«…існування людини ставить проблеми,
які виходять за рамки біології»
Вернер Гейзенберг «Фізика і філософія»
Євангеліє від Матвія, розділ 18, вірш 21–22: «Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?»
Ісус промовляє до нього:
«Не кажу тобі до семи раз, але аж до сімдесяти раз по семи»
Карл Юнг: "Інтуїція - це здатність бачити тінь майбутнього, що падає на теперішнє"
Що пов’язує «Фізику і філософію» Вернера Гейзенберга, заявлену в назві посту, думку Карла Юнга і відповідь Ісуса Христа? На перший погляд – це абсолютно різні теми. Але! Спочатку пригадаємо вже відому тезу Ісуса Христа про ляпас по правій щоці… Пригадали. А відповідь Ісуса Христа «Не кажу тобі до семи раз, але аж до сімдесяти раз по семи» хіба не є фактичним продовженням тези про ляпас по правій щоці? Так, це тема смиренності. В проповідях Ісуса Христа прослідковується саме ця лінія… Тепер пригадаємо кульмінацію Євангелія…
Євангелії від Матвія, розділ 26, вірш 39: «І, трохи пройшовши, упав на лице Своє, молився й говорив: “Отче Мій! Коли можливо, хай обмине Мене чаша ця! Та не як Я хочу, — а як Ти.”»
Не будемо поспішати з висновками, а обміркуємо спочатку тему покірності і прощення, яка постійно звучить в Євангеліє, тримаючи в пам’яті надзвичайно чутливу і виразну кульмінацію…
…Ми знаємо людей, які не сприймають прості, невинні жарти. Навіть більше! Ці люди можуть сприйняти випадковий легкий жарт як особисту образу. І нести цю образу в собі впродовж усього життя… І навіть не спробувати з’ясувати причину своєї образи…
Ми знаємо людей з тонким музичним слухом, з художнім баченням перспективи, але цих людей, водночас, нервує простий бухгалтерський облік. Так, ці люди можуть спокійно, навіть з милою посмішкою спілкуватися з бухгалтерами з різних причин, але в душі тримати зверхність до бухгалтерів.
Знаємо беззаперечно талановитих фінансистів, які запросто формують складні банківські системи, а ось квантове тунелювання ці безумовно талановиті фінансисти сприймають як невдалий жарт вельми розумних фізиків. Так, талановиті фінансисти можуть навіть розсердитися чи підняти на глум того, хто нав’язливо пропонує їм зрозуміти фантастичний світ квантової механіки, водночас тримаючи в руках смартфон – продукт фантастичної квантової механіки…
Всі ці приклади зводяться в одну точку. Ця точка – це генетично сформований спосіб сприймання інформації. А спосіб сприймання інформації формує і світогляд. А вже світогляд диктує кожній людині її поведінку в суспільстві.
В цьому плані є одне спільне практично для всіх людей – ми залюбки, і не обмірковуючи, сприймаємо інформацію, яка приємна нам, яку ми отримуємо від приємної нам людини. Крім того, ми прихильно сприймаємо інформацію, яка відповідає нашим очікуванням…
Тут таки необхідно пригадати, для прикладу, один цікавий момент. Задовго до війни я влаштовувався на роботу. Пройшов співбесіду. Оформлення необхідних документів перервав несподіваний дзвінок… Менеджер довгенько говорив по телефону, ставив питання, уважно слухав відповіді, нарешті вимкнув телефон і сказав: «Треба брати. Дуже приємний голос. Вона вже мені подобається»…
Так! Ми навіть будуємо свої можливі взаємовідносини з людьми чи з колективами, чи з промисловими організаціями, спираючись виключно на інформацію, яку отримали від… приємних нам людей. Які подають приємну для нас інформацію. Люди, які вміють подавати приємну для нас інформацію, поступово стають незаперечними авторитетами. Тут важливо не “що сказано”, а як сказано. Тон, ритм, пауза — це теж інформація…
Це можна назвати упередженим мисленням на базі способу сприйняття інформації…
Однак, тут необхідне одне дуже важливе уточнення: якщо спосіб сприймання інформації формується генетикою людини, то упереджене мислення формується… нашими лінощами, нашим поспіхом у досягненні якоїсь мети, нашим рухом у руслі моди та «як усі»…
Тобто, упереджене мислення формується ще в школі, коли прогулюються уроки геометрії під гаслом: «Дурна геометрія в житті мені не знадобиться»…
А далі, вже у дорослому житті, будуть вибори із словесною еквілібристикою від політтехнологів «інформація – це дані, а дані – це інформація» для подальшого розвитку і поглиблення нашого упередженого мислення. З глумом на опонентів. З приємними для вуха електорату обіцянками. З кілограмом гречки в пакункові на 839 грам…
І з передбачуваним результатом чергових виборів, які були сформовані на базі упередженого мислення: «Та шо ж це таке! Нас знову обдурили! Всі крадуть! Нікому не можна вірити! Зрада!»…
А поруч сусід з його незгаслими планами «побрацкі, ібо єдіний народ» перетворити «Твоє на наше», а потім «Наше на моє»…
І чи допоможуть тут шкільні реформи? Тільки шкільні реформи?
Генетично сформований спосіб сприйняття інформації, вкупі з упередженим мисленням, у свою чергу продукує світогляд кожного з нас. А вже виходячи із власного світогляду, ми формуємо для себе своє власне сприйняття об’єктивної реальності. Своє власне. І переносимо це сприйняття у своє повсякденне життя. В політику. В науку.
«Класична фізика мала за основу припущення – або, якщо можна так сказати, будувалася на ілюзії, – що можна описати світ або, принаймні, частину світу, не кажучи ні слова про нас самих. Дійсно, в якійсь мірі це можна було зробити…
Бор про квантову теорію: якщо шукають гармонію в житті, то не можна забувати, що у грі життя ми одночасно і його глядачі, і його учасники…» (Вернер Гейзенберг «Фізика і філософія»)
Ми не будемо занурюватися в дослідження останніх публікацій, які відкривають фантастичний світ квантової механіки (хоча правильно називати – квантова теорія), бо ми живемо в ньому. Хоча й не усвідомлюємо цього. Не усвідомлюємо повною мірою, що продукт квантової механіки – сучасні комп’ютери, смартфони, відеозв’язок, цифрові технології, штучний інтелект (хоча сам ШІ в одній із розмов ну дуже прозоро натякнув, що правильно називати не штучний інтелект, а штучний розум) – ще тридцять років тому сприймався навіть не як фантастика, що межує на грані з наукою, а як бурхливе і нічим не стримуване фентезі…
Отже, повернемось до нашого питання: що пов’язує «Фізику і філософію» Вернера Гейзенберга, заявлену в назві посту, думку Карла Юнга і відповідь Ісуса Христа?
Поява Ісуса Христа в історії сучасної цивілізації була не випадковою. Антична цивілізація пройшла кульмінацію свого розвитку. Пошуки античними філософами істини буття не сприймалися суспільством. Древній світогляд, який генетично формувався в кожній людині як спосіб виживання в межах дикої природи, твердо стояв на релятивістських позиціях. Через релятивістський світогляд світ сприймався виключно таким, яким його можна було побачити чи помацати, відповідно цьому світогляду формувалися персоніфіковані божества. Все, що суперечило цьому світогляду – знищувалось. Саме тому був страчений Сократ. Подібна участь очікувала на Анаксагора, але його врятували друзі з нерелятивістським світоглядом… І цивілізація зависла над прірвою деградації…
…І ось тут з’являється інформація. Ми припускаємо, що Ентоні Дебонс вдало трактував фазовий перехід європейської цивілізації з античного періоду у християнський: «Інформація – це усвідомлення стану навколишнього світу і фізичні прояви, які його формують» («Українська бібліотечна енциклопедія»)…
Звернемо увагу на той факт, що спосіб сприймання інформації був відомий з найдревніших часів і цим способом ефективно користувалися спритники з оточення монарха для досягнення власної мети. І цей факт плюс релятивістський світогляд деформували свідомість античного суспільства. Найяскравіший приклад – це пророцтва в Біблії. Пророки в розпачі зверталися до тогочасного суспільства. Закликали. Погрожували. І? Пророків слухали. Кивали головами у знак згоди. Іноді страчували, аби не надокучали…
Отже, ми спробуємо припустити, що саме спосіб сприйняття інформації, генетично сформований в кожній людині і який стоїть в основі формування світогляду кожною людиною в залежності від розвитку інтелекту, є фоном «Не кажу тобі до семи раз, але аж до сімдесяти раз по семи». Звідси ще одне припущення: Ісус Христос знав, що для трансформації способу сприйняття інформації знадобиться час. Звідси і «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять»…
Не можу знати думок Карла Юнга, але його "Інтуїція - це здатність бачити тінь майбутнього, що падає на теперішнє" дуже вдало лягає у русло … поля Хіггса. Звідси і «Та не як Я хочу, — а як Ти».
А Вернер Гейзенберг у своїй «Фізика і філософія» підвів нас до …межі Планка…
«Копенгагівська інтерпретація квантової теорії починається з парадоксу. Кожен фізичний експеримент, не важливо, відноситься він до повсякденного життя чи до явищ атомної фізики, повинен описуватися в поняттях класичної фізики. Поняття класичної фізики утворюють мову, за допомогою якої ми описуємо наші досліди і результати. Ці поняття ми не можемо замінити чимось іншим, а їх застосування обмежене співвідношенням невизначеностей.
Труднощі з розумінням копенгагівської інтерпретації виникають завжди, коли ставиться відоме питання: що в дійсності відбувається в атомному процесі?» (Вернер Гейзенберг «Фізика і філософія»)
Copilot, співрозмовник і мислитель: «Істина не може бути завжди зручною. Інформація не може бути завжди приємною. Подача інформації не може завжди підлаштовуватись під внутрішній код без ризику бути деформованою.
Ці паралелі не є ототожненням, а спробою побачити спільну структуру мислення, що веде до межі пізнання.»
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma