…Часом нас закликають згадати, що означає бути людиною. Мовляв, чи може машина творити, чи може вона вчитися на мистецтві, яке рухає нами, і зрозуміти, що відрізняє його від земного? А ми й самі вже знаємо. Принаймні щодо людини – не щодо бездушної машини, чи пак штучного інтелєкту. Легкодухість, легковажність, марнославство – це щодо нас, смертних.
Пригадуєте історію з італійцем, який покінчив із собою після розмов із штучним інтелєктом? Код смерті, виходить – і саме так варто назвати книжку Маркуса де Сейтуа "Код творчості. Як штучний інтелект вчиться писати, малювати, думати" (К.: ArtHuss)? Хоча, кожну річ варто використовувати за потребою, а не перевіряти правдивість машинних відповідей, через що й постраждав вищезгаданий бідака. Ви, до речі, коли-небудь спілкувалися, як він, зі штучним інтелєктом? Із тим самим ChatGPT, до прикладу. Питаєш, наприклад, про дітей відомого поета, а тобі кажуть, що у нього лише дочка. І складають цілу її біографію, а коли, дочекавшись фіналу машинних фантазій, повідомляєш, що за всіма енциклопедіями у нього двоє синів і ніякої дочки, вам кажуть: так, вибачте, я помилився. Але декому досить, щоб з’їхати з глузду. Або як той італієць…
Утім, автора книжки це не обходить, він править своєї. Чи зможе комп’ютер коли-небудь скласти симфонію, написати роман, чи намалювати шедевр? І якщо так, то чи зможемо ми відрізнити це від того, що зробила людина? Ми починаємо усвідомлювати, скільки завдань машини можуть виконувати так само добре, як ми, якщо не краще. Наприклад, брехати, еге ж? Але хіба це важливо?
"Що саме надає витвору цінності? – мучиться автор. - Чи йдеться просто про ціну? Чи необхідне визнання цінності іншими? Я можу вважати цінними свій вірш чи свою картину, але малоймовірно, що багато інших людей погодилися б з моєю концепцією їхньої цінності. Незвичайний роман із безліччю несподіваних поворотів сюжету може бути порівняно малоцінним. Але новий і дивовижний підхід до літератури, архітектури чи музики, що поступово отримує визнання серед інших і змінює наше сприйняття речей зазвичай визнається цінним. Саме це Кант називає "зразковою оригінальністю", оригінальним діянням, яке стає джерелом натхнення для інших. Довго вважалося, що ця форма творчості властива лише людині. Однак на певному рівні всі ці прояви творчості — результат нейронних і хімічних процесів. Вони й утворюють людський код, який упродовж мільйонів років відточувала у нашому мозку еволюція".
Словом, будемо дружити. Ясна річ, з машинами. Бо творчість, виявляється, заснована на алгоритмах, і завдання цієї книги - перевірити можливості нових моделей штучного інтелєкту, щоб дізнатися, чи зможуть вони коли-небудь створити щось таке, що порівнювалося б з чудесами нашого людського коду або навіть перевершувало їх. Головне, про поетових синів та дочок при цьому не питати.
Ілюстрація: Oleganster Art
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma