Це прізвище часто зустрічається у звітах чекістів, міліції і частин Красної армії за 1921 рік, бо отаман Іванов був прихильником активної тактики – бити ворога без перепочинку, і все. А ще всіляко шкодити йому – руйнувати колії, зупиняти потяги, різати телефонні дроти, громити продзагони, залякувати... Попри те що криворізький ватажок дався взнаки окупантам (та й свої люди його не забули), все ж реконструкцію його біографії далеко не завершено. Ми навіть точно не знаємо його імені, та й щодо прізвища виникає суперечка. В одних документах він проходить як Ілля Тишанін. Автор книги "В Херсонських степах" Юрко Степовий, до слова, молодший брат знаменитого отамана Костя Пестушка (отамана Блакитного), називав Тишаніна Василем. А у чекістських та військових зведеннях про його бойову діяльність називаються імена то Григорій, то Федір Іванов. Хто вони? Брати отамана? Однофамільці? Побратими, які після смерті отамана прибрали собі його прізвище?
Відтоді як у книзі "Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії" Роман Коваль опублікував нарис "Іванов, отаман Степу", минуло вже 10 років. І що змінилося за цей час? Чи з'явилася розповідь іншого автора про отамана Іванова? Не зустрічалось таких.
Перша згадка про Іванова датується 1919 роком. Тоді він воював під командуванням Андрія Гулого-Гуленка... 4 березня 1920 року Іванов (Тишанін) взяв участь у козацькій раді у криворізькому селі Софіївка. Скликав її кошовий отаман Михайло Малашко. Були присутні Черноусов, Дяківський, Березняк, професор Прохоренко, командир Верхньодніпровського полку Петренко, командир Веселотернівського полку Федорченко та інші. Рада постановила оголосити совєтській владі партизанську війну. Першою гучною акцією повстанців став наліт на Верхньодніпровськ 7 березня 1920 року. В цій блискавичній операції взяв участь й Іванов. Окупанти в ту ніч не змогли виспатися, бо несподівано загорілися всі їхні установи, а повстанці, з'ясувавши, де живуть комісари та командири, "чемно" будили їх шаблями і пістолями. Зо два десятки червоних було відправлено до "небесної канцелярії". Наліт на Верхньодніпровськ став сигналом для широкого повстання проти російської влади. Як і інші отамани, Іванов (Тишанін) розпочав формування власного загону. У травні він працював у катеринославських селах Жовте, Зелене і Петрове. Під його руку стало триста вершників та двісті піших козаків. А в с. Зибкове, що на південь від залізничної станції Павлиш, він склепав ватагу з трьох сотень росіян-старовірів, озброєних штилями, косами та вилами. Старовіри хоч і ненавиділи українців, але приєдналися до них, бо витримати тотальне насилля більшовиків було неможливо.
У травні – червні 1920 року полк Іванова влився до Олександрійської (Степової) дивізії. Кость Блакитний оцінював Іванова як доброго командира і хороброго рубаку, але висловлював незадоволення гарячковістю та імпульсивністю. До пізньої осені 1920 р. Іванов бився у лавах Степової дивізії. Штурмував Єлисаветград. Мабуть, і в Холодному Яру побував. У с. Ганнівка разом з Лютим (Ялисеєм Черевиком) влаштував справжню м'ясорубку, знищивши кілька сотень червоноармійців. Сталося це напередодні демобілізації Степової дивізії. Насувалася зима, літнє вбрання козаків Степової дивізії вже не гріло. Чимало повстанців були босі. Тож вони мусили перезимувати на далеких хуторах у надійних людей. Іванов же на чолі кінного полку продовжив боротьбу. Діяв він спільно з Андрієм Гнибідою (Чорновусом). "Советская военная энциклопедия" (1933 р. видання) подавала, що на кінець 1920 року Іванов мав близько 300 бійців.
"В конце 1920 года и в начале 1921 года, – зазначали чекісти, – Екатеринославской Губчека путем внедрения своих уполномоченных в самую гущу повстанкомов удалось произвести первые серьезные аресты видных петлюровских агентов… Руководящей нитью к раскрытию петлюровских повстанкомов послужил арест бывшего начальника кавалерии повстанческой армии Степового – Тишанина Ильи (он же Иванов). Вскоре после задержания Иванова был арестован бывший начальник штаба армии Степового Гниненко, и в результате этих двух дел последовали беспрерывные аресты петлюровских агентов". [Коммунист (Харків). – 1921. – 7 серпня. – №174].
Прямий натяк, що Іванов-Тишанін та Гниненко-Вовгура на слідстві зрадили своїх товаришів. Чи довіряти більшовикам? Не треба забувати, що їм важливо було не тільки знищити захисників України, а й дискредитувати їх. Опублікувавши цю інформацію 7 серпня 1921 року, червоні кинули тінь на провідних керівників повстанців. Можливо, щоб відвернути увагу від справжнього зрадника, який продовжував своє каїнове діло. Як би там не було, але інші більшовицькі зведення засвідчують, що загін отамана Іванова активно діяв до кінця 1921 року. Ось низка документів:
"ХВО. Новобугский район. По сведениям пленного адъютанта банды Иванова от 3/8 упомянутая банда делится на 3 отряда, 1-й группой командует Иванов – 28 сабель, 2-й... – 35 сабель, 3-й – атаман Митрохин, 20 сабель. Кроме этого, атаману Свищову (Свищу. – Авт.) в месячный срок приказано сформировать отряд, но формирование задерживается отсутствием конского снаряжения. Отряд имеет пулеметы Максим и несколько Люисов. Оружием отряды снабжаются из Харьковского артсклада и Николаевского склада полковником Шакиным (?) и Кременчугского артиллерийского склада штабс-капитаном Барским-Черняк… Банды именуются "отрядами боротьбы". Лозунг ее: "Да здравствует советская власть без жидов и коммунистов". Отряды состоят из жителей Ново-Бужского и Криворожского района. Иванов имеет тесную связь с Петлюрой и Махно" [ЦДАВО України, ф. 2, оп. 2, спр. 281, арк. 81].
Наприкінці літа 1921 року Іванов, бажаючи дати перепочинок козакам від безперервних боїв, пішов на переговори з "соввластью". Про це свідчить документ «О переговорах с бандой Иванова (доклад Предучека Криворожского уезда тов. Петрова)» (з протоколу №32 засідання Катеринославської губернської військової ради від 24 вересня 1921 р.):
«1. Характеристика банды.
Общая численность банды в 60 сабель. Банда разбита на два отряда: первым командует Иванов Григорий, вторым – Лютый. Классовый состав банды – кулацкий элемент, национально-украинский, вооружение и обмундирование банды хорошее. Транспортные средства: один пулемет и две тачанки. Атаман банды – Иванов. Старшины: Дмитрощенко, Медведев, Свищ, Черненко, Шевченко, Бондаренко и Перепада. Банда снабжается кулаками и родственниками бандитов. Обмундирование добывается также и путем снимания с убитых красноармейцев и совработников. Отношение кулацкого элемента – хорошее, беднейшего – скверное. Тактические приемы банды – разрушение соворганов на местах. Выступления банды – налеты для достижения вышеуказанного. Намерение банды: возбуждение против соввласти.
2. Ход переговоров с бандой.
Постановлением Криворожского Увоенсовещания от 7.08.1921 г. (протокол №12) санкционировано воззвание, написанное к банде Иванова, в котором банда призывалась к переходу на сторону Соввласти. (Воззвание) послано через члена Екатер. губернского исполкома тов. Дарницкого. Также посланы были мать и дочь атамана банды Иванова в знак доверия к отряду. Было выяснено, что банда сомневается в амнистировании... Было также передано письмо на имя Иванова, в котором утверждалось, что Советская власть считает для себя позорным обманывать тех, кто искренно желает вернуться в семью рабочих и крестьян, и что если будет заключено с бандой перемирие, нами будет отдано распоряжение Красным частям и милиции не предпринимать по отношению к ним никаких враждебных операций. По просьбе представителей банды был послан фотограф со всеми принадлежностями для сфотографирования. По приезде наших представителей т. т. Коломойцева и Баранюка в Кривой Рог было выяснено, что банда желает перейти на сторону Соввласти, но имеющийся там петлюровский элемент, а также боязнь за благополучный исход при переходе колебали переход банды. Для пресечения недоверия банды в банду выехал предучека Петров. Прожив некоторое время в отряде Иванова, рассеял недоверие бандитов. Договором банде предоставлялось право перехода отдельными группами, личностями и целым отрядом, желающим служить соввласти – с оружием в руках. Договором разрешалось вручать оружие по присвоенной службе.
Желающим вернуться к мирному труду – возвращается надел земли согласно положения, и по мере возможности восстанавливается их хозяйство. Желающим выехать за пределы Криворожского уезда давалась полная возможность и гарантия их неприкосновенности. Официальным представителем от У.В.С. при отряде Иванова был командирован член Екатеринославского губисполкома тов. Дарницкий, которому и был вручен мандат на хранение отряда от нападения красных частей во время перемирия. Словом, отряду банды Иванова гарантировалась полная безопасность, если последние не будут делать выступления против Соввласти.
3. Тормозы в ходе переговоров.
В это время через Криворожский уезд проходили красные части 52-53 Кавполка 9-й Дивизии, которыми было забрано имущество бандитов Перепады и Олейникова и созданы другие инциденты. Такое бестактное поведение по отношению к банде вызвало в банде сомнение и недоверие, стали у них носиться слухи, подрывающие переход. 29 августа по просьбе банды и в целях искоренения в ней недоверия и благополучного перехода в банду выехали Петров, Руттер и др., и на совещании ввиду окончания 10-дневного перемирия банда просила продлить срок мирных переговоров.
4. Вторая стадия переговоров.
Срок переговоров был продлен до 2 сентября.
Переходя к внутреннему состоянию банды в период мирных переговоров, необходимо заметить, что уехавшие из банды и перешедшие на сторону Соввласти комендант банды Дмитрощенко, Бондаренко и др., всего в количестве 7 чел., а также пребывание в банде Петрова и Руттера поколебали внутреннее состояние банды, расслоив ее на части... Вышеуказанный раскол поколебал боеспособность банды, и из имеющихся у нас сведений ясно, что одна половина банды одиночным порядком перейдет на сторону Соввласти. Переходя к состоянию уезда во время мирных переговоров, необходимо отметить, что в уезде не было ни одного убийства совработников. Мирные переговоры с бандой оживили как партийную, так и Советскую работу, а главным образом проведение продналога. Необходимо отметить, что во время пребывания т. Петрова в банде, в тот момент, когда он вел переговоры в Казанке, отряд ХВО был направлен на Казанку и приступил к окружению банды. Иванов узнал об этом, вызвал тов. Петрова и указал на то, что так поступать нечестно, Соввласть не держит своего слова... Отряд продолжал окружать село. После этого Иванов попрощался с представителями У.В.С. и Петровым, скомандовал своей банде и мигом проскочил сквозь цепь отряда. Из одиночно перешедших на сторону Соввласти необходимо отметить Дмитрощенко, который в данное время является сотрудником ударной группы У.Ч.К. и проявил себя как деятельный работник, который способствовал обнаружению оружия, снаряжения и установления мест пребывания банды. Располагая главными опорными пунктами, теперь легко уничтожить банду. Колебания и боязнь банды за расправу после сдачи было так велико, что ко второму числу никаких сведений о переходе получено не было и в 15.00 2-го сентября сего 1921 г. между нашими отрядами и бандой начались военные действия». [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 1, спр. 28, арк. 49 – 53]
5 вересня, зазначалось в інформаційному зведенні Катеринославського "губвоенсовещания", на хуторі Петриковому, що неподалік Веселих Тернів, Іванов об'єднався із відділом Марусі Никифорової. Чисельність загону сягнула ста кавалеристів, на озброєнні яких було три кулемети. Чекісти бідкалися, що партизани затримували селян, які проїздили повз хутір, – з метою нерозголошення свого місцеперебування. Слід зазначити, що в цьому повідомленні червоні щось накрутили, адже Марусю Никифорову повісив у Сімферополі 1919 року денікінський генерал Слащов.
У Криворізькому повіті повстанці не тільки наскакували на продзагони, роззброювали міліціонерів, затримували совєтських кур'єрів,а й проводили мітинги. Іванов вислав у навколишні села агітаторів із закликом не здавати продовольчого податку і зі зброєю захищати свої права. У с.Бикове мітинг тривав дві години.Селяни відкрито підтримували повстанців.А тих, застерігали промовці,хто допомагає червоним,чекає неминуча кара.
7 вересня неподалік ст.Рядової Іванівці вступили у бій з 2-м батальйоном 133-го полку.У січі загинуло 12 чоловік – по шість з кожного боку.Не бракувало й поранених.Побачивши,що насувається ще один червоний загін,Іванов відступив на Долинську. [ЦДАВО України, ф. 3204, оп. 1, спр. 29, арк.13]
12 вересня козаки стали на постій у с.Варварівка, а 13 вересня зайняли Братолюбівку,зарубавши трьох червоноармійців і двох "продработніков".Захопили волвиконком і знищили всі документи.
14 вересня Іванов вступив у бійку біля ст.Рядової. Коли постріли стихли,отаман вислав до червоних селянина з листом,в якому пропонував здатися в полон.Окупанти обурилися. Бій відновився. На жаль, у цій сутичці загинув помічник отамана Григорій Коваль.
18 вересня козаки відвідали Михайлівку,що за 17 верст від Нового Бугу,а потім направилися в Миколаївку. здибавши дорогою півсотню червоних,наскочили на неї в русі.Та зарубали тільки одного.Інші втекли.Вдалося захопити і дві тачанки.
Інший загін Іванова оперував у районі с.Спасове. 23 вересня отаман перейшов у Сергіївку.Але назустріч уже виступив червоний ескадрон з Апостолового.А з с.Широке висунувся піший загін з 40 башибузуків.Чи прийняв бій Іванов,невідомо,але тієї ночі неподалік ст.Довгінцеве він захопив 10 червоноармійців і 8 коней.
24 вересня біля с.Шестірня залунали громи бою з 2-м "істрєботрядом" у 100 шабель.У той день відбулося засідання Катеринославської губернської військової ради під головуванням "товаріща" Петровського,за участю "предгубчека" Трепалова,"командвойск" Харківського військового округу Германовича,"начоперштаба по борьбе с бандитизмом при Губок" Петрова та інших.Окупанти дійшли висновку,що головну увагу необхідно зосередити на Криворізькому повіті,де оперує "увеличивающаяся банда Иванова,которая состоит из 2-х частей: 1)под командованием Иванова и 2)под командованием Лютого". [ЦДАВО України, ф.3204, оп.1, спр.29, арк.2]
Наприкінці вересня отаман разом з 60 козаками відвідав Веселі Терни,а 1 жовтня увійшов до с. Курганка,що за 27 верст від Кривого Рогу.4 жовтня Іванов розділив загін на три відділи,давши кожному оперативне завдання.
''В інформаційному зведенні №6 Катеринославської губернської військової наради зазначалося:'' "На бандитском фронте...Банда (Іванова – Ред.) непрерывно преследуется Красными частями,но все же,несмотря на это,необходимо отметить,что банда за этот период с 40 человек увеличилась до 70 человек и имеет 4 пулемета...Банда преследует главным образом срыв продналога и разрушение соввласти на местах". [ЦДАВО України, ф.3204, оп.1, спр.29, арк.17]
5 жовтня неподалік козацького села Варварівки відбувся бій з "маневротрядом" 138-го полку. Підібравши чотирьох поранених,Іванов відступив на Петрове,Братолюбівку та Бокове. 6 жовтня козаки Іванова обеззброїли та роздягли сім червоноармійців.Двох,що не захотіли віддавати одяг, зарубали.
10 жовтня біля колонії Ширенфеля між відділом Іванова (40 піших,15 кінних,2 кулемети) сталася сутичка із загоном ВЧК.За одним із повідомлень,цей бій виявився останнім для помічника Іванова Медвєдєва.У документі під назвою "Список банд,що оперували на Миколаївщині" читаємо: "В районе ст.Долинской 10/Х отряд банды Иванова был настигнут отрядом 91-го батальона ВЧК,в результате боя с которым потерял 11 чел. убитыми, среди них помощника Иванова–Медведьева".Цікаво,що у подальшому в чекістських звітах прізвище Медвєдєва продовжує згадуватися.Відділ Іванова росіяни охрестили як "банду Петлюровско-Махновской полит.окраски". [ЦДАВО України, ф.3204, оп.1,спр.18, арк.17 зв.,19]
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma