Ось як це буде працювати зараз: щоб славно розпочати свій термін, Трамп повинен буде виконати свою обіцянку швидко «закінчити війну». Логіка тут пряма і проста: 1-2-3.
1. Будь-яке «рішення» буде за рахунок України: колективний Путін не зрушить з місця, оскільки він роками працював над тим, щоб впливати на культ МАГА, і цілком розраховує на те, що це принесе свої плоди.
2. Основні республіканці зазнали краху і розпалися. Вони не зможуть контролювати культ, і деякі або багато хто піддасться йому.
3. Але Трамп не може сприйматися як такий що відкрито примушує Україну до капітуляції. Це не виглядало б дуже добре, і на гребені своєї слави він не хотів би заплямувати свою перемогу.
4. Це означає, що за зачиненими дверима тиск на прийняття «компромісу» за деякими обіцянками буде зростати надзвичайно.
5. Прийняття будь-яких таких угод, згода на них буде вулицею з одностороннім рухом, що покладе край європейським прагненням українського народу, на багато поколінь.
6. Слова які супроводжують це сповзання не матимуть жодного значення, оскільки результат відомий заздалегідь.
7. Наслідки для заснованого на праві міжнародного порядку були б не менш ніж катастрофічними. Повернення до міжнародної політики 17-19 століть, тільки з ядерною зброєю і тоталітарними диктатурами.
Цей час і ситуація вимагають витонченої, віртуозної дипломатії. Вона також вимагає чіткого лідерства і 100% абсолютної довіри між лідерами і суспільством.
Слабкою стороною і постійною проблемою українського національного проекту є нездатність суспільства сформувати структуру, фундамент і кістяк нації. Це потрібно навіть для того, щоб зробити перший крок - захистити націю. В історії України цього не було жодного разу. Просто не вистачало.
З цієї причини доля країни була вирішена кимось дeсь. Їй довелося прийняти це як неминучість і за замовчуванням.
Дипломатія повинна йти своїм шляхом, і вона може бути складною. Але будь-яка ознака слабкості України, її готовності піддатися тa грати у піддавки з агресором означатиме, майже без сумніву, що хтось готується знову торгувати майбутнім України. Важливо розуміти, що для українців, як і для інших народів раніше - фіннів, поляків, грузинів - не існує обов'язку захищати свою незалежність і націю. Вони можуть припинити опір і прийняти фактичну капітуляцію під будь-яким виглядом і на будь-яких умовах. Це один з варіантів, він завжди був, і люди можуть обрати цей шлях з будь-яких причин і з повним розумінням.
Незалежна, своя нація - це вибір, праця, боротьба та результат. Це не неминучість, не дар і не обов'язок.
Але я твердо переконаний, що цього разу цей вибір має належати народу, нації. Він не може бути зроблений для України за зачиненими дверима і прийнятий як остаточний і неминучий. Це означало б не що інше, як наступити на ще один замкнений цикл історії. І ніхто не обіцяв, що шанси і можливості будуть з'являтися і надалі.
Час не дає таких гарантій і запевнень нікому.
The consequences for the law-based international order would be nothing less than catastrophic. The return to the international politics of the 17th-19th centuries, only with nukes and totalitarian dictatorships. One-way street.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma