Enigma Enigma

BlackPR

2024-08-16 14:55:24 eye-2 4450   — comment 0

Кіммерія у вогні, або Меч і ліра ч. 2

СЦЕНА 2

 

Гридня в замку конунга Інгвера. За дубовим столом сидять Вальдман, боцман, капітан кінноти й Германн. На столі дзбан з пивом, півлітрові скляні банки та нарди. Грає «Марш нахімовців».

 

Вальдман:

-А потім Хельга, відьма злюща,

Меча як схопить – і на мене!

Мов помсти втілення нещадне,

Або розлючена тигриця.

А цей бастард Кнааш на мене

Ще й стукнув конунгу про те,

Що я майно його розтринькав,

Що я – базікало нікчемний…

Якби ж то сам він без гріха був,

То не шкода, а так…

 

Маше рукою і п’є з банки.

 

Боцман:

-Така вже вдача – ми їм вірно служим,

А нам, як тим собакам – лише стусани!

 

Капітан кінноти (випивши):

-Звичайно, блін, то наша вдача.

Ми, блін, завжди, блін, в день і в ніч

Як ті хорти, блін, в дощ і в спеку –

З сідла не злазимо – от, блін!

 

Боцман (б’є кулаком по столу і кричить, обережно озираючись):

-Та в тому сраному драккарі,

Який тече, мов решето,

Я здобуваю йому славу,

А замість дяки – дулю з маком,

Свічу, як бомж, я голой сракой,

Бо й одягти нема чого!

Коли ж то написав заяву

На гроші, тобто на ремонт,

То конунг – він у нас учений –

Так написав на ній – ото…

 

Витягає зібганого папірця, подає Вальдману. Той одягає окуляри без одного скла.

 

Вальдман (читає по складах):

-Ось тут, латиной: «Penis grandiosus».

 

 Капітан кінноти:

-І це при тому конунг пише,

Що зарплатню нам не сплатив

Аж за чотири вдалиї набіги.

А нам пояснюють – як дурням –

Ви, мовляв, бюджетні,

Вам, блін, сплатили, блін,

І все таке верзуть.

Проте, блін, знаю, що Кнааш паскудний

З якимось менестрелем, що прибивсь до замку,

Картоплю смажить, гад, з вершковим маслом!!!

 

Германн (мрійливо дивлячись у стелю, випиває своє пиво й переливає до своєї банки пиво з банки капітана кінноти, доки той дивиться в інший бік):

-Що зробиш в цьому світі, браття,

Коли начальство шиза б’є.

Як чайна-бой Конхвуцій каже:

Скній, голодуй, терпи – пройде!

 

По пластунськи до гридні вповзає вуйко Чен. Підводиться біля самого столу стрімко та нестримно.

 

Вуйко Чен (голосно кричить жахливим ніндзявським голосом):

-Банзай конунг!

 

Всі лякаються. Вуйко Чен сідає і наливає собі пива.

 

Вальдман:

-Хіба можливо так лякати, брате,

Якби ж то не природня наша доблість,

То й всцятися було б недовго.

 

Чен (з виглядом заколотника):

-Я тут до хази приконав поквапно,

Бо справу маю швидку і таємну,

Та ще й таку, що конунг грішми підігріє!

 

Вальдман (із розчаруванням):

-Нічого він не дасть тобі, мій друже,

Хіба що всучить ваучер державний.

Та гріш йому ціна в базарний день,

Бо у коморах Батьківщини й миши передохли

Від лютого голодування.

 

Чен (стурбовано):

-Та ні, новина ця важлива вельми.

Тож слухайте уважніше, панове!

 

Всі пильно дивляться на Чена.

 

Чен (із звірячим виразом на обличчі):

-Коли на гілці дерева медитував я,

То раптом під собою

Кахикання якесь почув.

Аж то бригадні Геймана посцяти зупинились.

Тоді прикинувсь я гіллякою сухою,

Аби підслухати увесь гнилий базар.

 

Вальдман (зняв шкарпетку, висякав у неї носа і знов одягнув):

-І що ж ти там почув, мій грізний брате?

 

Чен:

-Сьогодні вранці, шпиг Мажор

Прокрастись мав до конунга пивниці

І кинути зміїного каалу до пива –

Гейман хоче отруїти і конунга, і нас,

І тих гостей, які приїдуть на нараду

Щоб увійти до спілки військової,

Спрямованої проти Геймана та Гýзна!

 

Капітан кінноти (підозріло дивлячись у свою банку):

-Чи, може, я отрути хапонув зловісної?

Бо надто щось мені хєрово…

 

Германн (блює під стіл):

-Я Тором й Одіном клянуся сам собі –

Ніколи більше у житті мерзенному своєму

Не спизжу пива у колеги свого.

Аби лишитися живим – коли отрута там,

То хай товариш мре спокійно –

А я за нього помщуся так жорстоко,

Що хєр коли подібне зріли

Не те що люди, але й кіммерійські боги!

 

Вальдман (позіхає, делікатно прикривши рота долонею):

-Хоча й корисна звістка ця,

Але несвоєчасна вельми.

Мажора ми схопили дуже швидко,

Коли не встиг пролізти він до замку.

А конунг, розлютившися на шпига,

Власноруч зарубав того бастарда.

 

(до зали)

 

-Та чи багато Інгверу потрібно, аби розлютитись?

Він, як скажений пес, кидається з мечем

На всіх,

Хто під ранковий сказ його потрапить.

Та ще й коли кумар без чаю б’є…

 

Германн (з жалем дивиться під стіл):

-І чого тільки не наверзеш інколи,

Коли, в розпуці, виходу не бачиш з скрути.

Але, як каже Лао Цзи: то й хрін із ним, із пивом!

 

Плює під стіл і тихцем переливає до своєї банки пиво з банки вуйка Чена. П’є сумно й урочисто. Чен краде банки боцмана і капітана кінноти і п’є з обох. Грає музика з кінофільму «Генерали піщаних кар’єрів»

Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma