На моїй сторінці вже понад 800 статей. Майже 6000 підписників. Гадаю, що якби моя писанина була нецікавою, то підписників було би набагато менше. А якщо би я використовував якусь платформу для тих, хто занадто нудним для себе вважає формат більше двох речень, вважаю, що підписників було би значно менше. Кінець кінцем, я не женуся за кількістю. Мені потрібна якість читача – щоби його торкнули мої тексти, щоби він на собі відчув той настрій, який я вкладав в текст під час написання. Тому навіть те, що здається шизоідним та надто гротескним, не відштовхують мого читача, бо він бачить те, який зміст та сенс я вкладав в той текст. Мій читач відчуває мене, і якщо я десь роблю похибку, то прощає мені, або виправляє в коменті. Це створює відчуття близькості між автором та читачем, до якого я звик в друкованих виданнях – ще в часи паперової пошти, коли читачі писали листи в редакцію на моє ім’я.
Я був присутнім на багатьох платформах. Деякі з них здохли, деякі покинув я сам (це перш за все стосується того часу, коли я був у війську), деякі видалили мій акаунт – щось не сподобалось адмінам, бо я «порушував правила поведінки». Так, я розумію, що на більшості платформ бажані пости про квіточки та котиків, але цього мені, колишньому чорнушному журналісту, недостатньо. Чесно кажучи, я і не вмію писати рожево-захоплені тексти, і не вдягнений в рожеві окуляри. Я сприймаю світ в тих кольорах, в які він фарбований, і пишу саме про те. Для когось – це надто жорстоко. Але таке життя. І якщо в когось руйнується світ, до того часу бездоганно-сусальний, м’якенький та пухнастий – вибачте, я не винний в тому, що він нарешті побачив правдиво.
Я пишу чесно. Від душі. Перш за все – для себе. Перш, ніж я щось оприлюдню, воно має сподобатися мені самому, часто я роблю вичитку тексту до шести разів – це стосується фундаментальних статей, які не несуть в собі новини, але є дослідженням проблеми, чи розслідуванням. Я знаю ціну слова, і тому поводжуся зі словами обережно. Все написане – це мої власні переконання, виношені та обмислені. Через це було багато погроз фізичної розправи та судових позовів – але від погрожувачів відбивався (сам, або з допомогою друзів), а судові позови спростовувалися фактами.
Дехто каже, що я – маніпулятор і демагог. Я не відмовляюся від того. Бо кожне слово є маніпуляцією, кожна фраза – демагогією.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma