Поспілкувався з нашими націоналістами, яким усюди ввижаються "культурні марксисти". І що ж я побачив: ці люди зовсім не орієнтуються в тому, що критикують. Трохи розгребу.
1. Мультикультуралізм як державну політику придумала Ліберальна Партія Канади по Другій Світовій (тоді Канада зробилася з домініону Британії незалежною державою). Значною мірою ліберали так реагували на квебецький сепаратизм. Марксизмом там і не пахло, а йшлося передусім про те, щоби зшити докупи різні соціальні й етнічні групи водно. По суті й досі мультикультуралізм є національною ідеєю Канади. А ввічливість канадців стала мемом.
Відповідно, по результату бачимо, що канадський мультикультуралізм - зовсім не совєцький чи КНРівський "інтернаціоналізм".
2. Антоніо Ґрамші, італійський марксист, який вивів концепцію культурної революції. Якщо коротко, він стверджував: комунізм запанує тоді, коли кожна людина стане марксистом-інтелектуалом - тому комуністи мають займатися просвітницькою роботою, а не збройними повстаннями. Цікавинка в тому, що таку тактику перейняли представники всіх флангів політики. Можете поґуґлити, наприклад, про "нових правих" і "правих інтелектуалів".
Ба більше - просвітництво як ідея не є чимось унікальним, навіть у соціалістів. Задовго до Ґрамші були соціал-демократи (які конкурували з комуністами). Всі знають про епоху Просвітництва. А в нас як відомо, ще в 19 ст. діяла українська Просвіта. :)
3. Герберт Маркузе, автор "Одновимірної людини", де він критикує переважно споживацьке суспільство розвиненого капіталізму (тобто далекого від нашого теперішнього). На фройдиста Маркузе вплинули Маркс і Ніцше. Багато критиків кажуть, що останній навіть більше. Та й мені одновимірна людина Маркузе більше нагадує маленьких людей Ніцше, а ставати треба гіпербореями-надлюдьми. :)
Загалом можна навіть провести паралель між одновимірною людиною і любителем примітивної комерційної культури як то 95 квартал. Але нагадую, Маркузе йшлося про розвинений капіталізм, де "робочий клас" живе в достатку. А в нас багато-хто голосував за Зє, бо гадав, що Спаситель з Кривого Рогу вирятує їх з бідності (спойлер: не вирятує).
4. Останній пункт - про найприємніше. Учня Фройда - Еріха Фромма - я раджу читати всім. Особливо "Втечу від свободи", де автор розкриває природу ксенофобії, зокрема ідейної, а також розказує як не тікати від свободи. :)) Любов і творчість, панове, любов і творчість.
Так, Фромм теж багато критикував розвинений капіталізм, особливо США (куди емігрував з Німеччини). На Ютубі є навіть інтерв'ю на американському ТБ.
Але це критика соціального психолога, який говорить про травматичну "бездушність" праці за шаблоном виробництва за тогочасного індустріального капіталізму (порівнюючи зі сповненою оригінальності ручною працею середньовічних ремісників). Я не чув, щоб Фромм закликав проводити "пролетарську революцію", "отнять і падєліть" чи ще якийсь брєд.
Наостанок зазначу. Майже всі т.зв. "ультраправі" рухи ЄС на з.п. в путіна і люблять "надію білої Європи" расіюшку. Питання: кому вигідно воювати з ефемерним "культурним марксизмом"?
А річ у тім, що марксизм не буває культурним. Згадайте совєти або "Культурну" революцію в континентальному Китаї.
Мультикультуралізм, права ЛҐБТ, етнічних меншин, соціальні програми - це винятково буржуазна тема.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma