що будь-яка людина, яка володіє владою,
схильна зловживати нею,
і що вона рухається в цьому напрямі,
поки не досягне межі»
Монтеск'є
Будь-який розвиток подій, будь-який технологічний процес або ж, нарешті, сюжет художнього твору розгортається за якимось планом. Цей план має свою початкову стадію (вступ, заготівельні процеси, зав’язка чи прелюдія – називайте як хочете), кульмінацію, в якій розвиток подій підходить до вирішальної фази, і фінальну частину, в якій ми отримуємо результат процесів, що відбулися.
Знати, що саме ми отримаємо у фінальній фазі розвитку подій – найбільш бажана частина всього плану, який складаємо ми. Підкреслюю: плану, який складаємо ми власноруч.
Технологічний процес у виробництві чи у сфері надання послуг складається нами власноруч і він є зрозумілим від самого початку і до його фінальної стадії, тобто, до отримання вже готового продукту. Побочні ефекти можливі і тут, але їх виникнення та усунення на всі сто відсотків залежать від компетенції людей, що складають технологічний процес та кваліфікації (і досвіду не в останню чергу) людей, які реалізують цей технологічний процес. Тут все ясно і зрозуміло. В принципі, схожим чином складається і художній чи науковий продукт. Тобто, те, що ми творимо власними руками у сфері науки, мистецтва, виробництва чи побуту, дає зрозумілу фінальну частину.
Але зовсім інша картина розгортається у формуванні наших планів, які стосуються власне самих життєвих процесів. Наприклад, у сфері політики.
Ще наші далекі пращури, кілька тисяч років тому, помітили, що частина наших планів, які ми намагаємося сформувати саме у сфері політики, підводять нас до зовсім протилежного результату у фінальній частині. Часто-густо до результату, на який ми не просто не розраховували, але й навіть не уявляли собі, що саме таке може статися. Хоча, здавалося, все було обмірковано і продумано до дрібниць.
Ось тут і з’явилося таке поняття, як «інтуїція», яким мудрі люди зовсім не гребували.
Кажуть, що Наполеон довго і власноруч розробляв план військової експедиції на Британські острови. Підрахував усе, що мало б забезпечити успіх військової експедиції та утримання окупованої території. Все до останнього шеляга. Але! Потім, несподівано навіть для себе, підкинув монетку «на удачу» і… здав усі плани військової експедиції на Британські острови в архів.
Можливо, що саме після цього випадку Наполеон почав активно запроваджувати науку в життя Франції. Надзвичайно активно. Аби точно знати фінальний результат будь-якого плану розвитку подій.
Бо саме в класичній науці науковим вважається те і тільки те, що дає прогнозований результат розвитку подій. Особливо у їх фінальній частині.
Знову ж таки кажуть, що Наполеон, коли взяв до рук перший екземпляр знаменитої праці Лапласа, начебто сказав: «Надіюсь, тут нарешті обійшлося без Бога». Що відповів Лаплас чи промовчав у відповідь – історія обминула цей важливий момент. Але Наполеон, принаймні так натякають, перейнявшись механістичною теорією світобудови, швидкими кроками пішов до свого краху…
Хочемо ми цього чи не хочемо, визнаємо ми такий розвиток подій чи ні, але практично всі процеси, які вторгаються у сферу розвитку Життя на планеті Земля, є практично непрогнозованими у їх фінальній частині.
І найперше це стосується політичних процесів.
Як найпростіший приклад – нещодавня історія України. Хто забув, тому нагадаю. Партія Регіонів у 2010 році виграла спочатку президентські вибори, а потім і парламентські. І здалося тоді регіоналам, що вони прийшли до влади в Україні на віки вічні. Звідси і побудова швидкими темпами і за бюджетний кошт гігантського маєтку у Межигір’ї. Звідси і шалений дерибан бюджету, бо «А що нам за це буде?»…
Регіоналів не привела до тями і Врадіївка. Хоча саме процес у Врадіївці, який мав буквально вибухову силу, повинен був насторожити регіоналів, вгамувати їхні апетити і оглянутися навкруг, принаймні, і переглянути свій план утримання влади в Україні. Але! Схоже на те, що у плані тогочасних регіоналів насправді існував тільки один пункт: «Після нас – хоч Потоп!».
Зрештою, політики старого штибу жодних висновків не зробили взагалі. Піддавшись згубній тезі російських політтехнологів «Снаряд дважды в одну воронку не попадает», примудрилися таки всучити той само «снаряд» у ту ж само «воронку». І отримали у 2019 році абсолютно протилежний для себе результат. …І знову сунули той само «снаряд» вже втретє у ту ж само «воронку» аж до 24.02.22… А може це карма?
Отже, розвиток Життя на планеті Земля є непрогнозованим? Ми не можемо знати точний результат його фінальної частини?
Давайте спробуємо знайти якщо не відповідь на питання, то принаймні шлях до цієї відповіді.
Механізм народження життя взагалі то ми приблизно знаємо. Він досяжний нашим дослідженням і практично детально описаний.
Ну ось, для прикладу, розвиток людини:
- на протязі 2-х неділь розвитку у ембріона з’являються зачатки головного мозку і хребта, формується серце;
- 7-м неділь; формуються зачатки кінцівок, починають утворюватися і розвиватися нейрони головного мозку; починають утворюватися та інтенсивно працювати залози, які виділяють гормони; добре розвинуті органи відчуття;
- 16 неділь – ембріон перетворюється у безстатевий зародок людини (ще раз підкреслюю – ембріон перетворюється у безстатевий – поправте, будь ласка, якщо я помиляюсь –зародок людини) і цей зародок немов би «завмирає у виборі» на якийсь час;
- 20 неділя – зародок «визначився» і починають формуватися статеві ознаки…
Так, беззаперечним є той факт, що на формування статі зародку впливає перевага Х-хромосом (дівчинка) чи Y-хромосом (хлопчик), які доставляються в яйцеклітину сперматозоїдами. Але навіть у цьому факті виникає питання: на шляху до яйцеклітини сперматозоїди проходять своєрідне «сито», яке «калібрує» сперматозоїди і яке долають тільки одиниці; так от, це «сито» «працює» за якимось принципом чи законом, чи весь процес нічим не контролюється і є абсолютно випадковим?
Що-до «випадковості» формування статі зародку людини сумнів викликає один дуже простий але надзвичайно яскравий факт, який базується на тривалих дослідженнях …астрофізиків.
Так, саме астрофізики на протязі століття розробили мабуть сотню самих різноманітних гіпотез народження Сонячної системи, які суперечать одна одній, але частина яких знайшла своє математичне обґрунтування. Але вже наприкінці ХХ століття астрофізики, спираючись на розробки квантової фізики і Стандартну модель, прийшли до висновку, що із усього розмаїття варіантів свого розвитку від Начала, Всесвіт обрав тільки один варіант! Той і тільки той варіант, за якого був можливим розвиток Життя. Цей варіант розвитку Всесвіту назвали антропним…
Ще одна деталь (вірніше дві) у схемі розвитку зародка людини викликає питання.
З чого саме, з якого біологічного матеріла формуються нейрони головного мозку? І очі? Адже існують натяки біологів, що мозок людини та очі є «інородніми» елементами в біологічній системі людини…
Чому стать людини не формується впродовж перших неділь життя ембріона разом із кінцівками, серцем та іншими внутрішніми органами, перед формуванням і розвитком нейронів мозку? А створюється вже тільки в абсолютно сформованому зародку з працюючим головним мозком, з працюючою системою відчуттів?
Зрозуміло, що відповіді на ці питання ми не отримаємо відразу ж і сьогодні. Відповідь на ці питання знайде нова наука – квантова біологія, яка поки що проходить важкий шлях становлення і визнання. Квантова біологія на базі квантової механіки. І вже остаточно обґрунтує відповідь на ці питання квантова філософія, начала якої заклав ще Миколай Кузанський.
Але вже сьогодні, вже зараз ми можемо зробити один важливий для нас висновок: всі плани, які стосуються процесів Життя, а в першу чергу це політика, не можуть мати яскраво і чітко визначеної фінальної частини. Все залежить від того, на що саме спрямовано план.
Чому?
А тому, що всі плани і роздуми проходять через ще незрозумілий для нас процес роботи нейронів головного мозку, робота яких жорстко пов’язана із квантовим світом…
І саме тому, що відбувається далі, яким буде фінал наших планів – ми зможемо дізнатися тільки після того, як цей само фінал постука у наші двері.
Звідси і несподіваний на перший погляд висновок: кривава війна Росії проти України може тягнутися до повного виснаження однієї із воюючих сторін, а може закінчитися раптово, в одну мить. Але не із смертю Путіна.
Війну Росії проти України можуть припинити науковці на своєму всесвітньому форумі. Якщо до цього готова наукова еліта Росії. І розуміє ситуацію.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma