"Життя - це об'єктивна реальність. Але своїм способом мислення, способом сприйняття реальності ми будуємо ілюзію і в цій ілюзії ми намагаємося жити, а то й успішно живемо".
Останні три тисячі років людина намагається зрозуміти об’єктивну реальність та відрізнити цю реальність від ілюзії. Це питання на перший погляд виглядає надзвичайно простим, бо в нашому розумінні об’єктивною реальністю є те, що можна помацати, понюхати, спробувати на смак, а головне – це побачити. Чи так це насправді?
В попередньому пості «Про Апокаліпсис, як крах ілюзій» ми вже згадували Єгора Гайдара, який намагався донести до росіян і до світової спільноти просту думку, що російська ідея відбудувати свою імперію є ілюзією, і що ця ілюзія обов’язково приведе саму росію до катастрофи.
На превеликий жаль, російського реформатора ніхто не почув. Ніхто. І ще більший жаль, що росія знаходиться не у вакуумі, десь в глибинах космосу, бо всі її експерименти по реалізації своїх ілюзій привели до загибелі десятків тисяч людей…
Так що таке ілюзія, яка може повністю замінити собою об’єктивну реальність? Невже пропаганда ілюзорної ідеї може повністю змінити свідомість людини?
Пошукаємо відповідь на ці питання в експериментах, які проводилися впродовж двадцятого століття…
1. Експеримент Аша
https://www.youtube.com/watch?v=1LAMu4Tmm84
Цей експеримент демонструє, як за допомогою підставних осіб можна будувати в свідомості людини стійку ілюзію.
Саме за таким принципом будуються фінансові піраміди, проводяться пропагандистські та рекламні кампанії. За таким же принципом на росії будувалася ілюзія "імперскості", або ж манія величі, яка повністю підмінила собою першу, за всю історію росії, спробу побудувати першу дійсно демократичну державу.
2. «Я та інші»
https://www.youtube.com/watch?v=8-eOEMHCxAQ
Цей документальний фільм, поставлений київською кіностудією «Київнаукфільм» не тільки продовжив експеримент Аша, але й розширив його до розуміння природи податливості людської свідомості, яка занурюється в ілюзорний світ.
Неуважність
В екстремальних ситуаціях людина не здатна своїм поглядом повністю охопити весь стрімкий розвиток подій. А пам’ять людини не може повністю, з важливими подробицями, відтворити ситуацію, що відбулася буквально хвилину тому.
Звернемо увагу, що в студії, в якості піддослідних, були студенти вузу, тобто, люди досить розвиненим інтелектом. Разом з тим, жоден із молодих інтелектуалів не зміг повністю, в деталях, відтворити картину «нападу “терористів” на професора». Хоч ця подія щойно відбулася і її результати аналізуються «по ще гарячих слідах»…
Жоден (жоден!) із молодих інтелектуалів не зміг точно відтворити розвиток події, яка відбулася на їхніх очах кілька хвилин тому, і визначити кількість ”терористів“, які приймали участь у «викраденні професора»…
Тобто, практично кожна людина, навіть інтелектуал, не може в подробицях відтворити те, що пережила чи побачила. Якщо людина не володіє унікальною або спеціально натренованою пам'яттю.
А це дуже важливий елемент в побудові ілюзії. Бо пропущений епізод чи елемент у розвитку події, людина автоматично, на рівні підсвідомості, починає «домальовувати»…
Тим само, водночас, було підтверджено висновок для юристів, що показання свідків не може бути єдиною і вагомою підставою для звинувачення…
Податливість
Ця частина експерименту розбита на два епізода. В першому епізоді молодим інтелектуалам показували портрет однієї людини, але з різними установками: “небезпечний злочинець“, або “відомий науковець”.
Після слів автора експерименту “Ви бачите перед собою портрет небезпечного злочинця” молодий інтелектуал починав шукати у фотографії абсолютно незнайомої йому людини такі риси характеру, як ”підступний погляд“, “жорстокість в куточках губ”, тощо.
Та ж само фотографія. Тільки автор експерименту задає другу установку вже для іншого молодого інтелектуала “Ви бачите перед собою портрет відомого науковця“.
І другий студент вже замість “підступного погляду” побачив ”проникливий погляд“...
Тобто, в одній і тій само людині, у зовнішньому вигляді цієї людини, можна побачити власними очима (власними очима!) абсолютно протилежні риси характеру цієї людини. Навіть такі, які зовсім не відповідають дійсності...
Бо експеримент проводився з портретом актора і сатирика Юрія Тимошенка, відомого на той час під псевдонімом Тарапунька, який не був ні злочинцем, ні науковцем.
Після цього епізоду експерименту автори наголосили на важливому моменті: "Ми бачимо те, що хочемо побачити. Або ж бачимо те, що нам пропонують побачити"...
Другий епізод є дуже важливим продовженням першого епізоду експерименту. Тут семеро призначених учасників експерименту, силою знайдених ними вагомих аргументів, переконують молодих інтелектуалів, що два портрети різних людей ...є різними зображеннями однієї людини.
Тобто, "не вір очам своїм", бо того "аргументовано" домагаються від вас "експерти".
Навіть найбільш стійкі до навіювання молоді інтелектуали ввагалися під психологічним тиском гурту, сумнівалися перед тим, як остаточно визначитися. Виявилося, що людині дуже важко відстояти свою точку зору під тиском колективу, в якому вона вчиться, працює чи з яким проживає. Тим більше, коли колектив наводить свої "аргументи"...
Але найцікавішим в цьому епізоді експерименту є момент, на якому акцентували увагу глядачів організатори експерименту: виділили трьох студентів, одна з яких після важких сумнівів та вагань все ж таки знайшла в собі сили протистояти психологічному тискові гурту; другий студент після ввагань прийняв наративи гурту в епізоді з портретами, але відстояв свою точку зору в епізоді з чорною та білою пірамідою; третій студент не тільки прийняв наративи гурту в епізоді з портретами, але й в епізоді з чорною та білою пірамідами, погодившись з колегами, що обидві піраміди білі, а далі цей студент наголосив, що для нього не є важливим безальтернативно відстоювати власну позицію...
3. «Всесвіт-25»
https://enigma.ua/articles/shcho-take-eksperiment-vsesvit-25-abo-yak-ray-stav-peklom
Це дуже відомий експеримент, який свого часу буквально ошелешив весь світ, який трактували з різних позицій і політичних також. І який в СССР акуратно замовчували з відомих політичних причин.
Суть експерименту зводилася до такого: як буде розвиватися популяція мишей, якщо їм створити абсолютно комфортні умови.
В теорії (діалектичного матеріалізму) колонія мишей, отримавши ідеальні комфортні умови для проживання (про які постійно мріють люди), мала би швидко розмножуватися. Практика зруйнувала всі основи діалектичного матеріалізму. Теорію побудови комунізму також.
Зазвичай розмірений та дуже обережний плин життя в природних умовах, змінився на вульгарний мишачий стиль в нових, ідеально комфортних умовах. Тобто,миші втратили мишачий здоровий глузд. Почалися бійки з матюками. Більшість мишей не захотіли розмножуватись. Далі з’явились мишачі ЛГБТ. Самці перестали звертати увагу на самок. З'явився мишачий канібалізм. Самці почали чепуритися і активно спарюватися одне з одним. Згодом все це переросло в непримиренну агресію всіх проти всіх і колонія мишей почала дуже швидко вироджуватися. Хоча ресурси (харчі, вода,ліки та інше) для збільшення популяції мишей зберігалися…
Але залишилось питання: що сталося? Чому колонія мишей, отримавши повністю комфортні умови для життя, перестала розвиватися в часі та просторі, а пішла впоперек еволюційного процесу і фактично зламала свою генетику, яка мала диктувати їм виключно розмноження?
4. Попередні висновки
1) На перший погляд експеримент з мишами ніяк не в’яжеться з експериментами Аша та експериментами в Київській кіностудії. Адже перші два експеримента продемонстрували механізм побудови ілюзії у свідомості людини. Навіть в людей з досить розвиненим інтелектом.
В останньому експерименті моделювалося життя в мишиній колонії з ідеальними комфортними умовами. І в процесі цього експерименту з'явилися механізми, які зламали генетику мишей і на сьогодні ці механізми ще не отримали свого точного наукового пояснення. Може бути, що на пошуки наукового пояснення експерименту "Всесвіт-25" впливає політична складова. Але це вже інша тема розмови...
Однак є в цих експериментах одна спільна деталь – неусвідомлені дії. Миші і люди, які приймали участь в експериментах, не усвідомлювали своїх дій.
Експеримент з чорною і білою пірамідами для дітей був своєрідною грою, в якій увага кожної дитини зосереджувалася на реакції інших дітей, а не на самих пірамідах. Молоді інтелектуали фактично продовжили реакцію дітей, спираючись не на власне бачення проблеми, а на непомітну установку ("злочинець-науковець") або ж на аргументи експертів, пропагандистів або колективу.
Миші живуть все своє життя неусвідомлено і керуються виключно своєю генетикою, яка заставляє їх розмножуватися, аби їх вид не зник із біосфери. Коли ж миші потрапили в однотипову колонію, в якій вже абсолютно нічого не загрожувало виживанню виду, а навпаки, комфортні умови мали б стимулювати їх стрімкий розвиток, генетичний механізм збереження виду …раптом зник… І колонія занурилася в хаос…
Ось тут і пригадується Гегель, який пройшов стрімку еволюцію від полум’яного революціонера до консервативного державника. Пригадується і Гейзенберг… Але то вже інша тема розмови.
2) Однак експеримент з портретами проявив одну обнадійливу тенденцію: практично в кожному суспільстві є люди, які можуть протистояти активному зовнішньому впливові на свою свідомість, захищати свою свідомість від навіювання ілюзій.
Схематично, згідно експерименту: приблизно третина людей має в собі достатньо духовних чи психологічних сил, аби протистояти зомбуванню; ще приблизно третина людей знаходиться у стані своєрідного психологічного сну...
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma