Поки ми раділи звільненню Херсону, у Світі відбувалися і менш визначні події.
Наприклад, вкотре оскандалився авантюрист світового масштабу Ілон Нашевсе Маск.
Прагнучи легкого заробітку на свіжекупленому Twitter, він примусив платити $8 на місяць за “синю галочку” у цій соціальній мережі. Нарід почав обурюватися, адже усі звикли до халяви, а деякі компанії навіть вирішили призупинити рекламні витрати на Twitter. Але платити все ж почали. Аж раптом виявилося, що за 8 доларів «синього птаха» дають майже миттєво, тобто справжня верифікація – не проводиться.
А саме у цьому і – підтвердженні ідентичності користувача – і полягає суть надання акаунту статусу «верифікований» (синя галка).
У тому ж тричі проклятому та тричі благословенному Фейсбуці «синього птаха» дають лише після того, як за окремою процедурою користувач відправляє скани свого ID (Identification document) – офіційного документу з фотографією. Потім перевірка триває кілька днів. І не факт, що дадуть. Але мало того, далеко не кожен може бути допущений до верифікації – потрібно відповідати певним критеріям, наприклад бути знаменитістю, публічним діячем чи представляти бренд. І це безкоштовна послуга.
Після такого геніального маретингового кроку у Твіттер можна було запросто купити за 8 доларів верифікований акаунт будь-якої відомої особи. Чим миттєво скористалися тисячі шахраїв, які назвалися іменами відомих брендів та знаменитостей. Одному фармацевтичному гіганту таке нововведення обійшлося у мінус 20 мільярдів доларів капіталізації після того, як хтось зареєстрував на її ім’я акаунт з «синью галкою» та написав «тепер інсулін безкоштовний».
Протягом дня «у Ілона Маска» зрозуміли, що лажанулся, синю галку за $8 прибрали, потім повернули, потім повідомили про «сірі галки» та статус «офіційного акаунт» - коротше, виручувалися як могли.
Але осадочек розміром з Еверест - залишився. Нова мітла явно помела кудись не туди.
І ця історія нагадала мені не менш амбіційного, але просто дрібнішого українського ІТ-авантюриста.
Який теж «забув» про безпеку на користь «швидких перемог». Ну і шо, шо державні реєстри діряві, корумповані та погано захищені? Плюємо на це, але на виході з «недосконалих» реєстрів поставимо наш красивенький додаток, розроблений за чималі гроші платників податків.
І да, «роль кібербезпеки трохи перебільшена», «ми всіх звільнили і все працювало два місяці», «в єтом кейсє Дії нєт». І ще «офіс простих реформ», ага.
От тільки сеньйор Маск робить свої помилки переважно за власні гроші, а не за кошти державного бюджету. Так, спричиняє своїми рішеннями коливання на ринках та нові напрямки шахрайства, але ніколи не примушував встановлювати свій додаток (наразі Твіттер) для отримання громадянами соціальних виплат, наприклад. І ніколи не був держчиновником чи політиком.
Україна буде вічно вдячна Ілону за Старлінки.
Але історія з «синіми галками» - це таке собі щеплення від «окумирування».
Пан Маск відомий своїми вдалими проектами, але і невдалих у нього було чимало, не менше, ніж вдалих. Так само як і публічних висловлювань.
До чого це все.
Авантюристів національного та світового масштабу завжди вистачало. Вони були, вони є, і вони завжди будуть.
Просто слід пам’ятати про нерозумність створення собі кумирів. Не поспішати захлинатися в оваціях. Слухайте, експертів, але експертів у відповідних галузях. Геній SMМ цілком може виявитися повним профаном у державному управлінні.
І не вірити на слово – як би переконливо воно не звучало - якщо це слово неможливо перевірити.
А «геніальність» винаходу завжди повинна пройти випробування часом.
Тому що у складних проблем не буває простих рішень. Якщо це дійсно складні проблеми.
І вони точно не вирішуються «закиданням грошима», «збільшенням кількості кіберцентрів», «на 100% моя людина».
У складних проблем – виключно складні рішення, на жаль.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma