Створено на основі матеріалів Кирила Макарова
Фото: Пресслужба президента України
Зеленський заслухав доповідь Сирського
Антон Денікін, «Крах влади та армії» (лютий-вересень 1917) [витяг з книги]
«Але чистка командного складу йшла все ж таки надто повільно. Наша м'якотілість («шкода людини», «треба її влаштувати»), протекціонізм, впливу, нарешті, лінія старшинства, що проводиться надто ригористично [суворо, нещадно у дотриманні принципів, правил або норм, що виключає компроміси та не враховує відмінні від власної позиції чинники] – засмітили списки командувача генералітету шкідливим елементом.
Цими обставинами пояснюється помилковість початкових призначень: довелося згодом видалити чотирьох головнокомандувачів (з них один, правда тимчасовий, опинився з паралічем мозку…), кількох командувачів армій, багато командирів корпусів та начальників дивізій.
Генерал Брусилов у перші дні зосередження 8-ї армії (липень 1914 р.) усунув від командування трьох начальників дивізій і корпусного командира. Бездарності все ж таки залишалися на своїх місцях, губили і війська, і операції. У того ж Брусилова генерал Д., послідовно усувався, змінивши одну кавалерійську і три піхотні дивізії, поки, нарешті, не заспокоївся в німецькому полоні. І найприкріше, що вся армія знала неспроможність багатьох із цих начальників і дивувалася їхньому призначенню …
Тому не дивно, що стратегія за всю кампанію не відрізнялася ні особливим польотом, ні сміливістю. Такими були операції Північно-західного фронту в Східній Пруссії, зокрема – ганебний маневр Ренненкампфа, таке завзяте форсування Карпат, об які розбилися війська Південно-західного фронту у 1915 році і, нарешті, наш весняний наступ 1916 року.
Треба сказати, що не лише війська, а й начальники, одержуючи рідко й мало відомостей про дії на фронті, погано розбиралися у загальних стратегічних комбінаціях. Війська ж ставилися до них критично лише тоді, коли явно доводилося розплачуватись своєю кров'ю. Так було у Карпатських горах, на Стоході, під час другого Перемишля (весна 1917 року) тощо.
Немає потреби додавати, що технічні, професійні знання командного складу через неправильну систему вищих призначень і сильне розшарування офіцерського корпусу мобілізаціями не перебували на належній висоті.
Найбільш пригнічуючий вплив на психіку військ мало великий галицький відступ і безрадісний хід війни (без перемог) Північного та Західного фронтів, а потім їх нудне сидіння на остогидлих позиціях більше року.
Про офіцерський корпус я вже говорив. Великі та малі недоліки його збільшувалися в міру розшарування кадрового складу. Не чекали такої тривалості кампанії, і тому організація армії не берегла належно ні офіцерських, ні унтер-офіцерських кадрів, вливаючи їх всіх одразу до лав діючих частин на початку війни.
Я жваво пам'ятаю одну розмову в період мобілізації, яка спочатку мала на увазі одну Австрію, в квартирі М.І. Драгомирова, одного з авторитетних генералів армії. Подали телеграму: оголошення війни Німеччиною... Настала серйозна мовчанка... Усі зосередилися, замислились.
– Як ви вважаєте, скільки часу триватиме війна? – Запитав хтось Драгомирова.
– Чотири місяці…
Роти виступали в похід іноді із 5-6-ма офіцерами. Оскільки незмінно, за всіх обставин, кадрове офіцерство (потім і більшість інших офіцерів) служило зразковим прикладом доблесті, безстрашності і самовідданості, то, природно, воно було в більшості перебито.
Так само необачно був використаний інший міцний елемент – унтер-офіцери із запасу, кількість яких у період війни на посадах простих рядових досягала іноді до 50% складу роти.
Усі ці обставини мали тим більше значення, що закріплення внутрішнього зв'язку під час війни і без того зустрічало великі труднощі: з плином часу, несучи величезні втрати і змінюючи 10-12 разів свій особовий склад, військові частини, переважно піхотні, перетворювалися на якісь етапи, через які безперервно тік людський струмок, затримуючись ненадовго і не встигаючи духовно долучитися до їхніх воєнних традицій.
Однією з причин збереження відносної міцності артилерії та частково інших спеціальних родів зброї [військ] була та обставина, що в них відсоток втрат порівняно з піхотою становив не більше ніж 1/20 – 1/10».
Уривок з книги підготував Кирило Макаров
ДОВІДКА
Антон Іванович Денікін (* 4 (16) грудня 1872, Влоцлавек, Варшавська губернія, Царство Польське, Російська імперія – † 8 серпня 1947, Енн-Арбор, Мічиган, США) – російський військовий діяч, генерал-лейтенант, учасник російсько-японської, та Першої світової війн, а також громадянської війни в Росії, один із лідерів Білого руху, українофоб, здійснював репресії проти мирного населення. Емігрант, автор мемуарів і військовий документаліст.
СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НЕГАТИВНИЙ ДОСВІД
«Наслідками неефективного керівництва у смугах відповідальності стали, найголовніше, втрати особового складу та втрати територій у смугах відповідальності на Запорізькому і Новопавлівському напрямках», – пояснили у Генштабі.
80-та бригада ДШВ заявляє про зняття комбрига Ішкулова: «Вимагаємо залишити»
80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада ДШВ, яка на днях отримала інформацію про потенційне зняття з посади комбрига, полковника Еміля Ішкулова, виступила проти такого рішення. За даними УП, причина звільнення полягає в тому, що Ішкулов виступив проти завдання, яке було неспівмірне з силами бригади.
Відеокейс «Раян О'Лірі» | Військове лідерство
Американський доброволець, ветеран Армії США Раян О’Лірі очолював підрозділ іноземних добровольців “Chosen Company”, який входить до складу 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем ім. Якова Гандзюка:
«Ми втратили більше людей через неякісне командування, ніж від дій росії. Я закриваю «Chosen Роту», так як вести людей на забій без жодної причини - це суперечить моїм переконанням і цінностям».
ТОП-5 помилок Головкома Сирського: як вони впливають на війну
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, який пішов послом України до Великої Британії та Північної Ірландії, залишив після себе складну спадщину. На багато помилок бойового генерала вказували і політичні, і військові аналітики. Та призначений 8 лютого 2024 року Головкомом ЗСУ командувач Сухопутних сил Олександр Сирський, на жаль, посилив накопичені проблеми. І додав дещо особисто від себе – як представник «радянської школи», випускник Московського вищого військового командного училища.
ТОП-5 помилки Сирського, які лежать на поверхні та негативним чином для ЗСУ впливають на перебіг російсько-української війни наводжу нижче:
1. Соледарський та Бахмутський уроки
2. Мобілізаційні провали
3. Трагедія з управлінням
4. Кадровий хаос
5. Що не так із Курською операцією
«… ми зараз у ситуації, коли Головкомом ЗСУ є людина, яка не здатна адекватно сприймати критику, натомість здатна копіювати російські методи ведення війни з «м'ясними штурмами», «стояти до останнього» та з покараннями за ініціативу. Головкому ЗСУ мають довіряти військові. І допоки це не так, маємо чути та доносити їх позицію» – Мар’ян Ощановський.
«Штурмовий полк Х і далі вбиває своїх людей». Чому масштабування штурмових військ — катастрофа
Наявні штурмові підрозділи звільняють у середньому по кілька сіл за місяць протягом останніх пів року. Але це відбувається в результаті застосування невиправдано суворих методів примусу й ціною незрівнянно більших втрат порівняно з бригадами Сухопутних військ, а також завдяки тому, що ці підрозділи отримують у рази, а іноді в десятки разів більше поповнення, ніж середньостатистична бригада Сил оборони.
Робота штурмових полків давно викликає запитання у військових: вони називають їх «м’ясними» і кажуть, що завдяки їм командування вирішує проблеми, які саме і створило (а саме проблеми культури брехні на доповідях, поганого відбору керівних кадрів і нестачі людей на певних ділянках фронту).
ПРОБЛЕМА
На жаль, на четвертий рік війни, критерії і показники оцінювання продуктивності командування військами СОУ завжди мають суб’єктивний характер з боку вищого військового керівництва зі шлейфом політичного смороду. Це в повній мірі стосувалося й попереднього ГК Валерія Залужного і теперішнього Олександра Сирського. Саме вони несуть повну відповідальність за наслідки і результати теперішнього стану моральної атмосфери і клімату в офіцерському середовищі. А вона, ця атмосфера, тхне гниллям, корупцією, зневагою лідерства, кадровим колапсом (28-літні стають комбригами, бо старші категорично відмовилися від посади), погрозами, шантажем, "посиленою" відповідальністю низів, наскрізною токсичністю ....
Наприклад, згаданий тут «полководець», діяльність якого мілітарна історія фіксує фактами, має такий критерій оцінювання офіцерів: «Он какой-то нє такой». Зауважимо, що висловлює він це, зазвичай, кацапською мовою щодо українських командирів.
Особливо, коли це відхилення військового керівництва (ментальне чи військово-некомпетентне) має негативні наслідки на полі бою, розбалансовує системи управління під політичним впливом (тиском) особин при владі.
ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ ТА РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ
«В сучасних реаліях, при нестачі піхоти, коли основну частину складають бусифіковані, малонавчені люди та безлічі викликів, з якими стикається підрозділ при виконанні задач, одним з основних критеріїв успіху є професійний пункт управління. Хто знає, що таке управління людьми в бою, може доволі чітко описати роль і значення командира.
Відсутність системи оцінки командира, плану розвитку, відповідальності і мотивації (крім всіма бажаних грамот, ну, і доган, як же без них..), призводить до того, що маємо недостатньо компетентних посадових осіб на різних ланках.
Некваліфікованість у цьому випадку – нерозуміння специфіки ведення бойових дій в сучасній війні, невміння швидко ухвалити рішення, невміння організувати роботу підрозділу (як робота з людьми, так і планування, розподіл задач, контроль), відсутність навичок оцінки тощо.
У структурі ЗСУ переважно все впирається у звання, а не компетенції [авт. – мається на увазі компетентності] (можеш не мати нічого в голові, але очолювати корпус, бо колись тобі дали «зірочку») або в брак кадрів, що знижує нашу ефективність, збільшує втрати. Система оцінювання кваліфікації дала би змогу покращити якість роботи...».
Матеріали кейсу доцільно використовувати для вивчення модулів військового лідерства на курсах «L1», «L2», «L3» тактичного та оперативного рівня військового управління.
Такі типові кейси залишаються актуальними також для вищого керівного складу стратегічного рівня (L-4), бо дивлячись на їхню програму то «космонавти» і жодного такого кейсу там не вивчають і не вирішують, бо ж у генералів немає недоліків і в них все дуже добре.
Вони можуть бути корисними і для тренування курсантів (студентів, слухачів) щодо вивчення (ідентифікації) та впровадження уроків набутого досвіду.
Підготував: Олег Бойко (ГО «Український центр військового лідерства»)
Підтримати нашу діяльність БАЗА
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma