Навесні 2014 року, коли Росія окупувала український Крим, вона отримала не лише 26 тисяч квадратних кілометрів додаткової території і майже два мільйони населення, а й додаткове чимале навантаження на державний бюджет.
Достеменно порахувати в яку ціну обійшовся і ще обходиться агресору окупований півострів, доволі непросто, адже точних збитків, які зазнав Крим від окупації, зараз не підбиває ніхто. Суми, які витрачає Росія на різні «енергомости», комунікації та інші проекти, експерти радять, як мінімум подвоювати. А наслідки від цієї окупації, як то різні міжнародні обмеження і економічні санкції, взагалі показують, що захоплення Росією українського Криму стало одним з чинників падіння російської економіки у глибоку прірву.
«Інвестиції» в дестабілізацію і отримання півострова «за копійки».
Чи «потопить» Крим Росію – хто зна, проте все складається так, що російському бюджету тягнути цей «дірявий авіаносець» з багатьма проблемами, які раніше вирішувались Україною з «материка», стає дедалі складніше. Маючи безліч інших проблем, в 2014 році Москва отримала ще й величезні видатки і дотації на економічно складний регіон, а до нього серйозні міжнародні санкції, які світ не поспішає скасовувати поки Крим не стане українським.
Те, що Москва й до 2014-го року вкладала значні кошти в дестабілізацію обстановки та іншу антиукраїнську діяльність в Криму, свідчили величезна кількість різних «громадських організацій» і «освітньо-суспільних проектів», що діяли до окупації на півострові. Підрахувати, скільки на це йшло коштів російських платників податків з їхнього держбюджету – практично неможливо – але це дійсно мільйони і мільярди рублів.
Росія робила так, щоб все Українське якнайменше відчувалось в Криму, починаючи від реклами на вулицях і в ЗМІ, і закінчуючи помпезними щорічними святкуваннями Дня Чорноморського флоту в Севастополі. Це дійсно дещо «зекономило» їй коштів на безпосереднє вторгнення, яке теж коштувало немало.
Але й на нього були витрачені чималі суми, зокрема на «лояльність кримських політиків», щоб приймали відповідні «рішення», на проплачені загони «казачків» і «самооборони», які блокували українські частини, на різних агітаторів і провокаторів, які, розмахуючи російськими прапорами на вулицях і площах міст кричали про «радную гавань» і «кримнаш». Все це теж вимагало витрат, які Росія понесла з власного державного бюджету.
Сумніваюсь, що на це існувала відповідна стаття бюджету (на захоплення Криму), витрати, як для Росії - досить невеликі, але і її Кремль вдало замаскував від власних платників податків. Але далі витрати довелось відкривати, називаючи їх «помощью кримчанам».
Намагаючись «легалізувати» окупацію, Москва терміново проводить на півострові референдум «про статус Криму». На його проведення були відкриті 1205 виборчих дільниць і організовані 27 територіальних виборчих комісій, були надруковані 2,2 мільйони бюлетенів. Загалом, за даними тодішнього Голови Верховної Ради АР Крим Володимира Константінова, на «референдум» пішло до 18 мільйонів гривень (в російській «Вікіпедії» зазначають, що 11,2 млн грн. з них - кошти з бюджету АР Крим, але на початку 2014 року таких грошей в бюджеті республіки не було, їх терміново «знайшли» в Москві). Щодо інших грошей, які були виділені Росією на агітацію і пропаганду «приєднання», то суму їх теж політтехнологи оцінюють, як мінімум в 5 млн грн.
Але все це для Росії були дрібниці, справжні витрати з’явились далі…
«Кримські» мости – «дербан» на державному рівні.
Свого часу понад 80% електроенергії Крим отримував від України. Коли в 2015 році ми перестали постачати туди енергію Росії довелось терміново вирішувати проблему енергозалежності окупованого півострова. Спочатку туди були доставлені із Сочі (раніше забезпечували енергетичну безпеку зимової олімпіади) 9 мобільних газотурбінних електростанцій, ще 4 подібні були привезені з Підмосков’я (колишні резервні потужності Москви). Також на окупований півострів Росія закупила понад півтори тисячі дизель-генераторів (частину з яких кримчани просто поцупили). Крім того, за чималі кошти були терміново переобладнані кілька ТЕС, але в Криму продовжувався «блек-аут»…
Усі ці капіталовкладення не вирішили навіть наполовину питання енергозабезпечення окупованого Криму. Тому Росія втілила новий досить витратний проект – «енергетичний міст». На повну потужність він був введений в травні 2015-го року, і одна з ділянок його проходить по дну Керченської протоки. На стадії проектів фахівці оцінювали вартість «енергомосту» в 120 мільярдів рублів – що на той час складало близько 1,8 мільярдів доларів США. Скільки ж він коштував загалом – підрахувати важко, бо ціни постійно збільшувались і реальни цифри Росія звичайно ж приховала.
Наступним подібним проектом на окупований півострів став магістральний газопровід «Краснодарський край – Крим» протяжністю в 400 кілометрів. Газопровід забезпечує кримські електростанції і населення «блакитним» паливом і забезпечує надійність газотранспортної системи півострова. Його діаметр до 700 міліметрів, а частина також проходить по дну Керченської протоки. На спорудження «газо-мосту» на окуповані території Москві довелось витратити понад 20 мільярдів рублів (понад 600 мільйонів доларів США). Це дані з офіційних «джерел», але насправді фахівці впевнені, що «кримський» газогін як мінімум на третину дорожчий.
Але найдорожчим проектом для Росії в Криму поки-що є спорудження звичайного мосту – транспортного переходу через Керченську протоку, який сполучив Крим і Краснодарський край Росії. Загальна довжина «Кримського мосту» - майже 19 кілометрів, він складається з двох паралельних частин – автомобільного і залізничного полотна. Росія його будувала за малим чотири роки, з початку 2016-го по кінець 2019 року.
На початок будівництва мосту була заявлена його вартість в 228 мільярдів рублів (3,6 мільярди доларів США), а насправді вона виявилась значно вищою. Реальну суму цього «будівництва сторіччя» знайти майже неможливо, адже в медіа фігурує інформація, що на ньому непогано «нагріло руки» найвище керівництво Кремля, тобто «Кримський міст» в Росії - «дербан державного рівня».
Крим не заробляє навіть третини на своє існування
Крім подібних «проектів-мостів» разом з окупацією Криму на плечі російських платників податків лягло фінансування півострова. Цей регіон завжди був дотаційним, адже в ньому дуже мало промислових підприємств, які дають основне наповнення кошторису. Доля АР Крим в Українському бюджеті на 22014 рік складала всього 3%, регіон ледве заробляв на власне існування, отримуючи електроенергію, воду, газ та фінансування з української скарбниці. Основними галузями формування бюджету півострова були туризм, логістика і переробна промисловість.
Після окупації Криму з багатьох причин ці галузі значно занепали, тому дотації з держбюджету вже Росії на регіон довелось значно збільшити. За даними статистики на території Криму мешкає майже 600 тисяч пенсіонерів, що складає до 30% усього населення. Крім них на півострові працюють до 15 тисяч «бюджетників» - тих кому заробітна плата йде від держави. Їхнє утримання лягло на держбюджет РФ.
Як повідомляють «Крим.Реалії» дотації з російського держбюджету протягом останніх чотирьох років після окупації становили більше 70%, а це значні суми до 100 мільярдів рублів.
https://ua.krymr.com/a/krym-perevodiat-u-rezhym-ekonomii/30272179.html
Навіть після спорудження «мостів» з Росією, ситуація в Криму сьогодні не набагато краща. Його існування й надалі залежатиме від дотацій з російського бюджету, а ці дотації стають дедалі важчими для економіки Росії, яку паралельно «добивають» міжнародні економічні санкції, накладені за цей самий Крим.
Як повідомляло видання «Bloomberg» з 2014 по 2019 рік Росія втратила 150 мільярдів доларів США. Такі фінансові втрати не лише від падіння ціни на енергоносії, вони напряму пов’язані з економічними санкціями за окупацію Криму. Тобто, від того, що Москва здійснила такий крок із захопленням півострова постраждали прості російські громадяни, доходи яких значно впали, і з цих доходів доводиться ще виділяти кошти на дотації окупованої території.
«Новий виклик» - вода.
А ще Крим поставив перед Росією новий і дуже серйозний виклик, який «мостами» реалізувати дуже важко, а вирішити проблему іншими шляхами для Москви дорого і не притаманно. Цей виклик або зробить «величезну пробоїну» в російському держбюджеті, після якої величезна вірогідність навіть «піти на дно», або ж підштовхне Росію до активізації бойових дій в Україні, що теж цілком вірогідно «потопить», « імперію з кремлівським режимом».
До окупації 2014-го року більшу частину води Крим отримував з материка. За рахунок своїх ресурсів півострів забезпечувався лише на 13%, решта, близько 86% були з Дніпра. Вода йшла на півострів по Північно-Кримському каналу, але після окупації Україна припинила подачу, і ситуація з водозабезпеченням дуже ускладнилась.
Канал побудували у 60-80 роках минулого сторіччя. З того часу він став головною артерією півострова, забезпечуючи потреби для зрошення сільськогосподарських культур та водопостачання більш ніж півсотні населених пунктів. Проте після окупації Україна звела тимчасову дамбу, яка перекрила русло каналу. Вода більше в Крим не проступає.
Після окупації півострова, Росія значно збільшила там кількість своїх військових, довівши їхню чисельність до понад 30 тисяч осіб. Згідно з нормами російського Міноборони, залежно від погоди, на таку кількість службовців потрібно близько 2,6 мільйона кубометрів води на рік. З її постачанням у військові частини окупант проблем не має, проте «зневоднення» відчули місцеві аграрії та інші сфери народного господарства.
2020 рік виявився на півострові доволі посушливим. Дефіцит з вологою відчули не лише виробники сільгосппродукції, а й інші мешканці, і навіть почалися перебої з водопостачанням військових частин і об’єктів. Тому в Росії почали цілком реально розглядати варіант із силовим захопленням Північно-Кримського каналу, щоб подати по ньому воду на півострів. Нестача води створила серйозну кризу в сфері громадської охорони здоров'я на півострові. Якщо не вирішити питання водопостачання Криму, Захід може висунути нові вимоги Росії про повернення півострова Україні.
Москва може почати нову військову акцію проти України, вона може здійснити захоплення каналу, прикриваючись тим, що вчинила «гуманітарну акцію», а не відверту воєнну агресію. Коли в Криму не буде вистачати води для елементарних потреб населення, тоді можуть бути втілені найрізноманітніші сценарії військового вторгнення в Україну, і навіть відкрита війна за Північно-Кримський канал, - заявив програмі «Крим.Реаліі» відомий експерт Андреас Умланд..
https://ru.krymr.com/a/rossiya-gotovitsya-k-voyne-s-ukrainoy-za-vodu-dlya-kryma/30655362.html
В якийсь момент комусь в Кремлі може здатися, що питання потрібно вирішувати саме силою, адже Україна не бажає йти технологічним чи дипломатичним шляхом, то інший вихід - завоювання Північно-Кримського каналу. Це – притаманне нинішній кремлівській владі, адже вкладати величезні кошти в технології опріснення морської води чи інші методи забезпечення Криму для неї невигідні. Лише завдяки війнам путінський режим тривалий час перебуває у владі в Росії.
Навіть тонучи, Росія продовжує триматись за Крим.
Українська експертка в зовнішній і безпековій політиці Російської Федерації Олена Снігир вважає, що російська влада все ж не буде скорочувати фінансові вливання в окупований півострів, адже він має величезне стратегічне значення для Росії: - Окупація та анексія Криму додали РФ проблем - сьогодні Крим, як і Далекий Схід та республіки Північного Кавказу, - високодотаційний регіон. За експертними оцінками витрати РФ на КРим та Севастополь можна оцінити приблизно в 1,5 млрд доларів на рік. – розповідає Олена Снігир.
Проте, в умовах сьогоднішнього економічного спаду та проблем федеральних бюджетів, російська влада однозначно не буде скорочувати фінансові вливання в окупований півострів та неспокійний Кавказ. Адже Крим для Москви має насамперед воєнно-стратегічне значення поглиблення російської стратегічної присутності в Чорноморському регіоні та Північно-Східному Середземномор'ї, - вважає експертка Снігирь.
Окрім того «Крим в складі Росії» несе потужне символічне навантаження для російського соціуму, - переконана українська експертка. - За даними Левада Центру рівень підтримки акту анексії з 2014 року не зменшився, хоча рівень підтримки центральної влади та довіри до неї загалом повернувся до рівня 2011 року. Таким чином, громадяни РФ не готові відмовлятися від анексованої території, хоча і демонструють запит до влади на нормалізацію відносин із Заходом та покращення власного добробуту, - продовжує Олена Снігирь.
Тому в теперішніх умовах будь-які кроки російської влади щодо Криму спрямовані на відновлення його законного статусу, матимуть для російського суспільства ефект розчарування, співставний за силою з насолодою від реваншу у 2014 році, що в свою чергу матиме потужний дестабілізуючий вплив на РФ загалом.
Серйозніші негативні наслідки від вчинення злочинного акту анексії Криму для РФ полягають в санкційній політиці Заходу, яка є інструментом довгострокового ослаблення РФ. Головним наслідком запроваджених санкцій є створення додаткових перешкод для потрапляння в РФ інноваційних технологій, що ще більше поглиблює відставання РФ від країн Заходу, ніж те, що мало місце до 2014 року.
При цьому російська влада дуже добре це розуміє, однак розраховує на те, що запас міцності ліберальних демократій перед сучасними викликами та невоєнними формами агресії менший, ніж у авторитарних режимів. А тому Москва переконана, що встановлення російського європейського порядку відбудеться швидше, ніж наслідки відставання РФ у розвитку поставлять під сумнів життєздатність самої неоімперії, - переконана українська експертка в зовнішній і безпековій політиці Російської Федерації Олена Снігир.
Ще кілька цифр від російського експерта-економіста Олексія Алексашенка, які він дав виданню «Форбс»: https://www.forbes.ru/obshchestvo/373707-cena-krymskoy-zagoguliny-ekonomist-aleksashenko-o-tom-vo-skolko-oboshlos-rossii
За 2014-2019 роки 900 мільярдів рублів дотацій Росія перерахувала з федерального бюджету РФ на Крим. Крім цих коштів ще 600 мільярдів рублів (лише «відкриті» державні кошти), - вважає Алексашенко, - були передані на різні «кримські мости-проекти»: - «Півтора трильйона рублів. Дуже грубо, по 10 тисяч з кожного російського громадянина, включаючи безпорадних старих і немовлят. Або витрати федерального бюджету на освіту протягом двох років. Або витрати на охорону здоров'я на три роки. Або витрати на культуру протягом 15 років. Або фінансування Російської академії наук протягом 357 років».
Тож чи довго ще Росія триматиметься «на плаву», маючи баластом «авіаносець Крим», який ризикує піти на дно і постійно завдає пробоїн в її бюджеті?..
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma