КОХАЙТЕСЯ ЧОРНОБРИВІ, ТА…
Скандальний виступ 95 Кварталу у нормальних людей викликав шок, істотно підсилений тією обставиною, що у якості бек-вокалу були залучені співачки з хору ім. Верьовки. І річ, звісно, не в тому, що зазвичай соліст має кращі вокальні дані, ніж бек-вокалісти, а тут було навпаки. І навіть не в тому, що текст, а особливо підтекст і надзавдання «номеру» (язик не повертається назвати «піснею» те, що показував лисий соліст на сцені), були «по ту сторону добра і зла». Багатьох (і мене в тому числі) вразило саме те, що співучасником дійства опосередковано виявися і хор ім. Верьовки, який до цього у несмаку, ніби, поміченим не був. У шквалі обурення у Мережі, який тривав у вихідні та наступні за ними дні тема осуду виступу хору звучала не менш виразно, ніж оцінки вчинку «квартальщиків» (і сам встиг неодноразово висловити подив розміну таланту на мідяки).
Але чим далі відходить це дійство і чим більше задається питань, для чого і кому це було потрібно, тим більш чітко вимальовується картина полювання його натхненників та фігурантів за двома зайцями.
Одним із завдань, як, не дуже ризикуючи помилитися, можна припустити, було бажання отримати задоволення від насмішки над людиною, що втратила майно. Ну, смішно ж! Чужа хата - не своя: чому б і не помріяти про шашлики на чужому згарищі ? Це зрозуміло. Це – на поверхні. І це, як на мою думку, типова «обманка», що застосовують мисливці.
А от друге завдання (можливо, надзавдання) було набагато складніше і важливіше: завдати удару по національним цінностям, скориставшись людськими слабкостями, виставити в темному світлі їх носіїв, а відтак мати можливість потім заявляти, що усі продажні, що бренди українські нічого не вартують. А при вдалому перебігу справ ще й скоротити перелік таких брендів.
Друга теза спочатку здавалася мені перебільшенням, але виявилося, що я був неправий. Наживка спрацювала. І от уже з’являються пропозиції відмовитись від того, щоб хор імені Верьовки закривав нинішню сесію ВР і відкривав наступну (https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/95-kvartal-skandal-z-gontarevoyu-reakciya-radi-50048887.html), щоб скасувати концерт хору до дня Гідності, як «негідного» такого заходу. Принагідно згадуються інтереси платників податків, за рахунок яких фінансуються митці, які беруть участь у заходах в інтересах олігархів, які грабували країну десятиліттями. Акцентується й увага на тому, що за 2018 рік хор отримав фінансування від держави на суму 47 млн 779 гривень на колектив, який налічує 155 людей. (https://patrioty.org.ua/society/tsina-lehendarnoho-kolektyva-za-2018-rik-khor-imeni-verovky-otrymav-z-biudzhetu-maizhe-48-mln-hrn-a-prodavsia-za-30-tysiach-300344.html). А сьогодні у Мережі поширюється відеоматеріал, де артисти хору імені Верьовки, поміж інших фігурантів, звертаються до росіян із закликом до миру. (http://bit.lu/2W5ikdR).
Мали б і нову підставу для обурення. Але тут антиукраїнські тролі чи то полінувалися, чи то прорахувалися: на записі хором керує Анатолій Тимофійович Авдієвський, який пішов від нас ще 24 березня 2016 року. І тому цей епізод підтверджує припущення, що мішенню є саме хор імені Верьовки.
А ще виникає питання, наскільки взагалі є обґрунтованим суворий присуд артистам хору і Хору, як такому, за їх недолугий виступ з Кварталом?
Тут виникають деякі асоціації. Під час ІІ світової війни Червона Армія відступила мало не до Уралу, залишивши німцям, де на два, а де й на більше років, усю територію України. Після визволення окупованих територій більшість їх населення потрапила у розряд тих, хто «працював на німців» (тут не йдеться про тих, хто «співпрацював», тобто, колабораціоністів). Не бралося до уваги, що, аби вижити, людина мала десь працювати, заробляти, якось годуватися, годувати непрацездатних. Визволення означало також і необхідність відповіді на питання: «Чому ви залишились на окупованих територіях? Чому працювали на німців?» Мабуть, визволителі мали на те право. Але на те вони й були «визволителями», а люди – «визволеними».
Що ми маємо зараз ? Попри прийняття Закону про мову, попри низку заходів попередньої влади, спрямованих на підтримку української культури, національне мистецтво усе ще перебуває на других ролях і фінансується недостатньо.
Для прикладу поглянемо, що означає сума 48 млн. гривень на рік на колектив, який налічує 155 людей. Це 4 млн. на місяць на усіх. На людину припадає трохи менше 26 тис. гривень. Але ми ще не вирахували витрати на інструменти, реквізит, поїздки тощо. Та й платня учасникам хору теж диференційована. Ви вважаєте, що це нормальна платня артисту Національного хору, який мешкає у Києві?
Я не виправдовую поступку артистів гідністю. І переконаний, що гідність не виміряється у грошах. Але також переконаний, що людині легше почувати себе гідною, коли її праця, талант гідно оцінюються державою.
Я переконаний, що Національний хор ми (платники податків) маємо утримувати так, щоб не 95 Квартал наймав артистів хору, а Хор міг наймати 95 Квартал (скажімо для прибирання сцени, перенесення речей – крім піаніно тощо). Ми маємо підтримувати Національний хор (як і взагалі українські колективи), відвідуючи концерти (на дуже гарному концерті хору імені Верьовки у минулому році в Одесі відвідувачів було чимало, але зал театру музкомедії не був заповнений вщерть). А громадянське суспільство має нагадувати державі як про неприпустимість капітуляції на Східному фронті, так і про неприпустимість поступок і капітуляції на теренах культури.
Якщо будемо це робити, тоді зможемо і спитати: «А чого це ви підробляєте у сумнівних працедавців?» І винним дійсно стане соромно.
А зараз, давайте, вибачимо їх, бо не розуміли вони, що діють.
І хай не забувають пораду Шевченка: «Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями…».
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma