (країни та співрозмірні своїм потенціалом міжнародні економічні структури) можна розділити на чотири основних групи.
До найнижчої, першої групи належать ті країни, що слабо включені в світову інформаційну мережу, не мають технологічних можливостей для обробки інформації, практично не здійснюють адаптації використовуваної із зовнішніх джерел інформації і, таким чином, зазнають її неконтрольованого впливу.
До другої групи країн належать такі, що мають більш-менш задовільні технологічні можливості для відбору із світової інформаційної системи певних обсягів інформації, з тим чи іншим успіхом роблять спроби використання її для власного розвитку, мають певні можливості і намагаються використовувати їх для входження в світову інформаційну систему з невеликими обсягами власної інформації, роблять спроби хоча б у загальних риса обмежити неконтрольований вплив зовнішньої інформації. З певними застереженнями до цієї групи сьогодні можна віднести Україну і деякі інші країни СНД.
Третя група країн активно користується можливостями світового інформаційного простору на базі застосування сучасних технологій відбору, виробництва, збереження й розповсюдження інформації, намагається бути активним учасником ринків інформаційних послуг, реалізуючи на них свій інформаційний продукт, має суттєві можливості для нейтралізації впливу інформаційних продуктів, шкідливих для суспільства.
Країни четвертої групи, використовуючи найновіші технології, в тому числі й у сфері організації праці, високоефективно реалізують можливості світової інформаційної бази, виготовляють інформаційні продукти на базі власної ідеології, власного виміру «якості життя», власних економічних потреб, утверджують у світі свої уявлення про якість життя з допомогою інформаційних продуктів, диференційованих для різних категорій споживачів, згідно із визначеною цими країнами їм роллю в системі глобальних взаємовідносин. Остання група може бути яскраво представлена інформаційною діяльністю США та деяких інших провідних країн Заходу, а також сучасними транснаціональними медіа-корпораціями з величезними фінансовими і технічними можливостями.
При цьому підходи до побудови інформаційного суспільства серед основних глобалізаторів значно відрізняються. Наприклад, у США увага акцентується на технологічних аспектах, у Європі – на соціальних вимірах. Уряд США зробив пріоритетом своєї політики розвиток інформаційної інфраструктури. Відомою ініціативою, яка реалізується у США з 1993 p., є «Національна інформаційна інфраструктура: план дій». Згідно з цією ініціативою визнається, що інформаційну інфраструктуру створює переважно приватний сектор, при цьому держава повинна відігравати істотну роль для забезпечення усіх американців інформаційними ресурсами за доступними цінами. Пріоритети США знаходять своє відображення в міжнародних нормативних документах. Так, суттєвим внеском у концептуальні засади і програми розбудови нового інформаційного середовища стали напрацювання світового саміту «великої вісімки» 2000 р. (Окінава), світового саміту, що проходив у Женеві (Швейцарія, грудень 2003 p.), конференцій ЮНЕСКО, що відбулися в Майнці (Німеччина, 2003 р.) та Парижі (Франція, 2003 p.), саміту ЮНІДО, що пройшов у Будапешті (Угорщина, 2003 p.), саміту з проблем розбудови інформаційного суспільства та суспільства, що ґрунтується на знаннях (Туніс, 2005 p.) та ін.
У 2003 р. ООН прийняла Декларацію принципів «Побудова інформаційного суспільства – глобальна задача в новому тисячолітті». Цією Декларацією проголошувався напрям використання потенціалу інформаційних та комунікаційних технологій для досягнення сформульованих у Декларації тисячоліття цілей розвитку, а саме: ліквідація крайньої убогості та голоду, забезпечення загальної початкової освіти, сприяння рівності чоловіків і жінок та розширення прав і можливостей жінок, боротьба із захворюваннями, сприяння екологічній усталеності й формування глобального партнерства з метою розвитку для забезпечення більш мирного, справедливого та процвітаючого світу. Європейська модель інформаційного суспільства відрізняється стратегією європейської інтеграції, поняттям «об’єднаної Європи», пошуками рівноваги між контролем держави і стихією ринку, динамічним поєднанням державних інтересів і прагнень приватного та корпоративного бізнесу. Характерними рисами європейської моделі виступають варіативність і політична спрямованість програм побудови інформаційного суспільства для різних країн, зумовлених новою європейською геополітикою, становленням інформаційної (інтелектуальної) економіки, різними можливостями постіндустріального розвитку. Європейсь ка стратегія інформаційного розвитку регіону реалізувалася у глобальних проектах Ради Європи та ЄС протягом 1994–1999 років. Загальною проблемою становлення інформаційного суспільства в Європі стали розробки законодавчої бази для європейського кіберпростору.
Інформація проникає в усі ніші й щілини глобального суспільства ефтивніше й інтенсивніше, ніж інші товари-ресурси. Для неї вже практично не існують кордони та інші бар’єри. Це, безсумнівно, ускладнює постановку завдань у сфері загальнодержавної інформаційної безпеки. Зростаюче значення прояву діалектичної єдності інтересів розвитку загальносуспільних інформаційних ресурсів як спільної загальноцивілізаційної основи та інформаційного виробництва в інтересах розвитку кожної із держав, націй стає також однією із найважливіших характерних особливостей життєздатності останніх. На даному етапі набуває особливого значення специфіка прояву структуризації цієї інформаційної основи.
Кіберпростір як новий вимір геополітичного суперництва
У сучасному суспільстві зросло значення інформації. Інформація набула цінність не тільки з точки зору державної таємниці, а й в плані комерційної таємниці, конфіденційної інформації, персональних даних. Завдяки розвитку засобів цифрової цивілізації, значного розширення обсягів застосування у буденному житті різноманітних засобів програмного забезпечення, відбулося широкомасштабне проникнення засобів автоматизації професійної діяльності, мережевих комунікацій, засобів візуалізації та оброблення даних у сфері економіки. У той же час інформація і знання розглядаються як інтелектуальний капітал, як товар, який має свою вартість. У міру формування інформаційного суспільства рівень економічної безпеки країни у все більшій мірі буде визначатися здатністю впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в економічні, соціальні, військові, технологічні та культурні сфери суспільства. Тому проблеми забезпечення взаємозв’язку економічної та інформаційної безпеки держави привертають сьогодні все більшу увагу фахівців, які працюють в сфері інформаційних технологій, економіки, політики, права та міжнародних відносин.
Як підкреслюється в Окінавськой Хартії глобального інформаційного суспільства, інформаційно-комунікаційні технології є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства XXI століття. Їх революційний вплив стосується способу життя людей, їх освіти і роботи, а також взаємодії уряду та громадянського суспільства. Інформаційні технології швидко стають життєво важливим стимулом розвитку світової економіки
Водночас бурхливо розвиваються в суспільстві процеси інформатизації, які, разом із усіма своїми перевагами, створили безліч нових проблем, викликів та загроз у сфері національної безпеки. Головним чином, це стосується інформаційних загроз терористичного характеру. До 90-х років про тероризм говорили лише як про локальне явище, але в даний час він став феноменом світового масштабу, і зважаючи на темпи сучасної глобалізації, явищем беззупинним. Науково-технічний прогрес, створивши нові інформаційні технології, в короткі терміни революційно трансформував процеси створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації. Сьогодні його результати нерідко використовують і злочинці. Проникнення в інформаційну сферу та її використання кримінальними, в тому числі й терористичними елементами породило явища, які називаються кіберзлочинністю і кібертероризмом. Кібертероризм – проведення «атак» на комп’ютерні системи. Засоби і методи кібератак вже давно освоєні як міжнародними екстремістськими організаціями, так і національними сепаратистськими рухами.
Кібертероризм є однією з форм маніпулятивного впливу на суспільну свідомість, коли для досягнення своїх політико-ідеологічних цілей і установок терористи- окремі особи, або цілі держави, використовують сучасні інформаційні технології, забезпечуючи тим самим несанкціонований доступ до тих чи інших ресурсів інформаційним та програмним ресурсам, технологічним процесам. Демонстрація терористами можливості доступу до певних ресурсів, об’єктів і систем і загроза використання цієї можливості на шкоду суспільству впливає на психологічний стан і поведінку людей. Більшість потужних держав світу (США, Росія, ЄС, Китай, Індія та інші) перебувають нині на етапі створення і трансформації власних військових кібернетичних підрозділів з огляду на можливості використання мережі інтернет проти їх національних інтересів, а також отримання можливості впливати на інші держави. За даними керівника компанії McAfee, оприлюдненими на Всесвітньому економічному форумі в Давосі ще у 2010 р., вже у 2009–2010 рр. понад 20 країн планували або здійснювали різноманітні інформаційні операції.
Якщо в 2010–2011 рр. розвинуті країни лише наблизилися до розв’язання проблеми формування спецпідрозділів, завданням яких є розвідувальна робота в мережі, захист власних мереж, блокування та «обвал» структур противника з використанням можливостей кі-берпростору, то в 2012 році кібервійська почали повноцінно функціонувати, і дедалі більше країн розглядали створення таких підрозділів як об’єктивну необхідність.
Таким чином, провідні держави світу дедалі більше уваги приділяють розвитку й захисту власних інформаційних ресурсів, а також можливості впливати на інформаційні ресурси інших країн, що загалом описується як проблема забезпечення кібербезпеки держави. Рівень занепокоєння провідних держав світу щодо сфери кібербезпеки засвідчує бажання врегулювати питання стосовно можливості визнання кібератаки актом війни на міжнародному рівні. Такий розвиток подій є цілком логічним. Жодна країну світу, навіть найбільш ізольована, не може стояти осторонь процесів глобалізації. Тобто найбільш логічним є намагання взяти під моніторинг інформаційні потоки, що не знають кордонів, захистити своїх громадян від неправдивої і часто відкрито шкідливої інформації.
ВИСНОВОК
Наш світ знаходиться в постійному русі, цей рух ще називають еволюцією. Інформаційний вибух та модернізація суспільства дуже радикально змінили життя людей, що здається може бути вибух. Багато науковців зі всього світу стверджують, що ми все ще живемо в період революції, яка має дві сторони. По-перше, ідея інформації тепер пронизує весь наш кругозір і заставляє по-новому дивитись на світ. По-друге, збір, обробка, збереження і передання інформації відчужені від людини і поставлені в основу. “Інтернет” – це проста, але в той же час досить складна комп’ютерно-інформаційна система. Вона немає організаційної структури, але для того, щоб користувач зумів потрапити в неї, існує спеціальна складна багатоступінчаста схема входу через численних посередників (“провайдерів”).
Але, найбільшою загрозою, яку успадкувало людство із інформаційним вибухом став медіа та кібертероризм. Під впливом медіа-тероризму індивід не здатен самостійно орієнтуватися в необмеженому інформаційному просторі доступних даних, тому що мас-медіа представлена сьогодні у вигляді інструментів для конструювання недостовірної реальності. Завдання цієї реальності – не відображати істину та приховувати її. Особливо це стосується засобів масової інформації, в тому числі і мережі Інтернет, так як вони виступають майданчиком для політичних ігор, мета якої викривити реальний стан речей. Кібертероризм же спрямований на проникнення в інформаційно-телекомунікаційну систему, перехоплення управління, пригнічення засобів мережевого інформаційного обміну та здійснення інших деструктивних дій. На сьогодні кібертероризм є одним із найнебезпечніших видів злочинності, адже в період глобалізації кордони між державами проходять по землі, воді і повітрі, але відсутні в інформаційній сфері. Тому інформаційна безпека є ключовою в системі державної безпеки будь-якої країни.
Список використаної літератури
1. Бабенко Ю. Інформаційний тероризм / Ю. Бабенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id
2. Демонополізація “Інтернету”. // Молода дипломатія. - 2000. - №4 (18).
3. Інформаційна тривога. // Пробудись. - 1998. - 8 січня.
4. Кубишкін О. В. Міжнародно-правові проблеми забезпечення інформаційної безпеки держави [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravolib.pp.ua/mejdunarodnopravovyie-problemyi-obespecheniya.html.
5. Кушніренко А.Г., Леонов А.Г., Кузьменко М.А. та інші. Информационные и комуникационные технологии в образовании. // Информатика и образование. - 1998. - №5.
6. Сек А.А. Журналістика тікає в “Інтернет” // Україна молода. - 2000. - 20 жовтня.
7. Сталенко С.М. UA-нет напередодні мережевого буму. // Політика і культура. - 2001. - №5 (88) / 13-19 лютого.
8. Тимченко О.Л. Ну, комп’ютере ти даєш! // Україна молода. - 1999. - 23 червня.
9.Чубукова О.Д. Інформаційний вибух! Інформаційний голод. // Віче /2 (95) 2000.
10. Що таке “Інтернет”? // Пробудись. - 1997. - 22 липня.
Косик Ірина Ярославівна
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma