«Їж вишні, - радять коту в Рафєєнка, – покращує кровообіг». Натомість у цій книжці пояснюють, чому коти не їдять вишень, а також багато такого, від чого кров у жилах так само біжить веселіше, а розуму в голові додається не менше, ніж у текстах донецького клясика.
Отже, наразі про виховання не ділом, а словом – розповіддю, читанням, вербалізацією образів і навпаки – їхньої візуалізацією у добрій казці "Коти. Такі, як ти" Марії Козиренко, за що у книжці відповідає художниця Женя Птиця, чиї чарівні акварелі прикрашають гнучкі й стрункі, веселі й серйозні сюжети. В яких – наче котики вербові на гілці – повсідалися дотики вербальні – доброї науки, ніжності, милосердя. Пухнасті герої книжки - кошенята Чубчик, Мурчик і Розумчик — такі непосидючі! Зовсім як маленькі хлопчики й дівчатка. І не дивно, адже світ такий розмаїтий та досліджувати його так цікаво, про що свідчать відповідні розділи книжки. "Чому коти не їдять вишень", "Молочна історія", або ось такі "Непрохані хвості":
"Раптом у небі загриміло. Кошенята сховалися глибше в будку. Чорна хмара вкрила небо, і почалася справжня злива. – Здається, нам треба перечекати дощ тут. Ми ж не повинні мочити шерсть і лапки, - сказав Розумчик. Брати погодилися. Рипнула хвіртка. Повз будку прогупали людські кроки, а до будки підійшов пес Рудольф. Він теж не хотів мокнути під дощем. Аж тут! Три пари переляканих очей дивилися на нього просто посередині будки. – Гав-гав-гав! – вигукнув пес із несподіванки й обурення. Він нікого в гості не запрошував. – Що ви тут робите? – М-м-ми… - зважився заговорити Розумчик, - ховаємось від дощу. Вибачте, що ми без дозволу залізли до вашої будки, пане пес. – Гм… Гав-разд… Можете перечекати дощ тут. Тільки посуньтеся, мені теж не подобається мокнути. Котики всілися скраєчку і пустили Рудольфа додому. Пес виявився не страшним і не сердитим".
Марія Козиренко. Коти. Такі, як ти. – Х.: Ранок, 2024
Ілюстрації: Женя Птиця
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma