Розвал союзу ознаменувався значними світоглядними зрушеннями у свідомості тієї сутності, яку палкі послідовники леніна-сталіна називали "радянським народом". Якщо за часів союзу, бестселер Маріо П'юзо "Хрещений батько" ходив у вигляді видрукований на друкарській машинці копій "по надійних руках", то з розвалом "совка" заполонив усі книжкові розкладки. А знаменита фраза "про законника" стала "керівництвом до дій" :)
Ще з часів союзу в Україні присутня субкультура (чи неформальний суспільний інститут) "решателей вопросов" 🙂. І, якщо за союзу "решение вопросов" для звичайного посполитого здебільшого було пов'язане з перерозподілом матеріальних благ, де блага, як правило, починали свій шлях з так званих "баз" торгової системи. Тому, найбільш "шанованими людьми в касті решателей вопросов" були особи, які мали стосунок до цих баз, які й здобували освіту в торгово-економічних технікумах та інститутах. Юриспруденція ж загалом була прерогативою шкіл міліції (за кримінальним правом) та юридичних факультетів університетів (здебільшого за цивільним та господарським ухилом). Але, як пам'ятає автор, юридичний факультет університету не міг похвалитися значними конкурсами вступників, на відміну від, наприклад, історичного. Однак, автор може помилятися і буде радий доповненням в коментарях.
Проте з розвалом "совка" ситуація для юридичних вишів та факультетів суттєво змінилася - чи то з легкої руки Маріо П'юзо, чи то з огляду на наповнення прилавків магазинів товарами. :) Диплом юриста став базовим елементом для "суспільного інституту "решателей вопросов". З кінця 90-х токів минулого століття конкурси до вишів на юридичні спеціальності почали "бити рекорди". :) Охочих було більше, ніж могли дозволити собі університети за приміщеннями. Почалося "перепрофілювання" дитячих садочків та "непрестижних технікумів та училищ" під приміщення юридичних факультетів. А з введенням механізму "освіти за кошти фізичної особи", юридичні факультети, поряд з економічними, стали "годувальниками" університетів, коли отримані кошти з цих двох факультетів дозволяли та дозволяють утримувати штати викладачів не таких "престижних" факультетів, як математичні, фізичні, хімічні, ... В деяких університетах, як, наприклад, в Одеському, працівники юридичного факультету не захотіли миритися з такою "несправедливістю" в перерозподілі отриманих коштів та заснували свою окрему Одеську юридичну академію :)
Тобто, до чого цей весь "екскурс в історію", запитає читач? А це потрібно для того, щоб зрозуміти, як та для чого формувалася в Україні вся правнича система: попри декларований принцип "верховенства права", юридична спільнота починаючи з університетів формує у своїх членів певні "схеми" діяльності. І, якщо на факультет в університеті ще можна впливати "так званим духом університету", то у відокремленому юридичному виші з самого початку формується відповідне життєве бачення. Як наслідок, наразі в нашій країні юриспруденція є базовою "освітою" неформального суспільного інституту "решателей вопросов". Тобто, починаючи з університетів, на право йдуть свідомо, розуміючи, що, і головне як у майбутньому будуть робити. І, для того, щоб було "зручніше" "решать вопросы", наше законодавство є максимально нечітке та розмите. Тому немає потреби дивуватися тому, що в одному випадку приймається одне рішення, а в іншому, за подібних обставин, цілком протилежне :) Закони будуються так, щоб можна було допускати необхідне тлумачення.
Автор не стверджує, що усі, огульно, юристи в нашій країні належать до цього суспільного інституту "решателей вопросов", але відсоток таких є дуже значним. Як же можна розв'язувати питання впливу на суддівський корпус, який сам же формує закони? :) Як бачимо, вся правова система в Україні, починаючи з університетів, побудована так, що знайти позасистемних юристів, які б не були тою чи іншою мірою "вражені цією системою" нереально - їх просто немає. Якщо позбавити повноважень одного, то його місце, як правило, займає особа аналогічного штибу. Окрім того, будь-яке рішення щодо, наприклад, судді за нашим "розмитим та багатозначним" законодавством, може бути, цим же суддею, оскаржено в будь-якому європейському судді з посиланням на відповідні пункти нашого ж таки законодавства :) І "держава" ще й буде компенсувати збитки та відшкодовувати кошти за позовами.
Тримати юристів та суддів в нашій країні "папочками в компетентних органах" чи "знайомством з розгніваним натовпом" можна, але, знову ж таки, це все має тимчасовий ефект. А, окрім того, завжди після таких дій виникає позов на відшкодування моральних збитків та з державного бюджету, за корпоративної солідарності, іншим суддею призначається відшкодування. Замкнене коло... :)
Питання з цілою юридичною системою та українським законодавством вже практично перезріло, і останні події з рішенням Конституційного суду є додатковим аргументом. Але надії, що цю систему можна змінити частинами є величезною ілюзією. Корені її в суспільстві, у його конформізмі до інституту "решения вопросов" та у сформованій системі підготовки кадрів.
Наразі найбільш реальним механізмом виглядає ревізія нашого законодавства за допомогою зовнішніх юридичних компаній та повна переатестація всього корпусу юридичних кадрів знову ж таки за допомогою зовнішніх (несистемних до нашої правової системи) організацій. Але, автор, більш ніж впевнений, що ці ідеї будуть скритиковані з огляду запрошення "зовнішнього управління" :) З іншого боку розв'язувати це питання силами громадян можна виключно за двох факторів (знову ж таки на думку автора):
- громадяни повинні мати юридичну освіту, отриману не в нашій країні (щоб не казали, але писати закони публіцисти не можуть - потрібні знання);
- ці ж громадяни мають мати "карт-бланш" у суспільстві років на десять-двадцять на формування нового контингенту правників.
Інакше надзвичайно довгий еволюційний процес, коли за декілька поколінь у нас сформується певна юридична система, яка буде вже "традиційною для країни" та самопідтримуваною, коли старі юридичні кадри будуть "стримувати апетити" нових. Але, не факт, що вона не буде подібна до кращих зразків "бананових республік" :)
P.S. Автор, як і будь-хто, може помилятися, та буде радий конструктивним коментарям. Можливо з часом, "обсмоктуючи" цю проблему, й буде "намацано" найкраще рішення. :)
P.S.S. Ще раз - громадянське суспільство без наявності людей з юридичною освітою, та не вражених від самого початку отримання освіти, щоб не говорили, розв'язувати питання переформатування всієї правової системи не зможе. Мають бути дійсно кваліфіковані люди, які розуміються на нюансах права, а не "голосисті" активісти.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma