Менталітет диктатора здавна, незліченні століття базується на двох простих принципах:
1. Якщо я можу його взяти, чому б мені цього не зробити? і
2. Якщо є місця які я не можу взяти, чи є такі, які я можу?
Ви бачите, так? Якщо є місце яке диктатор може взяти, питання для нього стає дуже простим, тривіальним: чому б мені цього не зробити? Що може мене зупинити? ДЕ ВОНО? За два з невеликим тисячоліття від епохи Олександра Македонського (великий завойовник) ми прийшли від поклоніння ідеї "просто прийти, побачити та взяти" до міжнародного права, де порядок, включаючи кордони, не може бути змінений силою.
Це красиві і добрі слова, але вони явно не вирішують питання їх зіткнення та взаємодії з диктатором. Як вони вплинуть з його світогляд? Очевидна відповідь на підставі фактів історії не залишає жодних сумнівів. У ньому всього чотири літери: НІЯК.
Так: аж ніяк гарні слова не впливають на ставлення диктатора, "якщо можу, візьму". Вони перебувають у зовсім іншій непомірній поверхні по першій частині питання і абсолютно ніяк не впливають на другу. ЖОДНІ слова ще НІ РАЗУ не зупинили ЖОДНОГО диктатора. Бачите, це не я – лише реальність і вона говорить нам абсолютно недвозначно та ясно: декларації словами не зупинять минуле та не встановлять закон. Закон, який рутинно порушується в реальності, стає гірше ніж порожня деларація - він стає прикриттям, реабілітацією, заохоченням та запрошенням до майбутніх агресій.
А oтжe: щоб наше бажання і прагнення до законного світового порядку стали реальністю а не фантазією, нам потрібні ще дві необхідні складові: сила і рішучість, готовність застосувати її, коли це буде необхідно.
Ця трійця: рішення, сила тa рішучість МОЖЕ і зупинить диктатора: або за допомогою першої складової (не можна цього торкатися), або за допомогою другої (ні, я не можу взяти це).
Бачите: це кажуть нам раціональна логіка та фізична реальність: обидві кажуть. Немає такого мудреця або креативного язика що міг би переконати їх або переговорити якщо вони кажуть щось серйозне. Не було ще жодного такого, а мудреців та язиків зі словами було як пили та листів в осені. З самого 1992: три декади та четвертий рік усі язикивпевнено провалюють плани, які не мають і не мали жодного шансу в реальності. Всі три потрібні: один, два і три. Немає такої словесної магії, яка змогла б створити бажаний результат дивом за їх відсутності.
Отже, ми маємо перший результат: міжнародний порядок, заснований на мирі та законі, у сучасному світі не є можливим.
Претензії та декларації не мають значення, якщо існуюча сила не буде застосована та використана для їх захисту та оборони. Taке диво не відбувається: і диктатори про це добре знають.
Але яке це має відношення до плану миру? Ось яке: оскільки сучасний світ, наш світ, не може встановити закон сам по собі, залишається тільки один раціональний варіант для миру: коли диктатор не зможе утримувати свою військову машину. Коли диктатор не матиме іншого вибору, як визнати, що він не може продовжувати війну, це буде першим можливим моментом для справжнього миру. І ні хвилиною раніше. Розум і реальність не брешуть.
Путінська кліка розпочала війну в Україні, щоб зацементувати свою владу на покоління. Сьогодні, щоб змусити їх зупинити війну Україна має довести країну агресора до такого стану, коли кліка має просити перемир'я щоб вирішити проблеми вдома. І в цей момент, ударити ще вдводі, втричі сильніше. Отоді буде мир. Реальний за вікном, не на папері. І не треба більше ніколи їх плутати.
На мій погляд перші реальні основи для реального мирного плану можуть скластися до середини 2026 року. І це зрозуміло, питання не часу, а РОБОТИ. Щодня, день за днем, кожен робить ще один крок до мети.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma