Чотирнадцятий... Я вже багато років працювала головним бухгалтером на досить великих промислових підприємствах. Я пройшла багато різних перевірок. Мені вдавалось повирішувати купу різних питань, від яких залежала вдала робота тих самих підприємств.
Отже, восени чотирнадцятого я була впевнена, що гарно знаю життя, що розумію як все воно "у нас крутиться-робиться".
Але, коли він зник, я ніби опинилася в "сутінковій зоні". Немає закону. Немає правосуддя. Не тільки правда, а навіть звичайна логіка відмовляється діяти.
Вперше за дуже багато років я відчула себе безпорадною...
Знаєте, мабуть, вперше в житті я відчула себе безпорадною!
Перехопило дихання. Заплющила очі. Боляче! Відкрила. Подивилась навколо. Мій дім. За вікном – моє місто. Долоні стислі в кулак так міцно, що ніготь пробив шкіру. То це болить? Вдих…
Я не така! Я не безпорадна! Просто треба подумати! Подумати, придумати й рушити іншим шляхом! Головне - не зупинятись!
Потім ще дуже довго думала… Я викручувала собі мозок, в намаганні переграти ситуацію. Потім зловила себе на «а от якби я»… Ні, це мертвий кут. Час не має обратного ходу.
Завтра що?
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma