Бахмутський демон: «Знову були штурми, знову бпла підарні, знову ці ранки, які хотів би проводити не тут, а подалі звідси.
Але життя поки таке. На околицях Покровська була знищена група з відчайдух підарнявих у кількості 8 людей. Наші ФВП вразили деякі позиції підарків у спалених посадках.
Так і живемо.»
Це не розгубленість і не крик відчаю з фронту. Це – констатація факту, що ілюзії, навіювані очікуванням "мирних угод" на фронті розвіялись остаточно. Це - кульмінація!
Далі – тільки надія на СОУ.
Звідси виникають питання. Питання не до московитів. Московити самі, добровільно вибрали свій шлях – шлях вбивств і руйнації всього живого. Московити орали собі бога – демона во плоті, бо тільки демони підштовхують до вбивств і руйнацій всього живого.
Питання не до колаборантів, які ожили останнім часом в передчутті "асвабаждєнія". Колаборанти також обрали свій шлях. Добровільно.
Питання до громадян України, які залишились в тилу і все ще асоціюють себе з Україною…
1. До психологів. Саме до психологів, які приблизно з 2023 року почали активно постити в інформаційному просторі свої публікації про посттравматичний стресовий розлад. Так, до цього дійства приклали руку і психологи з МОЗ України https://moz.gov.ua/uk/scho-treba-znati-pro-posttravmatichnij-stresovij-rozlad
Особливо не замислюючись над реакцією громадян України. Не замислюючись, що в кожній людині генетично налаштовано свій, власний спосіб сприймати будь-яку інформацію. Звідси, є люди, які не можуть зрозуміти жарт чи іронію. Є частина людей, яка загальний жарт, сказаний кимось аби повеселити публіку, може сприйняти виключно у свою сторону, як образу власної гідності…
І ось під час кривавої війни починаються масово розходитися пости про посттравматичний синдром… На фоні ілюзії "війна ось-ось закінчиться"… На фоні масових вкидів про "бусифікацію"… На фоні зростаючої агресії молоді до всіх, хто носить військову форму…
Звідки й питання. Але питання не в плані відповідальності за свій необміркований вчинок, який в одну мить викликав у частини українського суспільства, психологічно нестійкої і "втомленої від війни", зворотну реакцію, навіть агресію, до воїнів СОУ та переселенців із східних регіонів…
Питання таке: чому психологи поряд з поширенням інформації про посттравматичний синдром не поширювали фахову інформацію про комплекс меншовартості в різного типу ухилянтів та дезертирів, який обов’язково виникне після повернення фронтовиків додому? Чому не моделювалася і не поширювалася в інформаційному просторі поведінка різного типу ухилянтів і дезертирів, яким доведеться жити після війни поряд із фронтовиками?
2. До опозиційних політиків, до українського істеблішменту, до журналістів. В Києві сьогодні активно фарбують пішохідні переходи і дорожню розмітку. В Києві вчора і сьогодні (зрештою – впродовж останніх трьох років кривавої війни) активно перестеляють асфальтове покриття. Чим утворюють гігантські автомобільні корки… Під час повітряної тривоги. Під загрозою ударів московитських ракет та безпілотників… Я не питаю, для чого… Я не питаю, чи розуміє істеблішмент, що своїми діями вони зупиняють рух військового транспорту (я на власні очі бачив військових, які загрузли на Південному мосту і нервували) і тим само грають на стороні московитів…
Бо розумію, що кожне слово цього посту викличе вже звичну реакцію про політичне переслідування…
На першому фото до цього посту зображено маловідомий пам’ятник, який має символічну назву «Перед дверима в Рай». Отож. Я не питаю, для чого… Питайте себе самі. І самі шукайте відповідь на своє ж питання. Варто тільки пам’ятати, що в ту останню мить ви вже нічого не зможете виправити…
3. До Воїнів України в мене нема питань. Є тільки побажання Божого благословення та захисту титанам, які не тільки тримають фронт у битві із дикими слугами демона во плоті, але й тим само змінюють хід історії!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma