Занотовую короткий огляд генези Слова о Полку Ігоревім від сучасних конспірологів:
"Це було десь на початку 1790-х...
Якось "чеху" Добровському в моравському Градіще наснився з глухих монастирів на Росії текст Задонщини. Наче наяву. Він його в сплячому стані примудрився точно записати одразу в перекладі на чеську, латинкою. Творчо переробив у Слово, зgodом переклав його навспак.
А перед тим дуже сильно прокачав свої скіли з історії України-Русі. До рівня God. Мабуть, ще якісь сни дивився на небесному ютубі.
Коли писав латинкою свій опус, десь ще взяв детальки XII століття, які практично не міг знати (як, правду кажучи, і Задонщину). Багато детальок. Деякі лише зараз знайшли підтвердження.
Також навіщось додав слова, які ніде більше не зустрічалися станом на XVIII століття - мабуть, щоб було важче переконувати багатеньких клієнтів в автентичності підробки, бо дядько не шукав легких шляхів. Частину з тих загадкових слів значно пізніше знайшли в інших джерелах, але ж Добровський був не тільки супергеній, але й мандрівник у часопросторовому континуумі на 200 років уперед. Такий собі Дохтур Хто. Нє, ну а шо? BBC можна, а нам, конспірологам, ні?
Потім 1792 року приїхав до російського обер-прокурора Мусіна-Пушкіна й каже: "Камраде, а давай-но забацаємо шикарну підробку - якісний текст твої головосракі поплічники не зможуть створити, але в мене є дещо. А от створити із моєї латинки більш-менш схожий на автентичний руський рукопис - ще хтось у вас зможе.
Тобі, майн лібер, від старої німкені Катерини за це буде орден і решпект, а мені від тебе гроші, бо семінарію закрили й мої фінанси співають трагічні баланси".
Росіяни, звісно, надурили й розрахувалися лише частково, та й то авторськими примірниками. Добровський від цього захворів, бо не всі були вдома. Проте одужав і через 13 років у гніві геть покреслив помаранчево-червоним олівцем усе російське видання Слова.
Згодом, у листі до Копитара, поглумився: "Ці рукосракі московити навіть переписати нормально з латинки не можуть. Деякі місця вони геть не зрозуміли. Тупо порушили моє авторське право, негідники.
Мої гебраїзми, які я додав (для того, щоб моє фальшування було очевидним), теж перекрутили. І вони в такому вигляді навіть додали твору автентичності, бо стали несхожі на гебраїзми. Краще б вже навіть на новгородській бересті сам зробив підробку".
Це все читається в його листі між рядків, якщо знати ключ, який знають тільки конспірологи, які ніколи нікому його, цей ключ, не скажуть.
Дуже радів, коли дізнався, що неякісну підробку спалили разом із Москвою французи. Можливо, що навіть сам найняв тих французів. Нє, ну а шо? Теоретично можливо ж було купити цілого Наполеона? Хоча б як торт.
Наприкінці життя тицяв тим Словом у писки своїх молодих шанувальників і змусив тих студіозусів написати Краледворський рукопис, хоча перед тим розгромив інші їхні підробки й дуже образився на них. Вийшло з того КР таке собі в порівнянні. Можна сказати, і поруч не стояло. Але ж..."
От після такої історійки цілком поважна публіка (переважно з колоніальними комлексами меншовартості) чомусь повірила побрехенькам, що давньоукраїнське Слово (справжній діамант XII століття) - це підробка. Правду кажуть, що є люди тупі, є люди розумні, але всі ми - бовдури
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma