«...слід побачити за спонтанністю цілей
логіку історичного процесу.»
Кант
У фізиці існує поняття критичної маси. Наочною ілюстрацією цього поняття є наше Сонце. Первісна речовина під дією гравітаційних сил зібралася в гігантську газову кулю і саме завдяки критичній масі речовини в надрах цієї газової кулі утворилися умови – величезна температура і тиск – для термоядерного синтезу. В процесі термоядерного синтезу з найпростіших елементів утворюються більш складні сполуки; для прикладу, в надрах Сонця водень «переробляється» на гелій і цей процес буде тривати й далі, до утворення кисню та більш «важких» металевих сполук. І в процесі термоядерного синтезу Сонце ділиться з навколишнім середовищем теплом і світлом.
Але існує інший вид фізичного процесу і також завдяки критичній масі речовини. Це коли вже готова речовина (для прикладу – уран), зібравшись у критичну масу, «вмикає» ланцюгову реакцію ядерного розпаду. І після цієї реакції від речовини не залишається нічого. Абсолютно нічого. В процесі вибухової ядерної ланцюгової реакції розпаду речовина розпадається не на якісь там частки, а на енергію, яка розсіюється у просторі. А разом з енергією з часом у просторі зникає і будь-яка згадка про цю речовину, немов би її й не існувало в нашому матеріальному світі. Так, під час ядерної ланцюгової реакції розпаду речовина також ділиться з навколишнім середовищем теплом і світлом.
З найдревніших часів, коли перші родові утворення (це коли сім’ї збираються в один потужний рід) поступово переросли у клани, а клани розпочали війни із сусідами не стільки за виживання, скільки за розширення свого впливу і збільшення маси ресурсу, з’явилися перші умови для утворення держав. І ці умови були практично однаковими для всіх родових кланів по всій поверхні планети Земля. Але. Одні родові клани зуміли перетворити цю само критичну масу ресурсів у термоядерну реакцію синтезу, а інші клани примудрилися свої гігантські ресурси перетворити на ланцюгову (тут необхідно обов’язково вживати термін «ланцюгову»!) ядерну реакцію розпаду. Чому? Хто скаже, де сьогодні царські скіфи? Отож. Це окрема тема розмови.
А нам необхідно тут відзначити, що держави з перших хвилин свого існування на нашій планеті відігравали надзвичайно важливу роль – вони були своєрідними каталізаторами розвитку і, водночас, акумуляторами інтелекту. Саме інтелекту. Зверніть увагу, завдяки чому і на чому організовувалися і трималися Єгипет, Китай і Шумер, міста-поліси майя, міста-поліси в долині Інду та Еллади? Завдяки виникненню філософії, письма, а звідти розвитку астрономії та математики. І вже інтелект, утворюючи високе культурне середовище навколо себе і для захисту цих досягнень, допомагав розвивати агрономію, інженерію і… військове мистецтво. І цей факт добре розуміли з найдревніших часів, і намагалися підтримувати інтелект, поширювати грамотність серед широких верств населення держави (хоча б на рівні вміння прочитати священні тексти), активно розвивали високу культуру. Бо зворотній процес означав деградацію і однозначну загибель держави.
І ось тут ми плавно перейдемо до олігархічних війн в надрах держав, як первісних, найдревніших, так і сучасних. Бо саме війни цього штибу були єдиною умовою до зникнення зі сторінок історії найпотужніших держав, до переведення фізичного процесу термоядерної реакції синтезу в прямо протилежний фізичний процес – в ядерну ланцюгову реакцію розпаду.
Виникнення олігархів та утворення олігархічних кланів навколо олігархів – неминуче явище в житті сучасної цивілізації. Фізичну суть цього явища намагалися зрозуміти з найдревніших часів і на цьому фундаменті виникло багато різноманітних філософських течій. Визнаний філософ бізнесу Генрі Форд так характеризував сутність олігархії, як явища: «Людина управляє мільйоном доларів. Мільярд доларів управляє людиною». Наприкінці двадцятого століття сутність цього явища списали на свідомість, а вже для вивчення свідомості людини Роджер Пенроуз організував свій інститут.
Але проблема залишилась. І цю проблему на протязі всієї історії намагалися вирішити різними способами. Якщо встигали вирішити.
В найдревнішому царстві Єгипту фараон, наприклад, при спробі вирішити проблему олігархічного клану жреців, був убитий ними і похований з належними фараону почестями. Але жреці тріумфували недовго. Поки вони вовтузилися навколо персони, на яку можна було спокійно натягнути фараонячі регалії, паузою у безвладді Єгипту сповна скористалися хети. Вони захопили весь Єгипет, скрутили єгипетських жреців у баранячий ріг і заснували тут свою власну династію фараонів зі своїми власними жрецями.
Схожою технологією скористався і македонський вождь Філіп, який з розпорошених пастухів сформував добротну дисципліновану регулярну армію і наголову розгромив зарозумілих нащадків Леоніда і Перикла, які по вуха погрузли в нескінченних олігархічних війнах, з’ясовуючи, хто із них крутіший. Але, вже Олександр, легендарний син Філіпа, розрубавши знаменитий Гордіїв вузол, чим показав, що робитиме ставку виключно на дисципліну і збройну силу, поховав надії македонців на розвиток імперії в часі (тобто, на постійний процес термоядерної реакції синтезу). Вже соратники Олександра, сконцентрувавши у своїх руках гігантські ресурси, довівши їх до критичної маси, швиденько розвалили гігантську імперію на комфортні затишні закутки. Однак тихо дрімати їм на славі македонської армії не дали римляни.
Римляни заслуговують на особливу увагу тільки тому, що ще в часи древнього римського полісу його громадяни робили ставку на внутрішню дисципліну. Саме поняття внутрішньої дисципліни кожного громадянина Риму, в яке закладено і зародки інтелекту, тобто, ясного розуміння «для чого ти це робиш», допомагало римлянам не розчинитися у древній високоорганізованій цивілізації етрусків і відбити нашестя могутніх на той час галів. Внутрішня дисципліна допомогла римлянам сформувати свою особливу культуру, в якій ставка робилася не тільки на військову силу. Внутрішня дисципліна кожного громадянина поволі переросла у відповідальність (тобто, не тільки знання своїх прав, але й, у першу чергу, усвідомлення своїх прямих обов'язків) за свою долю і за долю Римського полісу, і у вирішальну мить саме внутрішня дисципліна допомогла римлянам самоорганізуватися у «римський майдан», вигнати олігархічний клан римських царів та організувати Римську республіку, яка поволі почала переростати у світову Римську імперію.
Зростання Римської республіки забезпечувалося якщо не відстороненням римських олігархів від влади, то радикальним їх обмеженням представниками від плебеїв. Наряду з цим кожен громадянин Римської республіки повинен був пройти службу в римській армії, незалежно від статків. «Уклоністів» в Римі на той час просто не існувало, бо бути воїном в римській армії було почесним обов’язком і на це мали право виключно громадяни Риму. І саме це забезпечувало якийсь час рівність прав. Але зростання ресурсів до критичної маси разом із розширенням кордонів республіки супроводжувалося і неминучим посиленням впливу олігархічних кланів, які почали поступово ламати домовленості і переробляти закони республіки «під себе». І тоді один із легендарних полководців республіки, зрозумівши небезпеку, вирішив самостійно перетворити республіку на імперію, і бути в цій імперії одним-єдиним олігархом і правителем водночас.
Легендарного полководця зарізали його ж друзі-олігархи (« І ти, Брут!?» – «Нічого особистого! Бізнес, тільки бізнес!»). Але ідея сподобалася і прижилася. І на десяток століть стала чи не єдиним інструментом боротьби з олігархічними кланами практично по всій Землі.
Шукаючи відповідь на будь-яке питання, пов’язане з найдрібнішою проблемою, варто не забувати, що кожен із нас є не просто живою істотою, а людиною, яка народилася не просто на планеті Земля, а у вічному Космосі. Тобто, ми народжені Космосом. Отже, існує постійний і тісний взаємозв’язок людини і Космосу, суті якого ми просто ще не розуміємо. Або й не хочемо зрозуміти задля особистого комфорту.
Ряд корективів у вічну боротьбу внесла християнська церква. І ці корективи були настільки вагомими, що скерували розвиток історії у нове русло.
Аби якось угамувати войовничі олігархічні клани у постримській Європі, у римській курії вигадали цікаву для них забаву – хрестові походи. З надією, що вдови народять більш розумних і розважливих. І сподівання виправдалися! Вже у більш пізньому періоді європейської історії на місце банальної різні приходять «золоті клітки» для олігархів. Найяскравішим прикладом «золотої клітки» є Версаль!
І російський цар, стомлений рубкою бородатих голів, які постійно качали свої права і каламутили свідомість електорату, аршином виміряв «золоту клітку» французького королівства, і, аби не вигадувати велосипеда, побудував точно таку ж неподалік від своєї нової столиці. Методологія легендарного римського полководця (один цар – один олігарх) і новітня на той час ідеологія римської християнської церкви (не убий, а вигадай щось цікаве) допомогли імперії продовжити її існування ще на кілька століть.
В російському імперському утворенні типу СССР практикувалися досить таки цікаві шкільні підручники, які називалися «Хрестоматія з історії …». Так от в тих підручниках подавалися виключно документальні матеріали, без коментарів, які мали підтвердити науковість і правильність матеріалу з історичного періоду, наведеного в основному підручнику «Історії …». Звичайно, документи підбиралися у строгому ідеологічному порядку і у непохитній відповідності до «лінії партії». Але! Така вже вона властивість документа, який показує насправді весь спектр історичних подій.
І серед документів періоду «Жовтневої революції», серед причин її успішного здійснення, промайнуло надзвичайно цікаве повідомлення про смуту у воюючій російській армії. І серед причин цієї смути була масова поставка в армію крутим російським бізнесом чобіт з …картонними підошвами. Правильно, цим «дрібним» фактом скористалися професійні агітатори і роздули його до надзвичайного невдоволення. Але факт відбувся.
І цей здавалося б дрібний факт наглядно пояснює і структуру олігархічного клану, і причину його природного розпаду.
Коротко про структуру. Олігархічний клан складають собою прості, звичайні люди, зі своїми особливостями характеру, зі своїм особливим світоглядом. І це – абсолютно природно. Але невпинне накопичення ресурсів, як абсолютно природний процес, який можна пояснити фізичними гравітаційними особливостями, привносить у середовище клану, яке не дуже знайоме із законами фізики, віртуальний світогляд, поляризує його, і тоді всі дії зовнішнього світу розглядаються людьми клану, як ворожі до себе. І ось саме завдяки цьому віртуальному світогляду і з моменту критичної маси накопичених ресурсів починається природна і неконтрольована ланцюгова реакція розпаду на ядерному рівні. І тоді вже щось виправити в цій ситуації практично неможливо. Поїзд пішов.
Якщо цей процес відбувається ще й під впливом зовнішнього «розігріву» соціуму різноманітними агітаторами, які не завжди уявляють наслідків своєї «роботи», то реакція загрожує перерости у вибуховий характер. І саме це відбулося в Російській імперії на початку двадцятого століття. Неконтрольована, вибухова ядерна реакція розпаду російських олігархічних кланів знищила і те середовище, в якому вони процвітали. І цей процес має своє продовження і сьогодні. Але це – окрема тема розмови.
А висновок нашого коротенького посту такий: у природі нема неприродних процесів, а є люди, які прокурили уроки фізики у вбиральнях.
Звідси:
- кожне (кожне!) державне утворення є природним процесом термоядерної реакції синтезу; на прикладі Римської імперії – в процесі природної реакції її створення і накопичення ресурсів до критичної маси, відбулося перетворення простих родових кланів різних народів у сучасну європейську цивілізацію;
- кожне (кожне!) олігархічне утворення в надрах держави є природним процесом, який, із накопиченням критичної маси, може перерости у неконтрольовану ядерну ланцюгову реакцію розпаду; на прикладі США, Британського та скандинавських королівств, процес контрольованої державними структурами ланцюгової ядерної реакції розпаду олігархічних структур додає енергії як для самої держави, так і для суспільства.
Шукаючи відповідь на будь-яке питання, пов’язане з найдрібнішою проблемою, варто не забувати, що кожен із нас є не просто живою істотою, а людиною, яка народилася не просто на планеті Земля, а у вічному Космосі. Тобто, ми народжені Космосом. Отже, існує постійний і тісний взаємозв’язок людини і Космосу, суті якого ми просто ще не розуміємо. Або й не хочемо зрозуміти задля особистого комфорту.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma