У "Хроніках війни" Тетяна Попова обговорила як розвивається війна та чи використає путін зброю масового знищення, перш за все ядерну, з генералом-лейтенантом, екс-командуючим армії США у Європі – Беном Ходжесом.
Повну версію дивіться тут:
- ПОПОВА: Генерале, роки 2 тому ви говорили мені в інтерв'ю про те, що під особливою загрозою територія від Маріуполя до Криму і що Путіна цікавить саме цей сухопутний коридор до Криму та водопостачання для Криму.
У своєму виступі 14.10 Путін якраз підтвердив, що їм потрібен був коридор та вода. Тобто із самого початку це було метою операції, а Київ, Чернігів, Суми та Харків були лише відволіканням уваги?
- ХОДЖЕС: На мою думку, головним пріоритетом Кремля завжди був Крим. Можливість його забезпечувати, постачання води до півострова, з’єднання з материком. Всі їх зусилля були направлені на збереження своєї незаконної присутності там.
- ПОПОВА: Але ж у офіцерів, які були на Київщині, за словами місцевих жителів, була парадна форма. Їх теж ввели в оману?
- ХОДЖЕС: Звичайно Кремль допустив декілька стратегічних прорахунків. Вони хотіли знищити Україну, як державу, знищити саму ідею української державності. Проте в умі вони завжди тримали питання Криму і збереження контролю над ним. Паралельно вони були не проти позбавитись уряду Зеленського і поставити на його місце більш лояльну особу.
Основним прорахунком в цьому плані стала впевненість у своїй армії, оскільки вона за кількістю та силами переважає українську. Вони дійсно вірили у те, що операція буде проходити декілька днів, і це буде схоже на події в Празі або Будапешті під час “Холодної війни”. Їх другий прорахунок полягав у зневазі Заходу. Після Криму, Грузії та Сирії росіяни були впевнені, що демократичний світ “проковтне” вторгнення в Україну і не стане чинити опір. По-третє, вони вірили у те, що будь які жертви, втрати та санкції того варті, адже у підсумку вони б це змогли окупити. І на завершення вони вважали, що завоюванням України вони б зламали НАТО.
І це були основні 4 прорахунки. І через це вони були змушені, принаймні публічно, постійно змінювати цілі війни коли зазнавали програшу. Під Києво, під час Харківського контрнаступу, а тепер вони взагалі намагаються покинути Херсон. Тому з часом ми все частіше будемо чути, що збереження свого контролю над Кримом і була основною ціллю.
- ПОПОВА: Як вам темп та методи наступу ЗСУ на Сході та Півдні? З чим ви пов'язуєте такий успіх? Це завдяки навчанню за стандартами НАТО?
- ХОДЖЕС: Успіх контр наступальних дій Збройних Сил України, мають декілька факторів. Звичайно, ми можемо подякувати США та Великій Британії за надання розвідданих, зброї і інших можливостей. Проте в основному це результат великого професіоналізму і терпіння при плануванні і виконанні військових дій Генеральним штабом України. Також дуже гарна робота української розвідки та контррозвідки, завдяки яким ми знаємо, що планують у російських військах, і не знаємо, що в українських. Саме так і повинно бути. Виконання наказів солдатами і молодшим офіцерським складом - на вищому рівні. Український стиль командування, де лідери нижчого рангу мають змогу приймати рішення на місці в залежності від ситуації, що разюче відрізняється від російського типу командування, яке занадто централізовано і не терпить імпровізацій.
Окрім цього дуже важливим є фактор сили духу. Ми бачимо, що українські солдати і український народ більше воліють до опору і перемоги, в порівнянні з російськими солдатами та російським народом.
- ПОПОВА: Бачила, що ви знову підписали листа з вимогою надати Україні більш серйозну зброю. Чи погоджуєтесь Ви з тим, що озброїти Україну для перемоги над Росією набагато дешевше для Заходу, ніж дати путінському режиму вижити, перемогти та продовжувати експансії на інші країни. Захід цього не розуміє, чи є інші причини розтягування термінів військової допомоги? Яку саме зброю ви вважаєте, нам треба терміново надати?
- ХОДЖЕС: Ми на заході повинні зійтись на думці, що Україна повинна перемогти. Годі цих розмов про те, що “ми не дозволимо перемогти Росії” або “ми не дозволимо програти Україні”. Чому ми просто не можемо усвідомити, що ми хочемо перемоги України? Частиною цієї проблеми є те, що в Білому домі і інших урядах західного світу є люди, які вірять в те, що надання додаткової зброї, або дозвіл на обстріл об’єктів на російській території призведуть до ще більшої ескалації. Я відношусь до тих хто в це не вірить. Звичайно у Росії 1000 ядерних боєголовок, і я сприймаю їх погрози доволі серйозно, проте у той же час я не вірю, що коли небудь вони його застосовують. Це потягне за собою дуже серйозні наслідки. Я думаю, що у Кремлі і їх генеральному штабі це розуміють. Тому вони навряд чи завдадуть ядерного удару у разі програшу у війні, або навіть втрати Криму.
Тому нам варто перестати себе стримувати. І чим раніше Україна буде в змозі відстояти і повністю відновити свій суверенітет у кордонах 91-го року тим раніше завершиться ця війна і перестануть гинути люди. Якщо ми надалі будемо тягнути з поставками всього необхідного Україні, на мою думку, то ми віддаляємось від цієї мети, що надасть перевагу Кремлю.
- ПОПОВА: А що відносно літаків F16? Чому досі немає політичного рішення?
- ХОДЖЕС: Нажаль я не знаю причин, чому відсутня політична воля поставляти Україні ті ж самі винищувачі. Скоріш за все це пов'язано з цим страхом подальшої ескалації. Я з цим не погоджуюсь і думаю, що Білий Дім, який до речі встиг зробити багато просто фантастичних речей по декільком напрямкам, конкретно в цьому питанні занадто переоцінює ймовірний рівень ескалації, що і призводить до самостримання. І звичайно з нас беруть приклад країни Європейського Союзу.
Україна переможе у будь якому випадку, це лише питання часу. З моєї точки зору, прискорення надання допомоги прискорить і перемогу. А це зупинить вбивства та руйнування.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma