ДІЯ 2
СЦЕНА 1
Грає «Сексуальна революція» «Армії коханців». Барлога Геймана. Майже ідентична замку конунга Інгвера, хіба що на стінах, замість військового та конячого причандалля, висить величезне зображення Гузна, а лозунги проголошують інші цінності, такі як: «Хай живе Гузно!», «Слава Гузну!», «Гузно – розум, честь і совість нашої епохи». Біля Геймана, який стоїть навколішки перед зображенням Гузна, лежить Унко-Аас.
Гейман (почухує сідниці, волає голосно):
-О, Гýзно, що мені зробити, що створити,
Аби для Інгвера життя перетворилося б на пекло?
Скажи, а я тобі за це борщу з’їм миску,
Піду до Дрюні і заллюся буряківкой
Во славу во твою, велике і рожеве Гýзно!
Гузно (підвиваючи):
-Ну що ти, фраєр, хавало роззявив,
Мов потерпіла бабця на базарі,
В якої кошика з насінням злодій викрав?
Захлопни пащеку свою і слухай,
Що я скажу тобі, бичаро тупорилий!
Слуга мій вірний, Влад Мажор, загинув.
Забувши техніку безпеки шпигунів,
Хоча і розписався у журналі по ТБ,
Поліз до політичних справ Кіммерії –
А це смертельна небезпека для агента.
На цьому, конунга бригадні, Влада і схопили.
За це він і загинув так безславно.
За це і потерпів. І ще потерпить –
Бо для попілу поємність
Зробив Кнааш із черепа Мажора,
Куди не тільки він недопалки кидає,
Але й плює періодично, щохвилини,
Коли на дальняку страждає від запору.
А тіло Влада роздірбанили ворони,
Які, мабуть, вже й висрали його,
Бо у птахів процес їжотравління швидкоплинний,
Адже у них одна кишка, і та – пряменька…
Гейман (дуже швидко, зацікавлено):
-А грошенят хоч трошки?
Гузно (грізно):
-Хуй тобі во все твоє ібало!
Гейман (злякано):
-Та то я так, шуткую…
Гузно (підвиває):
-Так ось тобі порада, прóста і корисна,
Хоча стара вона, як шмат фекалій динозавра:
Пересварити треба конунгових друзів
Поміж собою та із ним самим.
А доколє триватимуть розбори –
Захопиш ти Кіммерію, о, вірний мій шістьорко!
А з замку Інгвера ти зробиш храм Гузнá,
Де будеш головним жерцем, моїм пророком.
Тоді примусиш кіммерійське людство
Чрез рехверендум всенародний
Державною релігією встановити щиро
Лише гузнопоклонство. І тоді
Усі вклонятимуться мені, бо я – Гýзно!
Велике! Рóжеве! М’якеньке!
Гейман (від радісті підскочив, зляканий Унко-Аас гучно псує повітря):
-За мудру за таку пораду, о, велике Гýзно,
Я не лишень тобі борщу з’їм цілу миску
І я не тільки буряківкою заллюся,
Але й сходжу до пристані драккарів,
Знайду бомжиху під парканом порту –
Смердючу, п’яну, що не милася від роду –
І я її, таку, як є вона, і трахну!
Бо трипером мене не залякати – маю свого,
Також, як й вошей тих інтимних,
А СНІДу ще немає, і сифон Колюмбус не привіз.
Чути, як хтось грюкає у двері.
Гейман:
-Сходи, Аасику, поглянь, хто там прийшов,
Та нагони негайно і жорстоко,
Бо й нахуй гості тут не треба недоречні,
Коли жабуля давить пригощати.
Унко-Аас вибігає з грізним гавкітом. Раптом гавкіт переходить у радісне скавчання. Входить Унко-Аас з мажордомською палицею і б’є нею тричі об підлогу.
Унко-Аас (урочисто):
-Барон фонь Гузнєр Лумумбійський!
Входить Дрюня, тримаючи в руках трилітрову банку з чимось жахливо мутним. Ледь стоїть на ногах.
Дрюня:
-Ось тут проходив я і вирішив зайти.
А буряківка – чиста, мов сльоза
Незайманої дівчини…
Перед шістнадцятим абортом…
Гейман (радісно):
-Ну, Дрюня, просто кайф, я аж балдю
Від несподіваної радості такої,
Бо дав я зараз Гýзну обітницю
Нажертись буряківки і борщу такоже.
Тепер лиш справа за бомжихой,
Яку я маю трахнути немиту.
Дрюня:
-Ну, як то кажуть в білім світі,
Привів я тьолок двох…
Гейман (підстрибуючи від радості):
-Проси!
Під звуки канкану залітають дві напівроздягнені дівки, розпатлані, у чоловічих трусах-«парашутах» і гумових чоботях. З огидним вереском вони починають танцювати канкан. Хтось настирно починає гамселити у двері. Музика обривається, а Унко-Аас гучно псує повітря.
Гейман (роздратовано, навіть із люттю):
-Іди, Аасику, скажи їм всім,
Що барін не приймають!
З грізним гарчанням Унко-Аас вибігає, одначе повертається із щасливим вереском, тримаючи щось у слинявій пащеці.
Гейман (здивовано):
-Що це за тампакс ти мені приніс?
Віддай, тварюко клята, бо по пиці вріжу!
Ги, бач, тут щось написано,
Та хрін!- без окулярів ниць не бачу.
Хоча – ось видно щось тут, наче..
Та йоб туди ж! чиясь візитка!
(мурмоче собі під ніс, потім дуже зраділим голосом)
-Та це ж коназ Гавгавський!
То проси негайно, вовняна підстилко,
Адепта Гýзна до моя барлоги!
Унко-Аас вимітається, одразу ж заходить із мажордомською палицею і тричі гупає нею в підлогу.
Унко-Аас (урочисто):
-Адепт Гузна, коназ Гавгавський!
І з ним – барон фонь Поросевич П’єтя!
Заходять Гавгавський і Поросевич.
Гавгавський:
-Прівєтствую тєбя, о, Гейман,
Ув твайой бєрлогє зєло смрадной!
Одначе тут такой прєкрєпкій
Дух Гузна вітаєт, щьто сразу чутно
То, щьто ти яму прєзєло вєрєн!
Поросевич:
-Одначе ми отут імєлі прахадіті,
Кадить ужо розверзлісь нєбєса
І хлинув лівінь окаянной.
Аж от глядім с коназєм в обє –
Йоть твоя барлога.
Отак ми і прішлі сюдить.
Гавгавський:
-Ужо кубить дик евон йо їтіть!
Гейман (гостинно намагається зробити реверанса):
-Я вас прошу, коназ, сідайте!
І ви, барон – он вільні є стільці.
Я ж просто так од щастя млєю,
Бо бяше, як вівця балдєю,
Що ви прийшли, що ви – прийшли!
Дрюня, який лежить головою у тарілці, прокидається.
Дрюня (грізно):
-Офіціянт! Ще двісті буряківки!
Знов падає пикою у салат. Коназ і барон боязко обходять його і сідають за стіл.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma