Так, ну шо... От і вдома.
Гостинна Анталія, прозорі хвильки, морський свіжий бриз, пальми, сонце, ізобільний "олінклюзів", шалені враження і дивне відчуття неперервного (аж навіть трохи незаслуженого!) свята — все позаду. Потужненький "Боїнг" м'язисто черкнув колесами по львівській "взльотці" й завмер, а ми підбиваємо підсумки.
Про плюси годі говорити — вони завжди одинаково чатують на нас відразу при вході в проплачений "курортний едем" і жаданою круговертю не відпускають аж до кінця вакацій. Поговоримо про мінуси.
Перший і найголовніший мінус такого відпочинку: вісім днів і дев'ять ночей — це ДУЖЕ мало! Не встиг ти оговтатися, адаптуватися, розслабитися і почати насолоджуватися процесом — аж гульк, ти вже вдома серед звичного: "винеси сміття", "розвішай лахи", "піди на базар"...
Так не можна! Я ж іще весь ТАМ!!! Голова в піску, ноги в морській піні!..
Відпочинок повинен бути суттєво довшим.
Другий мінус — ґрунт. На пляжах південної Туреччини не карибський пісочок і не відбірна, як індиче яйце, гарна грузинська галька, а жорсткий сірий суворий гальковий пісок з дрібними камінцями. Ходити по ньому без шльопанців не вельми приємно. Також дно суцільно всіяне великими зеленими замшавілими каменюками, тож треба добре пильнувати, аби не повідбивати собі у перший же день усі шістнадцять мізинців на ногах, обережно ступати, і головне, не намагатися, наче дикун з дикого лісу, піднімати ті камені з дна руками — бо дрібні болючі порізи на пучках пальців і підошвах ніг гарантовані! Якісь там є мікрокристалики, чи що... (до кінця не дослідив).
Скажу, що особливо гарним виглядає той каменевий килим прозорого дна приберегової смуги з висоти пташиного польоту. Скидається тоді на велетенський оксамитовий підводний пазл... А тут і там плюскочуть по ньому смішні маленькі ліліпутики людей...
Третій мінус — чілдрени, кіндери, рібьонки і прочі чіловєчеські дітьониші в плані шумового ефекту. Маються на увазі ті, що віком від 0 до 2. Особливо добре це відчувається у специфічному гаморі гігантської столовки, де і так кожен звук це численно підсилений акустикою удар в мозок! А ці мерзькі маленькі ісчадія — вони всюди! І вони безперервно оруть, верещать, пищать, квакають, падають, оруть, ізригають блювотні маси, знову верещать, знову оруть і це все на максимальних децибелах!.. Йобнутися можна! Ну хто, скажіть, їзде на море з цицькою і грудною дитиною (бо були тут й такі)?? І собі геморой, і людям... Якщо при початку ще більш-менш толерантно сприймаєш той фоновий режим, то ближче до закінчення відпочинку це починає трохи підхарювати, бо ж їхав на курорт, врешті-решт, а не в йобаний Охматдит!.. А ті сунуть і сунуть! Кожного дня нові і нові!.. і оруть.
Зрештою, а як їм не сунути, коли у харчоблоку є навіть спеціально виділена секція "матєрі-і-рибьйонка" з 16-ма різновидами сумішей дитячого харчування, з блендерами, хвильовками, одноразовими пипками, пляшечками, стерилізаторами, слинявчиками, гузнявчиками і прочими атрибутами активного материнства?..
Далі.
Хто надумає їхати конкретно у містечко Кемер і конкретно у готель "Mirada del mar" — у море, боронь Боже, не лізьте!! Там живе безстрашна скажена рибка-людоїд! Ближче до кінця пляжу, на лінії буйків. Ото її акваторія. Якщо не хочете залишитися без ніг, то у воду не заходьте!
Можете уявити собі таку картину: у морі по груди стоїть старий дурень з маскою на обличчі і на повні легені верещить, розкидуючи і розмахуючи руками, потім занурює лепету у воду, щось там розглядає, а випроставшись знову верещить і регоче, як несамовитий? То під водою відважна рибка-берсерк боронить свою територію — кумедно нападає і доволі відчутно скубає шкіру та волоски на його литках!
В житті би не подумав, що в Туреччині при березі є, по-перше, така розмаїта фауна, а по-друге — що на мене коли-небудь нападе акваріумна рибка! Цирк на дроті!..
Короче, рибка є. Вона бдіт. Я попередив. Решта — ваші проблеми.
(До слова, підводна флора й фауна тут звісно теж не така стереотипно-барвиста, як десь на яскравих коралових рифах, і не така численна та насичена. Кольорова гама риб приглушена: зазвичай переважають сіро-зелені, гірчичні, коричневі тони з контрастним врапленням жовтого і білого.)
Наступне.
На базарчик не ходіть! Зовсім. Воно вам не треба. (Якщо ви курите, то сигарети завбачливо привезли свої, правда ж? І їх у вас достатньо, чи ж не так?..) Все що потрібно решта, у вас буде під носом. Навіть якщо забажаєте привезти кумовим дітям у подарунок турецьких солодощів, то все-одно не ходіть. Бо привезете лиш якісні і красиво оформлені коробки з розмаїттям кондитерського шаленства на обгортці, по сім долярів кожна (а якщо не вмієте торгуватися, то і по 15!). Й не так шкода тих грошей, як того встиду — усередині кожної шуфлядки з ліґумінами виявиться по чотири широченних бортики, між якими у неестетичному целофані нахабно лежатиме п'ять чи шість склеєних мацюпуньких шматочків того сраного цукату фіолетового кольору... чи якоїсь там халви, розміром, наче гральні кості.
Такий от справді неприємний мінус для прієжжих...
Що ще?..
А, да! Вай-фай на вечірньому балконі був там поганенький... Нєдаработалі. Доводилось ходити далеко на рецепцію в хол (де не можна курити), або знати таємні місця серед нічної природи і складати компанію місцевим ящіркам і сюрчкам з горнятком запашного чаю і тіліпоном...
О! І ще одне!
Комарів там нема. Від слова "зовсім". Ну, от як це так — поїхав на відпочинок, а тебе жоден комар увечері не вжер?!.. Як вишні без кісточок.
А попри все залишається сказати одне:
Тешекюр едерим, Тюркіе!..
Дякую, Туреччино!
Це були класні дні!..
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma