…Зазвичай зло якщо й не перемагає, то вибору нам точно не дає. Можна до нудоти начитатися лекцій столичного професора, але поки сам не визначишся, чи не зло керує усіма «добрими справами», діла не буде.
Так, наприклад, у черговій книжці відомого київського автора з грізною і багатообіцяючою назвою, а саме - у «Токсичному інфопросторі. Як зберегти ясність мислення і свободу дії» Георгія Почепцова (Vivat, 2021) - зазвичай просто про складне. Іноді це трохи напружує. Легкість у голові, як казали футуристи, не завжди означає, що ти в курсі.
Отже, з одного боку, нам обіцяють, що ця книжка буде за протигаз. Мовляв, удома й на роботі ми щодня борсаємося в потужному потоці інформації, що плине із соцмереж, сайтів, новинних порталів. І при цьому, що теж вірно, украй рідко ставимо під сумнів факти, що споживаємо в інфопросторі. А він, наполягає автор, стає дедалі токсичнішим: фейки, пропаганда, висмикнуті з контексту слова отруюють. Тому час, дорогі друзі, фільтрувати інформацію, яку ми всмоктуємо. Раніше була не пора, а зараз, тобто із виходом книжки, можна починати. Чи із чим пов’язана така зміна концепції?
Отже, що робити? В анекдоті, якщо пригадуєте, тазик, який наказував принести дружині підпилий режисер, припхавшись додому під ранок, раптом став непотрібен. Бо концепція змінилася, і він передумав ригати, А тепер? Визнати, що нашими умами керують, деформуючи факти підтасованими свідченнями. Жахнутися, дізнавшись, як працюють механізми створення фейків, звідки в нас жага до фабрикованих сенсацій і яка з цього користь для можновладців. Погодившись, що у сучасної людини майже не залишилося вибору, жити чи не жити водночас у трьох просторах: фізичному, інформаційному та віртуальному. Нарешті, зрозумівши, що поки хтось безконтрольно тиражує фейки, а хтось розгрібає наслідки в реальному світі, нам до снаги зберегти ясність мислення і свободу дії.
От лишень варто, мабуть, уточнити, що режисер з анекдоту просто обісрався, а також хто такі ці можновладці, які, щодня засмічуючи нам голову фейками, сіючи паніку і породжуючи страх, вносять безлад у суспільство і розхитують психіку його членів. Чи не ознаки це гібридної війни, яку веде відомо хто завдяки відволіканню нашої уваги на вищезгадану порожню інформацію, а не якоїсь непевної, але модної «токсичності»?
Відповідь, мабуть, у наступній книжці шанованого автора.
Ілюстрація: Waldemar von Kozak
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma