До вірного, але не дуже точного старого маркера "Чий Крим?" останнім часом додалося безліч інших, більш точних.
Наприклад, "Як ви ставитеся до пам'ятників Катерині другій чи Петру першому в Одесі та Полтаві?"
Чи "Якщо ви у віці після 15 років перечитуєте Стругацьких, з вами щось не теє" (с)
Як людина, що колись давно перехворіла на цю хворобу, а також бачить багато хворих на неї ще й досі, можу з 99,999% вірогідністю сказати, що у хворого далі є лише три шляхи:
– або проаналізувати цю дитячу хворобу в собі. Задуматися – чому багато ворогів України, зокрема розробників проекту денацифікації українців, втілення якого ми вже побачили в Бучі, Ірпені, Маріуполі й сотнях інших міст і містечок, вважають себе прогресорами Стругацьких? Зробити висновки й трохи попрацювати над собою. Заглибитися в українську літературу, історію, мову, не слухати арестовичів – шанси на одужання в цьому випадку досить високі;
– або залишатися чимось штибу "ні риба, ні м'ясо, і в раки не годиться", тобто толерувати той стан України, який фактично призвів до жахіть цієї війни. Стан слабкої розділеної країни, де зневажають власну державну мову, культуру і, врешті-решт, самих себе й своїх дітей;
– або рано чи пізно відкрито перейти на бік бучанських різників чи стати латентним колаборантом.
Іншого не дано, це об'єктивна статистика, багаторазово підтверджена. Штибу законів термодинаміки.
Далі - Клюб стругацьколюбів-2
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma