По-перше, на мою думку, операція - це безумовний успіх, рідкісний у наземних операціях за минулий рік. У цій війні Україна зіткнулася з важкою ситуацією, жорстоким і багаторазово переважаючим супротивником, ускладненою великою мірою нерозважливістю тa безвідповідальністю попередніх урядів, як і самого українського суспільства протягом десятиліть.
Ми говорили й будемо повторювати: для того, щоби Україна стала членом НАТО знадобилося б два десятиліття цілеспрямованої, серйозної тa продуктивної роботи. Нічого з цього не сталося б. Це не для того щоб роз'ятрювати біль, а щоби показати реальну, величезну ціну безвідповідальності, байдужості і совка. Воно має піти в минуле і залишитися там - інакше країна може вкотре не скласти іспит щоби пройти в майбутнє.
Не стану коментувати деталі операцій, для цього є фахівці. Але сам факт того що вона має початковий успіх і продовжується говорить про знання та професіоналізм планувальників у штаб-квартирax та людей на місцях. Це краща, можливо, найкраща сторона нової української армії, і шлях вперед лежить тільки через те щоб вся армія стала такою. Повна і остаточна відмова від минулого; тa совка.
Компетентність; професіоналізм; патріотизм; братерство - це шлях до української перемоги, яким би довгим і важким він не був.
Але перемога - це не подарунок який принесуть з якоїсь чарівної крамнички. Перемога - це результат спільної та самовідданої праці. Чиєї роботи? Всіх: суспільства, всієї України. Її армії, її народу, її координаторів та організаторів. Всі частини мають працювати разом, і вони мають працювати на українську перемогу. Занадто багато поставлено на карту.
Немає сенсу довго розповідати, але на даний момент ці фактори видаються важливими і критичними для цього етапу шляху українського суспільства до перемоги і європейського майбутнього.
Суспільство має бути повністю віддане завершенню проекту незалежності. Тут важливо розуміти що нація що нація, це не зобов'язання: це вибір, не обов'язок.
Не існує автоматичних, гарантованих шляхів до нації. Так, можна обирати відстрочки та відтермінування, але немає гарантій отримання пряника в майбутньому. Ціна чергового відкладання вибору може бути високою, а може бути й остаточною. Україна має зробити цей вибір зараз, можливо, деяким формальним способом.
Суспільство повинно мати повну та абсолютну довіру до лідерів які організовують та координують його шлях до перемоги.
Повна довіра між суспільством, його армією та його лідерами - одна з ключових основ та умов перемоги.
Суспільство має присвятити перемозі всі, 100% плюс ще 1-2% своєї уваги та зусиль.
Це не гасло. Ми не можемо сказати якою буде остаточна ціна перемоги. А якщо саме цей один відсоток або частка може вирішити результат? Чи може країна дозволити собі вкотре грати у рулетку зі своїм майбутнім?
Остаточна відмова та позбавлення від совка в будь-яких його формах і проявах; особливо в армії залишається ключовою умовою і складовою української перемоги.
На третьому році цієї жорстокої війни українське суспільство залишається на шляху до перемоги та європейського майбутнього. Зараз ми розуміємо що для того, щоб пройти цей шлях до кінця та зробити незалежну українську державу в європейській сім'ї реальністю, знову за більш ніж тисячолітню історію знадобиться кожна краплина волі, мужності та сили. У ці дні на кону стоїть саме майбутнє: не менше.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma