Редактори цього видання,очевидно, люди молоді й максимально зацікавлені в тому, щоб донести правду про нашу "локальну", як назва проєкту, - а насправді дуже масштабну в межах минулого – історію визвольних змагань, які не завершувалися навіть у радянських таборах, а подекуди тривають аж до нашого часу. Тому наївно було би вважати, що таким борцям за свободу, яку вони виборювали навіть у "незалежні" часи – вічним політзекам своєї країни – хтось поспішав надати "реабілітацію".
"Особливо прикро, що ці люди, які дочекалися відновлення Незалежності України, не одразу стали своїми у нашій державі. Іван Мирон, учитель із Закарпаття, який відбув 25 років таборів, чекав амністії аж до 2019 року. Сотенний УПА Мирослав Симчич, який провів в ув'язненні понад тридцять три роки, отримав звання Героя України лише у 99 років, за кілька місяців до смерти. А чиясь боротьба триває і досі. Позбавленого батьківщини Мустафу Джемілєва у Кремлі й нині вважають небезпечним ворогом", - підтверджує головний редактор проєкту Віталій Ляска.
Утім, не в Кремлі, а в рідній України чимало борців за незалежність згадану "реабілітацію" так і не отримали. Це нашим дисидентам вона автоматично кидалася у поштову скриньку, а тим, хто до 1950-х кришив з автомату енкаведистів по лісах, а в 1990-х продовжував нищити справу їхніх нащадків (а іноді й самих нащадків) вже у "зрусифікованих містах", як лагідно співали в ті часи.
Хай там як, але в "Силі опору", де мова про українців в радянських таборах, де ті ж бандерівці, між іншим були єдині, хто давав відсіч тамтешнім уркам, вміщено 25 біографічних портретів тих, хто відбували багаторічні терміни ув’язнення у радянських виправно-трудових таборах та тюрмах і яким вдалося вижити. Це не лише драматичні особисті історії страждань жертв комуністичного режиму, а й приклади незламності та гідності, збереження людяності в умовах абсолютного зла. Герої цієї книжки дуже різні - від бандерівців, ув’язнених у 1940-х роках, до дисидентів, останні з яких вийшли на волю 1991 року перед відновленням Незалежності України. Їхні долі об’єднані боротьбою проти одвічного ворога - московської "імперії зла" - і заради однієї мети: бути вільними громадянами Української держави.
Інна Березніцька, Христина Коціра, Оксана Левантович. Сила опору. Українці в радянських таборах. – К.: Локальна історія, 2024
Фото: Ігор Бондар (праворуч). Перепоховання В.Стуса, Ю.Литвина, О.Тихого, 1989
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma