СЦЕНА 2
Гридня в замку конунга Інгвера. За дубовим столом сидять Вальдман, боцман, капітан кінноти й Германн. На столі дзбан з пивом, півлітрові скляні банки та нарди. Грає «Марш нахімовців».
Вальдман:
-А потім Хельга, відьма злюща,
Меча як схопить – і на мене!
Мов помсти втілення нещадне,
Або розлючена тигриця.
А цей бастард Кнааш на мене
Ще й стукнув конунгу про те,
Що я майно його розтринькав,
Що я – базікало нікчемний…
Якби ж то сам він без гріха був,
То не шкода, а так…
Маше рукою і п’є з банки.
Боцман:
-Така вже вдача – ми їм вірно служим,
А нам, як тим собакам – лише стусани!
Капітан кінноти (випивши):
-Звичайно, блін, то наша вдача.
Ми, блін, завжди, блін, в день і в ніч
Як ті хорти, блін, в дощ і в спеку –
З сідла не злазимо – от, блін!
Боцман (б’є кулаком по столу і кричить, обережно озираючись):
-Та в тому сраному драккарі,
Який тече, мов решето,
Я здобуваю йому славу,
А замість дяки – дулю з маком,
Свічу, як бомж, я голой сракой,
Бо й одягти нема чого!
Коли ж то написав заяву
На гроші, тобто на ремонт,
То конунг – він у нас учений –
Так написав на ній – ото…
Витягає зібганого папірця, подає Вальдману. Той одягає окуляри без одного скла.
Вальдман (читає по складах):
-Ось тут, латиной: «Penis grandiosus».
Капітан кінноти:
-І це при тому конунг пише,
Що зарплатню нам не сплатив
Аж за чотири вдалиї набіги.
А нам пояснюють – як дурням –
Ви, мовляв, бюджетні,
Вам, блін, сплатили, блін,
І все таке верзуть.
Проте, блін, знаю, що Кнааш паскудний
З якимось менестрелем, що прибивсь до замку,
Картоплю смажить, гад, з вершковим маслом!!!
Германн (мрійливо дивлячись у стелю, випиває своє пиво й переливає до своєї банки пиво з банки капітана кінноти, доки той дивиться в інший бік):
-Що зробиш в цьому світі, браття,
Коли начальство шиза б’є.
Як чайна-бой Конхвуцій каже:
Скній, голодуй, терпи – пройде!
По пластунськи до гридні вповзає вуйко Чен. Підводиться біля самого столу стрімко та нестримно.
Вуйко Чен (голосно кричить жахливим ніндзявським голосом):
-Банзай конунг!
Всі лякаються. Вуйко Чен сідає і наливає собі пива.
Вальдман:
-Хіба можливо так лякати, брате,
Якби ж то не природня наша доблість,
То й всцятися було б недовго.
Чен (з виглядом заколотника):
-Я тут до хази приконав поквапно,
Бо справу маю швидку і таємну,
Та ще й таку, що конунг грішми підігріє!
Вальдман (із розчаруванням):
-Нічого він не дасть тобі, мій друже,
Хіба що всучить ваучер державний.
Та гріш йому ціна в базарний день,
Бо у коморах Батьківщини й миши передохли
Від лютого голодування.
Чен (стурбовано):
-Та ні, новина ця важлива вельми.
Тож слухайте уважніше, панове!
Всі пильно дивляться на Чена.
Чен (із звірячим виразом на обличчі):
-Коли на гілці дерева медитував я,
То раптом під собою
Кахикання якесь почув.
Аж то бригадні Геймана посцяти зупинились.
Тоді прикинувсь я гіллякою сухою,
Аби підслухати увесь гнилий базар.
Вальдман (зняв шкарпетку, висякав у неї носа і знов одягнув):
-І що ж ти там почув, мій грізний брате?
Чен:
-Сьогодні вранці, шпиг Мажор
Прокрастись мав до конунга пивниці
І кинути зміїного каалу до пива –
Гейман хоче отруїти і конунга, і нас,
І тих гостей, які приїдуть на нараду
Щоб увійти до спілки військової,
Спрямованої проти Геймана та Гýзна!
Капітан кінноти (підозріло дивлячись у свою банку):
-Чи, може, я отрути хапонув зловісної?
Бо надто щось мені хєрово…
Германн (блює під стіл):
-Я Тором й Одіном клянуся сам собі –
Ніколи більше у житті мерзенному своєму
Не спизжу пива у колеги свого.
Аби лишитися живим – коли отрута там,
То хай товариш мре спокійно –
А я за нього помщуся так жорстоко,
Що хєр коли подібне зріли
Не те що люди, але й кіммерійські боги!
Вальдман (позіхає, делікатно прикривши рота долонею):
-Хоча й корисна звістка ця,
Але несвоєчасна вельми.
Мажора ми схопили дуже швидко,
Коли не встиг пролізти він до замку.
А конунг, розлютившися на шпига,
Власноруч зарубав того бастарда.
(до зали)
-Та чи багато Інгверу потрібно, аби розлютитись?
Він, як скажений пес, кидається з мечем
На всіх,
Хто під ранковий сказ його потрапить.
Та ще й коли кумар без чаю б’є…
Германн (з жалем дивиться під стіл):
-І чого тільки не наверзеш інколи,
Коли, в розпуці, виходу не бачиш з скрути.
Але, як каже Лао Цзи: то й хрін із ним, із пивом!
Плює під стіл і тихцем переливає до своєї банки пиво з банки вуйка Чена. П’є сумно й урочисто. Чен краде банки боцмана і капітана кінноти і п’є з обох. Грає музика з кінофільму «Генерали піщаних кар’єрів»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma