Роджер Пенроуз
Нещодавно з’явилася інформація, що представники російського імператорського дому Романових перемістилися із США до Ізраїлю, Можливо, це пов’язано із кризовим станом Російської Федерації і відновлення монархії бачиться частиною політичного істеблішменту Росії, як єдино вірний крок, який має вберегти від катастрофічного розвалу величезної і занедбаної держави.
Звичайно, думка про відновлення монархії в Росії, або ж її переформатування в конституційну монархію, на зразок успішних європейських конституційних монархій, дбайливо приховується від лихого ока.
Але будь-який політичний крок російського істеблішменту не врятує ситуації, поки остаточно не вирішиться одне-єдине питання.
І це питання історії України та історії Росії.
Ми повинні чітко усвідомити саме цей пункт, на якому зав’язана ця кривава війна і який завів, без перебільшення, ситуацію у глухий кут.
Кожна країна, кожне суспільство, кожна родина і кожна людина має свою історію, яка передається у спадок всім наступним поколінням. І кожне нормальне, цивілізоване покоління поважає історію своїх пращурів з усіма її не тільки героїчними, але й трагічними та недолугими епізодами (в цьому плані варто хоча б почитати офіційну історію країни, яка утворилася після другої світової війни). Тому, що подія вже відбулася і аналіз цієї події дає можливість уникати подібних помилок. Цій тезі є безліч прикладів з історії різних народів і різних держав. І найяскравіший приклад таких держав – це Чехія та Словаччина, які спокійно, цивілізовано і без претензій вийшли із спільної Чехословаччини. І жодна із цих держав не претендує бодай на частку, але героїчну і яскраву, історії своєї сусідки. Кожен спокійно задовольняється (і шанує!) тим, що має.
Але таким шляхом сьогодні ідуть успішні та цивілізовані країни і саме ці країни сьогодні активно підтримують Україну у збройному протистоянні російській кривавій агресії.
Зовсім інша ситуація з Росією, в якій імперський спосіб мислення – «пабєда любой ценой» – заважає мислити адекватно ситуації, точно оцінювати її, а вже потім шукати вихід із глухого кута. І саме імперський спосіб мислення, імперська гординя, свого часу загнали в архів історії могутні світові імперії – Римську імперію, імперії Піднебесної та Ахеменідів, загадкову імперію Інків.
Отож, чи зможе Росія написати свою власну історію такою, якою вона є насправді, залежить виключно від сили духу російської інтелігенції та науковців, від сили духу та адекватного мислення російського бізнесу та істеблішменту. Написати свою справжню історію і спокійнісінько собі жити далі зі своїми безмежними ресурсами.
Зрештою, навіть питання конституційної монархії для Росії стоїть саме на шляху цивілізованого переосмислення ситуації і побудови нової моделі держави, в якій панувала б сила конституційного права.
Трохи в іншому плані виглядає ситуація на сьогодні для нас. Для України.
Так, Україна збереться із силами і вийде з цього глухого кута і святкуватиме перемогу. Тільки треба усвідомлювати і ціну цієї перемоги, а від того шукати іншого, комплексного виходу, в якому крім збройного протистояння мусить бути і пошук шляхів, можливо і тернистих, виходу в новий, незвіданий світ.
А тому ми повинні вгамувати свої емоції що-до епатажних, з нашої точки зору, кроків деяких європейських політиків, наприклад, Президента Франції Макрона. Ми повинні зрозуміти їхню розгубленість, в основі якої стоїть, знову ж таки, питання історії України та історії Росії. Адже ряд європейських монархій, а звідси і політична історія цих держав, дуже тісно пов’язана з історією Київської Русі. А правонаступницею Київської Русі однозначно оголосила себе Російська імперія…
…І ось що тепер Романови розповідатимуть за ланчем своїм європейським колегам монархам?...
І саме це лежить в основі тези, яку, як мантру, щодня говорять росіяни: «Россия не может не победить!».
Звідси, нам потрібно ще й терпеливо і послідовно пояснити європейцям, що ми не якийсь там народ, який нещодавно тільки виник і хто-зна звідки (в історії виникнення українців навіть росіяни заплутались, бо вони спочатку говорили, що українців вигадали в австрійському генштабі, а потім почали стверджувати, що історію України написав Ленін, після того, як поніс до видавництва ним же написаний «Кобзар»).
Але для початку нам самим потрібно усвідомити свою власну історію, яка починалася зовсім не з часів Київської Русі і яку неможливо, за словами Винниченка, «читати без брому». Нам її просто необхідно перечитати.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma