МАЛАХІВ КУРГАН - ЧОРНОБАЇВКА ТРАНЗИТОМ
Вже тільки лінивий та недопитливий не переймався питанням: «Чого б то отак тим дурням пертися на ту Чорнобаївку, де їх вкотре поспіль знищують ?!» Їх знищують – а вони лізуть, Їх знищують – а вони лізуть…
З цього приводу вже висловлені різні думки: стратегічне значення аеродрому, відсутність інших прийнятних варіантів/шляхів тощо. Але переконливого пояснення такого перебігу подій наразі не з’явилося. До речі, так само як відсутнє пояснення іншого феномену: великої кількості загиблих старших та вищих офіцерів рашистського війська.
Можна припустити, що коріння цих явищ спільне і тягнеться воно з часів давно міфологізованої першої оборони (і здачі) Севастополя у 1856 році. Зокрема, дуже показовими є події 27 серпня (8 вересня), коли росіяни намагалися відбити у французів Малахів курган, котрий перед тим французи після потужної артпідготовки взяли за півгодини.
Стаття у Вікіпедії сором’язливо обходить мовчанкою наступні події, обмежившись лише згадкою, що «На всех прочих пунктах обороняющиеся после ожесточённых боёв удержали свои позиции. Тем не менее, в результате последних дней бомбардировки русские потери составили 2,5—3 тыс. человек, и стало очевидным, что при подобных обстоятельствах дальнейшая оборона была бессмысленна. Поэтому князь Горчаков решил оставить Севастополь, и в течение ночи перевёл свои войска на северную сторону. Город был зажжён, пороховые погреба взорваны, военные суда, стоявшие в бухте, затоплены». (https://ru.wikipedia.org/wiki/Оборона_Севастополя_(1854—1855).
Тому, аби краще відтворити ідеологічну та психологічну атмосферу навколо творення «міфу Малахіва кургану», скористаюся версією перебігу подій, викладеною в історичній повісті Сергія Григор’єва «Малахів курган», що вийшла друком у 1948 році (до речі, в перекладі українською мовою).
Отже, що відбувалося за цією патріотично-романтичною версією протягом дня (стислий переказ): «Генерал Хрульов задумав відбити у французів Малахів курган. Зібравши роти резервів з трьох полків, Хрульов зліз з коня і сам повів солдатів на штурм Малахова кургану з тилу…. Французи розстрілювали атакуючих майже в упор. Колона йшла в бій безстрашно. Падали перші ряди колон, але колона йшла вперед. Нависали штики. Але раптом Хрульов був поранений кулею в руку, а потім контужений в голову і не міг далі вести солдатів…
Знемагаючи від контузії й рани, Хрульов передав війська генералу Лисенку і залишив поле битви. Лисенко повів солдатів у другу атаку, але був смертельно поранений. В ротах були перебиті всі офіцери. На місце Лисенка став генерал Юферов і в третій раз повів війська на штурм. … Юферов бився на чолі колони. Французи оточили генерала і кричали, щоб він здався. Юферов відповів ударом шаблі і впав мертвим, проткнутий кількома штиками.
Французи витіснили розладнані рештки російських військ з бастіону…
Горчаков, дізнавшись, що Хрульов поранений, призначив начальником усіх військ Корабельної сторони генерала Мартінау і наказав відбити Малахів курган у французів. Мартінау міг привести до бастіону тільки два полки. Вони рушили в атаку без пострілу, з барабанним боєм. Мартінау впав, тяжко поранений: куля пробила йому плече…
Війська Корабельної сторони лишились без командирів. Увесь схил кургану вкрився тілами вбитих. Але все-таки солдати кричали: «Давай патронів! Ведіть нас!»
Російські солдати, гурти моряків і сапери, іноді без офіцерів, робили останні спроби вдертися на бастіон Корнілова і загинули всі до одного.
Всі зусилля вернути Малахів курган були марні.»
Отже, що маємо у підсумку ?
Кілька годин безглуздого (безглуздого – бо зі знищенням на ньому обстрілами гармат Малахів курган утратив своє стратегічне і тактичне значення) штурму завершилися нічим. 2 генерали тяжко поранені, 2 – убиті. Купа вбитих офіцерів. Незлічені купи вбитих «нижніх чинів».
Наразі за місяць маємо з десяток знищених генералів і більше десятку «підстави» військ під удари.
Отож можна очікувати нових надходжень до Чорнобаївки. А генералів у них – «баби ще понароджують».
Бо це така російська традиція: встеляти своїми трупами шлях «як накажуть».
Її точно відобразив Володимир Висоцький:
«Вцепились они в высоту, как в своё,
Огонь миномётный, шквальный.
А мы всё лезли толпой на неё –
Как на буфет вокзальный…».
P.S/ У житті сучасної росії «буфет вокзальний» буде набувати усе більшого значення, як замінник Макдональдса та ін.
Підписуйтесь на наш Telegram канал Enigma