Цей текст народився не вчора й не сьогодні, але визрів тільки зараз. Уже після того, як небо перестало здригатись від канонади святкових салютів, а центральні вулиці охолонули від тиску бойових гусениць.
З точки зору вічності ти всього лише мить, яку нічого не варто спростувати. За всіма законами всесвіту і чорт знає чого ще, ти – зухвала фантазія на межі неможливого, і тебе взагалі не повинно існувати. Але ти є. І з точки зору мого життя ти була завжди.
Вік у даному випадку вже не має значення, коли кожен рік життя йде за десять. Не так давно ти вистраждала собі ще один шанс на виживання. Здавалося б, невід’ємне право на життя, в якому тобі чомусь так легко відмовити.
Тебе так легко відкинути просто за замовчуванням і ще легше – у хвилини, коли тобі більш за все потрібна допомога.
Тебе так легко сварити і докоряти за боязкі та нерішучі спроби переосмислити, перезібрати й перевигадати себе.
Тебе так легко оббрехати й забити камінням, кожному разу змушуючи з кров’ю вибиратися з-під цих завалів.
І тебе так важко любити. Ті, хто знають тебе справжню, не дадуть мені злукавити. Я все ще вчусь цьому, адже любити тебе – це безупинний вибір.
Стрибок у прірву без страховки.
Вольове рішення з присмаком божевілля.
Дорога, що з завидною упертістю відмовляється поставати під ногами тих, хто крокує нею.
Ти жорстока, принципова, безкомпромісна й войовнича, не пробачаєш слабкості й помилок, при цьому примудряєшся кожного разу дарувати прощення своїм кривдникам. Але точно їх не забуваєш. Саму тому ти – країна вільних і сильних людей, які вміють і можуть боротися пліч-о-пліч з тобою.
Так, я точно знаю справжню тебе.
І хочу знати ще більше, адже ти – біль. Ти – страх, страждання, кров, війна, відчай, слабкість, сила, надія. Ти – воля. Ти – любов.
І мені не потрібно нічого доводити, обіцяти чи давати. Завдяки тобі є я і важливі люди навколо мене, у важливий час і важливому місці. Чи могло все це статись інакше і без тебе? Напевно, що так. Чи мало би це такий же сенс і значення? Звісно, ні.
Єдине, чого я боюсь – прокинутись і більше не відчути твоєї присутності. В тобі схильні бачити даність, але я знаю, що у будь-який момент тебе може просто не стати. Просто тому що одним байдуже до твоєї долі, а іншим аж кортить скоріше обірвати її.
Тому мені нічого не потрібно. Ось зовсім. Просто будь поруч. Тут. Зараз. І навіки.
З любов’ю.
Підписуйтесь на мій Фейсбук і Телеграм!
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma