Enigma Enigma

Богдан

2021-09-16 18:05:51 eye-2 3755   — comment 0

Історія без міфів, або ще раз про шкільну реформу

 

«Аби ви вчились так,

як треба…»

Т. Г. Шевченко

 

Найперше, що я повинен сказати, в цій публікації нема ніяких політичних мотивів. І не тому, що я «поза політикою», а тому, що не хочу кривити душею. Тому, що за прожиті роки зробив один дуже важливий висновок: все зроблене чи скоєне тобою (корисне чи навпаки) обов’язково повертається до тебе. Обов’язково. Через десятки років, але обов’язково повертається. Так вже влаштований наш матеріальний світ. І віддається сторицею (корисне чи навпаки). І тоді не треба шукати винних у твоїх проблемах і на схилі літ також. Це не моє особисто відкриття, це – мудрість тисячоліть. Інша справа, що ми не завжди уважно читаємо. Або й не читаємо зовсім. Особливо, коли голова запаморочена небувалими успіхами. А може й тому, що ми банально не вміємо читати, бо успіх не завжди і не одразу приходить разом із вивченою абеткою чи табличкою множення.

Чому згадав про наш матеріальний світ? А тому, що все в нашому макросвіті підпорядковується строгим фізичним законам, детально обґрунтованим математичним інструментарієм. Одна лиш не з’ясована деталь – це світ нижче рівня Планка. Але ця не з’ясована «деталь» власне й утворює наш матеріальний світ.

І ця «деталь» породила квантову теорію. Теорію, яка межує з містикою. Квантова теорія ще сто років тому відновила гарячі суперечки: наш матеріальний світ створений штучно чи ні? Зрештою, через кілька десятків років найзапекліші фанати релятивістської фізики після невдалих спроб квантування своєї фізики, після нагромадження різного роду калібруючих теорій, які ускладнили сприйняття Стандартної моделі, змушені були ввести у квантову фізику таке важливе поняття, як Спостерігач…

Аби не переступити тонку грань, яка відділяє квантову фізику від містики, частина фізиків створила квантову теорію струн, в якій елементарні частки ( а ці само елементарні частки – електрони, протони, фотони та іже з ними – одночасно є і звичайними квантами, а кожен квант банально нічим не відрізняється один від одного) розглядаються, як своєрідні струни. А ці само струни відрізняються одне від одного частотою коливань. Запам’ятаємо цей важливий термін – «коливань».

Майже сто років тому від квантової теорії, яка переросла у квантову релятивістську фізику, відділилася квантова механіка і спокійнісінько увійшла в один із розділів класичної фізики – в атомну фізику. А квантова механіка базується на… колапсі хвильової функції. Тобто, за твердженням нобелівських лауреатів, у точці колапсу хвильової функції народжується елементарна частка, або ж відбувається перетворення хвильової функції. І це перетворення відбувається під дією Спостерігача чи Творця, за допомогою відомого чи ще не відомого нам інструментарію, або ж під дією свідомості. Але свідомість вже лежить за межами класичної матеріальної фізики і сьогодні вивчається в Інституті свідомості Роджера Пенроуза.  

Отже, концентрую увагу читача знову на терміні «коливання». Бо цей термін присутній і в релятивістській квантовій фізиці і у квантовій механіці (хвильова функція). Звідси особисто для себе зробив простий висновок, який подав у першому абзаці.

А зараз плавно переходимо до історії без міфів. Ця тема спливала вже не один раз. І ось вона фігурує знову, в розмові з моїм неспокійним внучком, коли ми обговорювали проблему реформування школи.

Проблема реформування загальноосвітньої школи виявляється дуже популярна серед молоді, серед старшокласників. Базис цієї проблеми – вчителі не вміють подавати матеріал, не вміють зацікавити учнів.

Пам’ятається, ще у восьмидесятих двадцятого почали говорити про докорінну реформу загальноосвітньої школи. Бо перша реформа, коли суботній день зробили для учнів вихідним днем, аби учні трохи більше відпочивали, привела до ще більшого перевантаження дітей. Бо вкрай урізана шкільна програма всеодно вимагала збільшення щоденних уроків – до семи-восьми на день.

Крім того, в середовищі науковців, пов’язаних з освітою, почалися розмови про неоднаковий ступінь сприйняття дітьми одних і тих же предметів, наприклад, математику одні діти засвоюють швидко і без напряга, а для інших потрібен час і досить великий. Звідки й, скажемо так, не дуже велика повага учнів до своїх більш успішних однокласників.

Було вирішено з п’ятого року навчання методом відбору, через співбесіди або й екзамени, формувати класи для подальшого освітнього процесу в трьох напрямках: точні науки з більш поглибленим вивченням математики, фізики та хімії; гуманітарний або ж лінгвістичний напрямок; загальний або ж фізкультурний, з робітничими професіями, серед яких передбачалося в першу чергу знання і вміння водити автомобіль чи трактор.

Але ця реформа закінчилася на рівні розмов. А в шкільних анекдотах успішні учні і далі фігурували, як «тупі зубрилки». Зате ліниві, але гострі на язик двієчники повставали в цих же анекдотах як кмітливі та привабливі персонажі. Отак і формувався світогляд із шкільної парти. І саме з цим, дуже зручним, здавалося, для однопартійної системи, світоглядом розвалився СССР. Бо громадяни так званого Союзу у своєму розумінні і далі керувалися анекдотами та привабливими для сприйняття приказками серед яких найбільш популярними були «Від роботи коні дохнуть» і «Я начальник – ти дурень, ти начальник – я дурень». Вкупі з добірними матюками…

Проблему реформування школи у розмові з внучком вдалося розв’язати дуже швидко. Бо на моє питання, як саме весело подати знання про синуси та косинуси або про логарифми, внучок відповіді не знайшов і пішов вчити математику. Але питання, чи потрібно досконало знати історію, залишилося відкритим.

Тим більше історію без міфів. Не буду тикати пальцем у сусідів, в яких вся історія їхньої держави побудована на міфології, а від того в них купа проблем і ці проблеми зростатимуть в геометричній прогресії, аж поки сама історія докорінно не переглянеться. Зверну увагу терпеливого читача на нашу історію, в якій також досить міфів на місці детального аналізу подій, що вже відбулися. Якими б гіркими та неоднозначними, з політичної точки зору, ці події не були. Інакше міфи, закладені у свідомість, провокують гординю, а далі – читайте знову перший абзац.

Сучасна міфологія закладається з однією лиш метою – приховати від широкого загалу не дуже вигідні в політичному плані моменти історії. Ну ось хоча б для прикладу, що ми сьогодні знаємо про опришків чи про Устима Кармелюка? Нічого. Бо побудованій політичній системі в Україні, на думку самих політиків, вкрай невигідно піднімати стару проблему класового протистояння. Але ж розподіл суспільства на класи – це вдала вигадка (саме вигадка і не більше) апологетів діалектичного матеріалізму, метою яких було зіштовхнути лобами різні верстви одного суспільства. Щоб аж іскри посипались. І з цих іскор розпалити всесвітню революцію.

І ось із цією свідомістю, свідомістю запеклих комуністів, які й на дух не переносять конкуренції, ми вступили в ринкову систему. Саме вступили, а не перейшли. І викривили її до невпізнання. А європейці думають, що то в нас якась корупція всьому винна…

А ось аби на уроці історії розібрали дійсну причину виникнення таких феноменів, як опришки чи Коліївщина, чи появу того ж таки Кармелюка, то одразу ж вийшли б на Миколу Джерю і питання було б знято. І комунізм, як міф діалектичного матеріалізму, не повставав би знову і знову в головах ображених «недореформованою школою» людей.  

Бо ми ж знаємо із фізики, що дія завжди породжує протидію. І від цього нігде не дінешся в нашому матеріальному світі. Приховавши справжню причину, за якою Богдан Хмельницький змушений був піти на союз із Московським царством, після якого власне і повстала Росія, історики вже сучасної України отримали нову проблему – як більш-менш доладно пояснити причину Берестецького розгрому.

Далі – більше! В угоду різним українським політичним течіям (аби електорат голосував правильно) вирізалися з історії України як величезні у часі події, так і локальні епізоди.

Для прикладу, читач хоч що-небудь чув про Колківську республіку? Я чув від матері, яка вже пішла в інший світ, а ось якихось більш точних і докладних матеріалів не знайшов. Чому? Я не знаю відповіді на це питання. Точної відповіді. А припущення подавати не хочу.

Інший але вже не епізод, а величезний період з історії України. Як ви думаєте, чому Москва вперто називає українців «фашистами» і так само вперто не розкриває суті свого тлумачення цього терміну стосовно українців? Ну, росіяни і так проковтнули, за звичкою. А ось ми похихикали і… А дарма. Проблема надзвичайно цікава, бо суть її ховається в …глибині тисячоліть (коротко я вже подавав цю тему тут https://gobova.blogspot.com/p/blog-page_8.html?zx=e1496021ab61aaa0). І саме проблема «політичної орієнтації історії» породила прогалину у величезному періоді історії України. І в цю прогалину московськими істориками було «спущено» міф про кімерійців, як дикі похмурі племена, що нагрянули в Причорноморські степи з …Уралу.

Винниченко сказав, що історію України неможливо вивчати без валер’янки. І водночас сам доклав купу зусиль, аби валер’янку ми пили вже відрами за один прийом. І вирізали, водночас, цілий період з історії України, який припадає на часи СССР. А прогалину гарно розмальовували різними політичними кольорами.

Але! Цивілізованість суспільства визначається в першу чергу пошуками відповіді на одвічне питання «Хто ми? Звідки ми? Для чого ми?». І саме в цьому плані історія суспільства повинна повставати як точна наука, іноді надзвичайно жорстка, але невблаганно точна. Бо тільки точність, а не міфологічні припущення, дає можливість проаналізувати стан розвитку сучасних подій, основа яких може ховатися навіть у глибині століть.

Тим більше, це стосується сучасного стану речей, бо разом із народженням квантового комп’ютера (ми ще не до кінця усвідомили значення цього процесу) цивілізація на планеті Земля вступила в нову фазу свого розвитку.

Отже, реформу школи можна спокійно відкласти на потім. Коли ми успішно вивчимо табличку множення. А не ділення. Чи перерозподілу.

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma