Вдячний Viktor Kevliuk за аналітику про спроможності сектору безпеки і оборони України: https://defence-ua.com/army_and_war/vognjani_uroki_6_misjatsiv_rosijsko_ukrajinskoji_vijni_ta_spromozhnosti_sektoru_bezpeki_i_oboroni_ukrajini-8753.html?fbclid=IwAR1p5x1ghGSjRScP9JI238UdQkD8DS4xjB80E8RXWNmbEB5DflSBjGp65-0
Набір спроможностей описується формулою DOTMLPF – Doctrine, Organization, Training, Materiel, Leadership, Personnel, Facilities (доктринальна база, організація, підготовка, ресурсне забезпечення, лідерство, персонал, інфраструктура).
Складова лідерства визначається як "наявність належного рівня професійної підготовки керівного складу всіх ланок".
З цим визначенням західних партнерів я категорично не погоджуюся. Належний рівень підготовленості командирів (начальників), їх статусність та кар'єрні досягнення, на мою думку, не завжди є головною ознакою прояву ними військового лідерства.
Вважаю, що Їхній реальний рівень лідерства та підготовленості проявляється тільки в критичних (кризових, бойових) ситуаціях, їхніх здатностях формувати та розвивати боєздатні команди на основі довіри та поваги до персоналу і брати відповідальність на себе, а не перекладати її на нижчі ланки управління та підлеглих.
Тому складова військового лідерства у спроможностях DOTMLPF #ЗСУ визначається мною, перш за все, як сформованість та демонстрація моральних цінностей , національної ідентичності, усвідомлення місії (служіння Українській нації) військовослужбовцями всіх категорій (а не лише ланок військового управління), належний рівень їхньої військово-професійної компетентності та здатність брати на себе відповідальність за рішення і дії у критичних (кризових, бойових) ситуаціях.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma