«Проїхали і повз мій одинадцятиповерховий будинок на Фалькенбергер шосе, - розповідає герой. - Ніякого опору ніхто їм не чинив і на шляху до центру. Навпаки, я помітив групки берлінців, що стояли на узбіччі і привітно махали руками механікам-водіям, що висунули з люків свої шоломасті бошки. Деякі кидали убік гуркітливих машин квіти. Звідки вони взяли? Квіткові магазини давно закриті. Хто вони, ці зрадники? Німецькі ліві, які так і досі нічого не зрозуміли? Зелені? Колишні агенти ШТАЗІ? Путінські засланці? Ні, це були «російські німці» та їхні російські дружини, яких Німеччина впустила, щоби расово компенсувати турецьку популяцію».
Що було ми вже знаємо. Що буде далі – вже не у нас! - неважко здогадатися, навіть не читаючи цю книжку. Але тим, хто досі не вірить, краще вже прочитати. Адже мова у «попереджальній» книжці «Вторгнення» Ігоря Шесткова (К.: Каяла), яку він написав шість років тому, а нещодавно видав в Україні, як всі вже зрозуміли, про наше сьогодення. Нехай навіть матеріялізоване у вигляді фантазій берлінського письменника, який свого часу емігрував з СРСР. Тож не дивно, що його фантасмагорична антиутопія, присвячена вторгненню російських військ у Німеччину, насправді має навіть не «пророчий» чи «актуальний» характер щодо сьогоднішньої дійсності, а цілком «традиційні» передумови. Хіба вже не ділили таким самим чином повоєнний світ? Хіба, поділивши, не підтримували танками тамтешню «демократію»?
Так само за сюжетом «Вторгнення», росіяни увійшли до Берліна цілком легально – на заздалегідь придбану агентами злітну смугу приземлилися вантажні літаки, з чиїх черев почали виповзати танки, які й рушили знайомим ще з 1945-го маршрутом…
Нехай ця «европейська» дійсність, звісно, залишається у книжці, бо нас цим уже не здивуєш, але той, хто хоче миру, як відомо, мав би готуватися до війни.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma